Відкриття виставки «Замки і палаци України»

Субота, 23 серпня о 13:00 в Острозького замку відбудеться відкриття виставки «Замки і палаци України».

Це амбітний художній проєкт мисткинь рівненської арт-студії Анатолія Іваненка, що представить відвідувачам мальовничі образи знаних і маловідомих замків та палаців України, у живописному втіленні яких оживає пам’ять про велич і красу нашої архітектурної спадщини.

На картинах зображені впізнавані туристичні перлини і ті твердині, що були зруйновані частково чи повністю в ході воєнних дій або ж людською байдужістю. Кожна з представлених робіт має власну історію, яка має бути почутою. Запрошуємо послухати голоси минулого разом, побачити Острозький замок на одній з робіт та поговорити про замки та палаци, як про символи ідентичності й пам’яті.

Організатори: КЗ «Державний історико-культурний заповідник м. Острога» та художниці арт-студії Анатолія Іваненка (м. Рівне)

Виставку представляють: Федас Світлана, Мельник Тетяна, Демедюк Наталія, Тищук Ірина, Шустова Валентина, Марчук Наталія, Грицай Наталія, Польохіна Лариса, Голубінка Тетяна, Котенко Алла, Машлай Алла.

Вхід вільний.

Адреса:

Острозький замок

м. Острог, Рівненська область

вул. Академічна, 5

Анципо-Чикунський Анатолія Антонович – викладач історії та географії Рівненської гімназії, директор Рівненського реального училища (1909–1911) : 165 років від дня народження

23 серпня 2025 року виповнюється 165 років від дня народження Анатолія Антоновича Анципо-Чикунського – викладача історії та географії Рівненської гімназії (1888 р.), директора Рівненського реального училища (1909–1911 рр.).

Анатолій Антонович Анципо-Чикунський народився 23 серпня 1860 року в шляхетській родині у Могильовський губернії. Предки  А.  А.  Анципо-Чикунського належали до польсько-литовського роду і були католиками. Його дід Михайло (Міхал) Семеонович був визнаний у російському дворянстві Указом Сенату 1852 р. Відомо, що частина його дітей прийняла православ’я. Можливо це було пов’язано з репресіями після придушення польського Січневого повстання 1863 р. Так ім’я його батька Антона (Антонія) було внесено в родословну книгу дворян Могильовської губернії 1863 р. Мав братів Віктора і Володимира. У 1887 р. Анципо-Чикунський закінчив історико-філологічний факультет університету св.  Володимира в Києві і певний час працював вчителем історії та географії в Лубенському реальному училищі. У 1888 р. його перевели до Рівненського реального училища викладачем історії і географії. У 1894 р. до 50-річного ювілею гімназії в Києві була надрукована праця «Историческая записка о Ровенском реальном училище. 1832–1889», упорядником якої був А.  А.  Анципо-Чикунський. Книжка вийшла друком 1894 р., коли Анципо-Чикунський вже працював вчителем у Вінниці (з 1892 р.). З 1893 р. виконував обов’язки інспектора Вінницького реального училища. За спогадами учнів користувався цілковитою повагою. 5 серпня 1906 р. його знову переводять до Рівного, але вже на посаду директора Рівненського реального училища, а в 1907 р. призначають ще начальником Рівненської жіночої гімназії. 1911 p. Анципо-Чикунський отримує нове призначення на таку ж посаду в  Кам’янець-Подільську гімназію (1911–1922). Про цей період його життя відомо мало. Є свідчення, що під час Першої світової війни він разом з гімназією перебував в евакуації в Симбірську (1915–1916). Помер Анатолій Антонович Анципо-Чикунський 1922 р.

Література

Анципо-Чикунський А. А. Историческая записка о Ровенском реальном училище. 1832–1889 / Анципо-Чикунський А. А. – Київ, 1894. – 147 с.

Парфенюк В. Клеванська гімназія очима дослідника / В. Парфенюк // Білів і сусіди. Клеванські сторінки. Зорянські мемуари / В. Парфенюк. – Луцьк : Іванюк В. П., 2020. – С. 209–214.

Щорічна наукова конференція «Музейна справа Волині: проблеми, перспективи, інновації»

Шановні колеги! Запрошуємо вас до участі в щорічній науковій конференції «Музейна справа Волині: проблеми, перспективи, інновації», яка відбудеться в комунальному закладі «Рівненський обласний краєзнавчий музей» Рівненської обласної ради в жовтні 2025 р.

Основні напрямки роботи конференції:

- Загальні тенденції розвитку музейної справи Волині. Проблеми та перспективи.

- Музейні науково-дослідні та видавничі проєкти.

- Експозиція як основа музейної комунікації.

- Особливості наукового комплектування фондів музею.

- Музейні менеджмент і маркетинг як ключові інструменти діяльності музеїв.

- Диджиталізація музейних колекцій та цифрові культурні проєкти. Віртуальний музейний простір.

- Особливості музеєфікації пам’яток історії та культури.

- Музеєфікація та меморіалізація подій російсько-української війни.

- Освітньо-виховні та просвітницько-комунікативні програми в музеї.

- Дослідники музейної справи Волині.

- Проблеми збереження культурної спадщини в умовах воєнного стану.

Офіційна мова конференції – українська, англійська, польська.

За результатами конференції планується видання збірника «Наукові записки РОКМ».

Статтю та інформацію про авторів просимо надсилати до 15 вересня 2025 р. на електронну пошту з позначкою «конференція»: rivnemuseum@ukr.net

Оноре де Бальзака – французький письменник та драматург, який певний час перебував на Житомирщині : 175 років від дня смерті

18 серпня 2025 року виповнюється 175 років від дня смерті Оноре де Бальзака – французького письменника та драматурга, який був відомим своїм перебуванням у селі Верхівня на Житомирщині, де жив у маєтку Ганських.

Оноре де Бальзак – французький письменник, драматург. Більшість романів і повістей Бальзака об’єднані спільним задумом і становлять багатотомну епопею «Людська комедія». У ній Бальзак створив широку реалістичну картину сучасного йому французького суспільства. Після видання роману «Шагренева шкіра» у 1831 р. до Оноре де Бальзака приходить слава. Його ім’я стає відомим далеко за межами Франції. Письменник одержує безліч листів від незнайомих людей, які гаряче відгукуються на його твори.

28 лютого 1832 р. Бальзак одержує палкий лист від графині Евеліни Ганської, яка мала маєток в селі Верхівня, що на Житомирщині. Цей лист схвилював його. Так почалося листування Бальзака і Ганської, що вилилося у багаторічний роман. Перша зустріч відбулася через рік. 32-річна полячка виявилася неймовірно гарною, і письменник закохався. Проте бути разом закохані не могли – Евеліна була заміжньою. В 1841 р. помирає її чоловік Вацлав Ганський, і лише 1847 р. француз уперше приїжджає до коханої. Він був у захопленні від маєтку і називав верхівнянський палац «Лувром». Евеліна підготувала для Оноре великий кабінет, створила в ньому робочу атмосферу. Незаможний письменник про таке не міг і мріяти – в Парижі він мешкав у маленькій незатишній мансарді і ледве зводив кінці з кінцями. Судячи з його відгуків у листах, йому дуже подобалося тут, в атмосфері розкоші й затишку, в оточенні дбайливих слуг. Живши у Верхівні кілька місяців письменник написав твори: "Мачуха", "Селяни", "Зворотний бік сучасної історії", "Дрібні буржуа", "Театр такий, яким він є", "Жіночий характер", "Петро І та Катерина", "Людська комедія". Окрім Верхівні, письменник кілька разів бував у Бердичеві та Києві. 2 лютого 1948 р. Бальзак виїхав до Парижу. Але в кінці вересня того ж року знову повертається у Верхівню, щоб одружитися з Евеліною, яка погодилася вийти заміж. За законом Російської імперії необхідно було чекати дозволу імператора на шлюб. Бальзак часто хворіє, що врешті важко підводиться з ліжка. Отримавши дозвіл на шлюб, 2 березня 1850 р. відбулося вінчання Оноре де Бальзак з Евеліною Ганською в костелі Святої Варвари м. Бердичів. На вінчанні були присутні дочка Евеліни – Анна, Густав Олізар та граф Жорж Мнішек. Подружжя вирушило до Парижу. Там мужньо п’ять тяжких місяців Евеліна Ганська доглядала за тяжко хворим Оноре де Бальзаком. Їй чоловік диктував останні свої листи, які Ганська записувала.

Помер Оноре де Бальзак 18 серпня 1850 року. Його удова за заповітом стала єдиною спадкоємицею. Але там не було статків, лише борги. Їй радили відмовитися від спадщини, проте жінка оголосила, що зобов’язана, як Евеліна де Бальзак усі борги чоловіка сплатити. А крім них, узяла на себе утримання матері Бальзака. Майже всі статки графині Ганської пішли в руки кредиторів. Чоловіка графиня пережила на 32 роки й зажадала, щоб її поховали біля нього в Парижі. Похований Оноре де Бальзак на кладовищі Пер-Лашез (м. Париж, Франція). Поруч з ним похована вся його верхівнянська родина: Евеліна, Анна, Жорж.

Література