Шворак І. Ґендерні субкультури у весільній традиції Західної Волині як соціально-міфологічна структура

Шворак І. Ґендерні субкультури у весільній традиції Західної Волині як соціально-міфологічна структура / І. Шворак // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – 2019. – Вип. 42. – С. 99-106.

Shvorak I. Gender subcultures in the wedding tradition of Western Volhynia as a social and mythological structure

Анотація: Ґендерний поділ у традиційній культурі українців зазвичай відображав систему соціаль-но-правового устрою. Цей устрій формувався в колі різних стереотипів іа уявлень про життя, які загалом мали спільні реґіональні риси (наприклад, від молодих хлопців і дівчат вимагався обов’язковий вступ до шлюбу). На кожному локальному рівні існували відмінності, у тому числі й у самому шлюбному процесі. Саме тому доцільною вбачається можливість проі-люструвати особливості стереотипної системи на прикладі весільної традиції Потур’я, що є одним з небагатьох сучасних досліджень за вказаною проблематикою. Мета статті – вивчити статево-вікову стратифікацію у весільному обряді Потур’я – одного із субареалів історико-етнографічної Західної Волині. Методологія дослідження спирається на застосування системно-структурного, інтегративного мето-дів. Наукова новизна: 1) уперше розглянуто весільну традицію Потур’я в контексті ґендеру; 2) представлені результати польових досліджень авторки протягом 20генд11–2015 рр. У весільному обряді Західної Волині брали участь усі без винятку представники чотирьох ґендерних субкультур: дитячої, молодіжної, жіночої та чоловічої, проте обрядові ролі учасників були різними і залежали від їхнього соціального статусу в громаді. Ґендерна стратифікація, як соціально-міфологічна структура, у весільному обряді має чіткий розподіл ролей в кожній обрядодії, ретранслює сімейний та соціальний устрій наших предків, а також має безпосередній вплив на формування у дітей та молоді уявлень про правила соціального устрою.

Старченко Н. Складні шляхи ранньомодерного українського націєтворення, або кілька зауваг до звичної схеми історії України

Старченко Н. Складні шляхи ранньомодерного українського націєтворення, або кілька зауваг до звичної схеми історії України / Н. Старченко // Український історичний журнал. – 2025. – № 3. – С. 191-218.

Анотація:

Метою статті є пропозиція до перегляду традиційного українського ґранднаративу, створеного у XIX — на початку XX ст. в рамках Російської імперії, який до сьогодні окреслює підходи до ранньомодерного минулого, а водночас формує набір національних символів, міфологем і місць пам’яті. В основу ґранднаративу була покладена козацька версія історії, на яку суттєво вплинула низка спочатку імперських, а пізніше радянських ідеологем. У результаті тривалий період українського минулого, пов’язаний із Річчю Посполитою, представлявся передусім як історія національного, соціального та релігійного гноблення українців чужою державою. Тому українська шляхта, яка брала активну участь у політичному житті разом зі шляхтою інших регіонів / народів Речі Посполитої, оголошувалася зрадницькою, такою, що швидко втратила власну ідентичність («полонізувалася») та покатоличилася (перехід із православ’я до інших конфесій уважався актом полонізації). Зауважена методологічна застарілість таких підходів, які не враховують ані особливостей ранньомодерної держави, ненаціональної за своїм характером, ані особливостей уявлень та цінностей тогочасних людей. На підставі нових джерел і переакцентування введених до наукового обігу раніше, а водночас застосовуючи сучасні методологічні підходи, пропонується інший погляд на шляхту — стан, якому належала головна роль у процесах ранньомодерного українського націєтворення до середини XVII ст. Проаналізовано формування в Речі Посполитій уявлення про Русь як окрему «територію з історією» поряд із Польським королівством та Великим князівством Литовським. У другій частині статті переглянуто традиційні підходи до причин повстання під проводом Б. Хмельницького з урахуванням нових досліджень і методологічних підходів.

Запропонований у статті погляд на українську історію дозволяє розглядати Річ Посполиту як інтегральну частину українського минулого, а процес українського націєтворення (переважно шляхетського) до середини XVII ст. — як важливий складник козацької революції. Такий підхід дозволить модернізувати анахронічну схему української історії, позбавить її від телеології та штучних «розривів», розширить тематично, наповнивши так звані «темні віки» людьми й подіями.

The goal is to suggest a revision of the conventional Ukrainian historical narrative that was created in the 19th — early 20th century in the Russian Empire and still defi nes our approach to the earlier period through forming our national symbols, myths, and places of memory. Th e grand narrative was based on the Cossack version of history that was strongly influenced first by imperial and subsequently by Soviet ideologies. As a result, a long period of Ukrainian history linked to the Polish-Lithua - nian Commonwealth was framed primarily as the history of national, social, and religious repressions against Ukrainians by a foreign state. Th erefore, the Ukrainian nobility that played an active role in political life alongside with the nobility from other regions / nations of the Polish-Lithuanian Commonwealth was declared to be traitors that had cast away their identity through «polonization» and conversion of Catholicism (conversion from Orthodox Christianity to other confessions was seen as an act of polonization). Th e author points out that these approaches are methodologically outdated and do not account for either the peculiarities of early modern states that were not national by their very nature or for the beliefs and values of the time. Th e author applies new methodological approaches to the new sources and provides new interpretations of the sources already introduced to research literature, off ering a diff erent perspective on the nobility (szlachta), the estate that played a leading role in the processes of early modern Ukrainian nation-building until the mid-17th century. She analyzes how the idea of Rus’as a distinct “territory with its own history,” alongside the Kingdom of Poland and the Grand Duchy of Lithuania, was formed in the Polish-Lithuanian Commonwealth. In the second part of the article, the author reconsiders the traditional interpretation of the causes of Bohdan Khmelnytskyi’s uprising, taking into account the new research and new methodological approaches. Conclusions. Th e view of Ukrainian history proposed in the article allows us to interpret the Polish-Lithuanian Commonwealth as an integral part of the Ukrainian past, and to consider the process of Ukrainian nation-building (mainly within the noble milieu) until the mid-17th century as an important component of the Cossack revolution. Th is approach allows us to modernize the anachronistic scheme of the Ukrainian past, to fi ll in the unnecessary “gaps”, and to expand the fi eld thematically, populating the so-called “dark ages” with personalities and events.

Булавіна С. Громадсько-політична активність української інтелігенції Волині у 20-30-х роках ХХ ст. (історико-правовий аспект)

Булавіна С. Громадсько-політична активність української інтелігенції Волині у 20−30-х роках ХХ ст. (історико-правовий аспект) / С. Булавіна, Л. Марківська // Історико-правовий часопис. – 2016. − № 2 (8). − С. 28–33.

Анотація: У статті досліджено історико-правовий аспект формування моделей та шляхів громадсько-політичної активності української інтелігенції Волині у 20−30-х роках ХХ століття. Проведено аналіз факторів, які визначили провідну роль національної інтелігенції краю у процесі державотворення, творення політичних партій та громадських організацій. У міжвоєнний період українська інтелігенція Волині використовувала всі можливі політичні засоби боротьби за своє визволення – від парламентських – до збройних. Опозиція польським урядовим асиміляційним намірам склала головний компонент політичного кредо волинської інтелігенції.

Штанько О. Ф. Луцьк: місто і соціум у другій половині ХVІ ст.

Штанько О. Ф. Луцьк: місто і соціум у другій половині ХVІ ст. / О. Ф. Штанько // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія : Історичні науки. – 2013. – № 21. – С. 9–15.

Анотація: У розвідці здійснено спробу помістити сферу взаємозв’язків міста та соціуму Луцька другої половини ХVІ ст. в умовну схему грод – магістрат – міська громада. На основі виявлених архівних джерел визначено особливості їхніх відносин у різних проявах – від конфронтації до взаємодії як на особистісно-приватному, так і на колективно-корпоративному рівнях.