Вища Волинська гімназія : 220 років від дня заснування

1 жовтня 1805 р. у м. Кременці було урочисто відкрито Вищу Волинську гімназію. Організаторами гімназії були Тадеуш Чацький та Гуго Коллонтай.

Навчальні корпуси розмістились у будівлях колишнього єзуїтського колегіуму, зведених у стилі пізнього бароко у 1731–1753 рр. архітектором П. Гіжицьким. Гімназія була доступна для дітей з усіх соціальних прошарків незалежно від національності та віросповідання. У гімназії існувало два рівні: нижчий («класи»), що відповідав тодішнім повітовим школам, і вищий («курси»), зближений із університетською освітою. Програма гімназії передбачала оволодіння «талантами» – образотворчим мистецтвом, музикою, фехтуванням, верховою їздою, танцями, грою в м’яч, плаванням тощо. Окрім того, були впроваджені додаткові факультативні предмети переважно природничо-наукового циклу. У гімназії діяли наукові та учнівські товариства, літературний клуб. Багато відомих у краї родин селилися у Кременці тільки задля того, аби їхні діти могли здобути тут освіту. Навчальний заклад мав добре облаштовані кабінети фізики, зоології, мінералогії, нумізматики, астрономічно-метеорологічна обсерваторія, метеорологічна станція. При гімназії діяла також друкарня.

У гімназійних колекціях зберігалися живописні полотна великих майстрів – Рубенса, Рафаеля, Гвідо Рені, Леонардо да Вінчі. Особливою гордістю була бібліотека, основу якої складало зібрання книг Станіслава Августа. Книгозбірня була однією з найкраще організованих і найсучасніше обладнаних бібліотек того часу. 1834 р. у ній налічувалося 24379 творів у 34378 томах, у тому числі чимало цінних видань та стародруків. Зокрема серед останніх була знаменита Острозька Біблія 1581 року видання. Гордістю гімназії став ботанічний сад, що не поступався ботанічним садам кращих європейських університетів. У ньому налічувалося близько 12 тисяч рослин і дерев, привезених із різних країн – Данії, Швеції, Фінляндії, Австрії, Польщі, Росії тощо.

Серед викладачів Вищої Волинської гімназії було чимало видатних педагогів: Франциск Шайдт, Юзеф Чех, філософ і математик; Віллібальд Бессер, знаний у Європі ботанік, член багатьох наукових товариств; Еузебіуш Словацький, філолог, батько знаменитого польського поета-романтика Юліуша Словацького. Освіту в гімназії могли отримати як нащадки аристократичних родів, так і діти шляхтичів, міщан і навіть іудеїв; навчання було безплатним. Лише за оволодіння предметами естетичного й фізичного циклу вносилася плата.

Опіка Чацького сприяла розвитку Вищої Волинської гімназії. У 1819 р. російська влада перетворила школу на ліцей, навчальний заклад підвищеного типу з правом надання нижчих наукових ступенів (дійсного студента і кандидата наук).

Кременецький ліцей фактично проіснував до 1834 року. Формальним приводом для його закриття стало Польське повстання 1830–1831 рр. Після нього в імперії Романових відбулася ліквідація польських навчальних закладів. Своєрідним «замінником» ліцею став заснований у 1834 році Університет святого Володимира в Києві, куди з Кременця перевезли бібліотеку, обладнання; туди ж перейшла працювати частина викладачів ліцею.

Урочисте відкриття Київського університету відбулося 15 липня 1834 р. у день св. Володимира. Відтак дітище Т. Чацького припинило своє існування.

Література

Даниляк П. Тадеуш Чацький та його роль у розвитку освіти на Правобережній Україні / П. Даниляк // Український історичний журнал. – 2009. – № 2. – С. 51–66.

Кременецький ліцей у контексті розвитку освіти, науки та культури на Волині в першій третині ХХ ст. : зб. наук. пр. – Тернопіль : Терно-граф, 2009. – 264 с.

Роллє М. Афіни Волинські : нарис з історії освіти Польщі / М. Роллє. – Репр. відтворення вид. 1923 р. – Київ : Либідь, 2007. – 310 с.

Культурно-мистецький проєкт «Жива спадщина: від громади до музею»

28 вересня о 12:00 Рівненський обласний краєзнавчий музей запрошує на заключний в цьому сезоні культурно-мистецький проєкт «Жива спадщина: від громади до музею».

Подія відбуватиметься на передодні Дня захисників і захисниць України й матиме благодійний характер.

Під час свята буде представлено: вишивку, декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво, (вироби з бісеру й природних матеріалів, ляльки-мотанки, витинанки, картини тощо), показ-дефіле традиційної острозької вишивки, традиційні страви: рибні балабухи, картопляні голубці, чорний борщ, пизи, крекало, вареники з різними начинками, страви з картоплі, свіжа випічка та різноманітні напої.

Свої надбання представлятимуть: Вараська міська, Демидівська селищна, Зарічненська селищна, Клеванська селищна, Немовицька сільська та Острозька міська громади.

Проєкт реалізується за сприяння Управління культури та туризму Рівненської обласної державної адміністрації з метою популяризації найкращих зразків культурної спадщини й традицій територіальних громад Рівненської області.

Запрошуємо рівнян та гостей міста поринути у світ традицій, відчути смак і колорит поліської культури та долучитися до благодійної справи!

Адреса:

м. Рівне, вул. Драгоманова, 19

Рівненський обласний краєзнавчий музей

Авторська екскурсія Валентина Мазурка «Музейний простір «Окольний замок»: археологічний вимір»

Субота, 27 вересня о 14:00 Валентин Мазурок запрошує лучан та гостей міста на авторську екскурсію «Музейний простір «Окольний замок»: археологічний вимір».

Екскурсанти матимуть можливість дізнатися більше про процес археологічних розкопок Окольника у часі ревіталізації пам’ятки, побачити непроминальні артефакти, послухати розповіді гіда-археолога, який брав безпосередню участь у цих дослідженнях.

Доліновська М. Над Бугом Рікою. Традиційний народний одяг Західної Волині

Доліновська М. Над Бугом Рікою. Традиційний народний одяг Західної Волині : книга-альбом / М. Доліновська, Ю. Велінець, В. Щибря. – Луцьк : 2025. – 336 с.

Анотація: Зразки народного одягу з приватних та музейних колекцій кінця 19 – початку 20 століття увійшли в етнографічний альбом «Над Бугом рікою. Традиційний народний одяг Західної Волині». Книга унікальна тим, що в ній досліджено локальні особливості традиційного народного вбрання волинського Прибужжя. В ній представлені фото жіночих, чоловічих, іменних сорочок та камізельок. Переважну більшість сорочок створили у 1920–1930-х роках і передавали з покоління в покоління як сімейну реліквію на території сучасного Володимирського району. Всього до праці увійшло 133 елементи одягу з музеїв та приватних колекцій. Вперше до наукового обігу введені фотоматеріали народного вбрання з архівів Миколи Угрин-Безгрішного та Арсена Річинського, а також світлини учасників «Просвіти» з навколишніх сіл 1916–1930 років.

Робота над виданням тривала 3 роки. Мешканці надавали із власних фотоальбомів старовині фото та раритетні екземпляри вишитих сорочок, що зберігаються як сімейні реліквії. Автори провели безліч зустрічей та обговорень різних фахівців.