Фонове зображення для блоку новин

Новини

Нові книги

Археологічні зошити з Пересопниці. Вип. 9

Археологічні зошити з Пересопниці : зб. наук. ст. Вип. 9 / КЗ «Рівнен. обл. краєзн. Музей» РОР, КЗ «Культур.-археолог. центр «Пересопниця» РОР ; за ред. Б. А. Прищепи. – Рівне : Волин. обереги, 2024. – 160 с.

Анотація: Збірник приурочений до 875-річчя першої літописної згадки про Пересопницю. Опубліковано нові матеріали отримані під час археологічних досліджень на території історичної Волині. Зокрема, розкрито нові джерела до вивчення літописного міста Дубен, проведено археологічні розвідки поблизу Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря та археологічні дослідження поля Берестецької битви. Відображено відомості про волинського археолога Володимира Шелом’янцева-Терського та одного із провідних українських церковних діячів Феодосія Софоновича.

Ознайомитися збірником наукових статей «Археологічні зошити з Пересопниці. Вип. 9» можна у відділі краєзнавчої літератури Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Нові книги

Калько С. На місці трьох святинь

Калько С. На місці трьох святинь : нариси історії костелу Різдва Пресвятої Діви Марії і Святого Антонія Падуанського – Залу камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії / С. Калько. – Рівне : Волин. обереги, 2024. – 190 с. : іл.

Анотація: Краєзнавче видання, яке охоплює історію рівненського костелу Різдва Пресвятої Діви Марії та Святого Антонія Падуанського від найдавніших його попередників до нового амплуа колишнього храму – Залу камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії. Книга написана на основі зібраної авторкою упродовж кількох років інформації – з архівних документів, наукових статей, у тому числі польських авторів, спогадів старожилів і очевидців подій.

Для широкої читацької аудиторії.

Ознайомитися з книгою Світлани Калько «На місці трьох святинь» можна у відділі краєзнавчої літератури Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Новини

Публічна лекція Юрія Радченка: «Караїми Центрально-Східної Європи: культура, релігія, ідентичність»

12 березня 2025 року о 19:00 в приміщенні книгарні «Сенс» відбудеться публічна лекція Юрія Радченка: «Караїми Центрально-Східної Європи: культура, релігія, ідентичність». Організатори події: Польський Інститут у Києві / Instytut Polski w Kijowie та Сенс.

Кримські караїми – корінний народ України. Релігійне вчення караїмізму першочергово виникає на Близькому Сході та з 14 ст. поширюється в Криму, на Галичині та Волині. Караїмські громади відіграли важливу роль у господарському та культурному житті Кримського ханату, Великого князівства Литовського, королівства Польського.

На лекції ми поговоримо про їхню культуру, релігію та ідентичність. Окрему увагу приділимо долі караїмів під час Голокосту та сучасному становищу в Україні, Польщі, Литві й Ізраїлі.

Лектор: Юрій (Амір) Радченко, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри східної філології Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, науковий працівник Центру сучасної історії імені М. Гаєвого Українського католицького університету, директор Центру дослідження міжетнічних відносин Східної Європи.

Модератори: Олексій Савченко, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Скарбниці Національного музею історії України. Автор досліджень з історії польсько-литовських татар та українсько-татарських відносин.

Реєстрація обов’язкова: https://forms.gle/t6affm5fJNThvvYn7

Підтвердження реєстрації та запрошення на подію ви отримаєте на адресу вказану при реєстрації. Також, просимо перевіряти папку «спам».

До зустрічі!

Адреса:

Книгарня «Сенс»

м. Київ, вул. Хрещатик, 34

Джерело: Польський Інститут у Києві

Новини

Презентація монографії Юрія Пшеничного «Дубно та його округа в Х–ХVІІІ ст.»

В середу, 12 березня о 12:00 у приміщенні Дубенської центральної міської бібліотеки відбудеться презентація монографії археолога Юрія Пшеничного «Дубно та його округа в Х–ХVІІІ ст.: дослідження з історії топографії мікрорегіону».

Монографія висвітлює процес просторового формування і розвитку поселенських структур у басейні середньої течії річки Ікви. Значна увага приділена питанню появи та розбудови міського центру мікрорегіону – міста Дубно. Виходячи із рівня інформативності археологічних, писемних та картографічних джерел проаналізовано особливості виділення та функціонування основних компонентів міської організації на різних історичних етапах. Розглянуто планування, просторові, архітектурні, культурні особливості міста доби князів Острозьких та їхніх спадкоємців. Особливу увагу приділено проблемам функціонування замку, ринку, храмів, монастирів, кладовищ, вуличної сітки, передмість, оборонних укріплень, а також питанням соціальної топографії. Реконструйовано просторовий розвиток сільськогосподарської округи міста. Робота відображає сучасний стан розвитку наукових знань по даній темі. Вона є доповненою і розширеною версією кандидатської дисертації автора, захищеної в Інституті археології НАН України в 2017 р. за рекомендацією Відділу давньоруської та середньовічної археології.

Запрошуємо всіх поціновувачів до пізнання історії свого краю!

Адреса:

Дубенська центральна міська бібліотека

м. Дубно вул. Сурмичі, 94

Джерело: Дубенська центральна міська бібліотека

Фонове зображення для блоку нових надходжень

Нові надходження

2025-03-13 17:52:32

Собчук В. Боротьба Сенют за спадщину Калениковичів (з історії поземельних відносин на Волині в першій і другій третинах XVI ст.)

Собчук В. Боротьба Сенют за спадщину Калениковичів (з історії поземельних відносин на Волині в першій і другій третинах XVI ст.) / В. Собчук // Соціум: альманах соціальної історії. – 2010. – Вип. 9. – С. 136–158.

Анотація: Рід Сенют, започаткований у другій третині XV ст., свого часу був одним із найпомітніших шляхетських кланів України. У другій-третій чвертях XVI ст. ця спільнота розпалася на три гілки – Сенют-Ляховецьких, Сенют-Ольшаницьких і Патрикіїв-Радогостських. Перша з них, найзаможніша, сягнувши напередодні повстання під проводом Богдана Хмельницького рівня магнатів, наприкінці XVII ст. припинила існування; друга дотягнула до середини ХІХ ст.; третя загубилася десь у мороці віків.

У статті йдеться про тривалу боротьбу Сенют за маєтки роду Калениковичів. Обраний нами сюжет добре забезпечений джерелами, відтак, дозволяє зблизька, на мікрорівні, подивитися на механізми нагромадження шляхтою маєтків і стосунки всередині цієї суспільної верстви, які супроводжували мобілізацію землі. Дослідження базується в основному на матеріалах архіву роду, що дійшов до нас у складі архіву Сапєг; крім цієї надзвичайно багатої збірки документів використано також колекцію Люба-Радзимінських, книги замкового уряду та ґродського й земського судів у Кременці, Литовську Метрику і деякі інші джерела. Утрати архіву Сенют частково компенсуються докладним «Інвентарем Ляховецького архіву» XVIII ст., який знаходиться нині в колекції Люба-Радзимінських.

Джерело: Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України

2025-03-13 11:20:52

Баковецька-Рачковська І.  За Божим Духом: про поминальні хліби на Рівненщині

Баковецька-Рачковська І.  За Божим Духом: про поминальні хліби на Рівненщині / І. Баковецька-Рачковська. - Київ: Саміт-Книга, 2023. - 48 с.

Анотація:

Видання про поминальні хліби, як символ життя, ритуальної жертви та духовної традиції вшановування померлих, адже зерно, входячи в землю, помирає, щоб народитися знову і продовжити життя людству. Також авторка розкриває паралель двох важких для України періодів, двох геноцидів проти українського народу - Голодомору та російсько-української війни, що мають однаковий початок бажання російських катів вбити українську самобутність: через смерть дочок і синів України, маніакальне бажання смерті українців та підкорення вільного народу. Але попри фізичне знищення, катування та вбивства українці плекають свою культуру, що визначає нас, як націю.

Все це висвітлюється крізь призму слова і традиції. У книзі зібрані сучасні світлини поминально-обрядового хліба, експедиційний та етнографічний матеріал авторки про них, а також її вірші, написані в період російської агресії проти України.

Метою видання є формування національної свідомості щодо опору знищення нації, збереження народних цінностей і традицій, популяризація української культури та національного світогляду.

Джерело: Бібліотека творів авторів Рівненщини  

2025-03-13 11:03:31

Пархоменко Т. П. Календарні звичаї та обряди Рівненщини

Пархоменко Т. П. Календарні звичаї та обряди Рівненщини : матеріали польов. дослідж. / Т. П. Пархоменко. - Рівне : О. Зень, 2008. - 200 с., кольор. іл., ноти.

Анотація:

Пропоноване видання — це перша спроба комплексного дослідження традиційних календарних звичаїв та обрядів мешканців Рівненщини. Монографія є узагальненням польових експедиційних матеріалів автора 1995-2006 рр. як з території Рівненської, так і Житомирської та Київської областей. У книзі розкриваються особливості народного світогляду, національних звичаїв та обрядів, вивірений часом календарний ритм сільськогосподарської й трудової діяльності. Збірка складається з двох частин: у першій Викладений етнографічний матеріал, у другій музично-обрядовий фольклор (106 пісень).

Уперше публікуються світлини поч. ХХ ст. з етнографічної колекції РОКМ, а також авторські світлини поч. ХХІ ст. Як важлива складова духовної культури краю в якості ілюстрацій. Використані зразки народного іконопису XV-XIX ст. POKM.

Книга рекомендована етнографам, історикам, культурологам, фольклористам та всім небайдужим до проблеми збереження традиційної народної культури.

Джерело: Бібліотека творів авторів Рівненщини

2025-03-12 17:12:15

Білоус Н. Луцькі лентвійти XVI–XVII ст.: характеристика уряду та персоналії

Білоус Н. Луцькі лентвійти XVI–XVII ст.: характеристика уряду та персоналії / Н. Білоус // PATRIMONIUM : студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. Т. 1 : Ранньомодерна людина: простір – влада – право XVI–XVIII ст. – Київ ; Краків, 2015. – С. 94–113.

Анотація: У статті подається коротка характеристика уряду луцького лентвійта – заступника війта, який виконував переважно судові функції. Протягом досліджуваного періоду лентвійтівство в Луцьку пережило свого роду еволюцію. У ХVІ ст. особа лентвійта була тісно пов’язана з дідичним війтом або близькими до його оточення людьми. У більшості випадків його призначав сам війт з числа своїх слуг, лише зрідка ця компетенція переходила до міської ради, яка висувала свого обранця. З 1607 р. і далі лентвійтівство стабільно тримали в руках міщани, що може свідчити про те, що війти відтоді почали менше контролювати сферу міського судочинства, а самоврядні права міщан дещо розширилися. У додатку публікуються складений автором перелік луцьких лентвійтів ХVІ–ХVІІ ст. та тестамент колишнього лентвійта 1628 р.