Старченко Н. Ув'язнення шляхтича в контексті ставлення до правопорушення (Волинь останньої третини XVI — початку XVII ст.)

Старченко Н. Ув'язнення шляхтича в контексті ставлення до правопорушення (Волинь останньої третини XVI — початку XVII ст.) / Н. Старченко // Patrimonium. Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. – Т. І: Ранньомодерна людина: Простір - влада - право XVI-XVIII століть / за ред. В. Михайловського і Я. Століцького. – Київ-Краків: Laurus – Historia Iagellonica 2015. – С. 72-93.

Анотація:

На кінець XVI ст. у законодавстві Речі Посполитої фіксуються зміни у ставленні до порушення правових норм (не лише як до приватної справи потерпілого, а й як до суспільного переступу). Зростає відповідальність за злочини та їх відчутність для злочинця, що виразно помітно на прикладі кари ув’язнення: зростає кількість норм, де передбачене «сидіння у вежі», зокрема, на її дні. З’являються заборони уникнення ув’язнення внаслідок замирення між сторонами, уніфікується облаштування місць позбавлення волі. Водночас ув’язнення стає важливою частиною ухвал приятельського суду як акт покори винуватця і умова поєднання супротивників, особливо у справах, обтяжених кровопролиттям. Поруч з тривалим терміном фіксується і символічне сидіння - упродовж кількох годин/днів. Виробляються певні ритуали такого добровільного ув’язнення. Отож ув’язнення як покарання за злочини може слугувати маркером змін у правовій культурі шляхти ранньомодерної Речі Посполитої. 

Natalya Starchenko. Incarceration of Gentrymen in the Context of the Perception of Law Infringements (Volhynia, the Last Third of the 16th Century and the Early 17th Century)

By thе late 16th century the laws of the Polish-Lithunian Commonwealth evince a shift in the perception of law infringements: they are no longer viewed as a private matter of the victim, but rather as a transgression against society at large. Punishments grow sterner, as can be seen from the treatment of incarceration: more acts stipulate for «confinement in a tower» (even for days), the first prohibitions against avoiding punishments through striking peace deals between the confl icting sides are put in place, and the places of incarceration are being set up in a more unified manner. Concomitantly, incarceration gains prominence as part of the verdicts of the familial courts as a sign of the accused submission and as a precondition for reconciling the opponents, particularly in cases when blood was shed. Alongside lengthier incarcerations, purely symbolic confi nement of several hours or days оссured. There are fixed rituals of such voluntary confinement. Therefore, incarceration marks certain early modern changes in the gentry legal culture of the Polish-Lithuanian Commonwealth.

Старченко Н. Про «нешпорну» годину, або як міряли час на Волині в останній третині XVI ст.

Старченко Н. Про «нешпорну» годину, або як міряли час на Волині в останній третині XVI ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. ‒ Т. CCLXXІ (271): Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін / Н. Старченко; Ред. тому О. Купчинський; Ред. кол.: І. Гирич, М. Крикун, О. Купчинський, Н. Яковенко. Наукове товариство імені Шевченка. ‒ Львів, 2018. - т. CCLXXI (271). – С. 326-337.

Анотація:

Найпоширенішою одиницею відліку, яку використовували у судочинстві та різноманітних домовленостях між шляхтою, що трапляється в актових книгах Волині від початку їх ведення (60-ті роки XVI ст.), була доба. Сторони, призначаючи дату зустрічі для реалізації попередніх зобов'язань, не фіксували її години. Низка судових і квазісудових процедур, у яких мали виступати два і більше контрагентів, була орієнтована лише на певний день, себто світлову його частину. Тож особи, які прибували до суду для виконання присяги, та ті, що мали спостерігати за дотриманням усіх її формальностей, могли провести в очікуванні контрагентів від „по-ранку" до „вечора", а то й кілька днів поспіль. У такій же ситуації опинялися й особи, що прибували на процедуру ув'язнення, де за процесом „сідання" винуватця у вежу мав спостерігати скривджений чи його уповноважені. Не робили винятку і для кредитора, який у призначений за домовленостями день міг прочекати боржника впродовж дня від ранку до завершення роботи суду. Сторони конфлікту, які вирішували полагодити свої суперечки на приятельському суді, призначали день зустрічі і місце, однак ми не натрапили на жодну згадку про час, на який мали з'їхатися обидва контрагенти, їхні приятелі та полюбовні судді.

Natalya Starchenko. On neshporna hodyna, or how time was measured IN Volyn in the last third of the 16th century.

The author explores time-measuring in Volyn in the last third of the 16th century as based on the court records of Volyn Voivodeship. She analyzes how clocks and divine services were used in the courtroom to regulate judicial hearings and court procedures. She also discusses time perception in the noble community, i.e. the social or cultural dimension of time. The author concludes that by the turn of the 17th century, Volyn gentry had fully „domesticated“ and „cul[1]tivated“ time, experiencing and conceptualizing it in terms of „clock hours“, both by using it as they considered it proper, and by manipulating it if necessary. At the same time, they measured time according to the sun by dividing the day into the good light part and the „treacherous“ dark part; they stopped court sessions when it was time to light candles and „forgot“ about time whenever slow consideration was needed.

Старченко Н. Стратегії та ритуали конфлікту: шляхетський соціум Волині зламу XVI і XVII ст. Джерела та інтерпретації

Стратегії та ритуали конфлікту: шляхетський соціум Волині зламу XVI і XVII ст. Джерела та інтерпретації / Упорядник Н.П. Старченко; відп. ред. Г.В. Боряк. — Київ: Інститут історії України НАНУ, 2020. — 615 с. 

Анотація:

Збірник містить підбірку актів із судових книг Волинського воєводства, присвячену конфліктним стосункам шляхти останньої третини XVI — перших двох десятиліть XVII ст. Пропоновані джерела демонструють, що, попри потенційну присутність насильства у повсякденні шляхти, вона виробила дієві механізми забезпечення порядку в межах самоврядних корпорацій. Це документи про важливість честі і доброї слави для шляхтича, про ритуали, які каналізували агресію, про стратегії переведення конфлікту на рівень вербального поєдинку між супротивниками (оголошення про помсту, виклики на поєдинок), де про помсту більше говорили, аніж до неї вдавалися. До збірника вміщена також низка актів, пов’язаних із функціонуванням судочинства, яке було тісно вмонтоване в культуру ворожості шляхти та відображало тогочасну систему цінностей. Особлива увага приділена матеріалам, які демонстрють механізми примирення між ворогуючими сторонами, де важливу роль відігравали посередники, що будь-що-будь намагалися знайти прийнятний для всіх компроміс. 

Важливою частиною видання є розлога передмова, в якій авторка детально зупиняється на особливостях постання судового наративу, що радше був конструктом, який відповідав інтересам різних соціальних акторів, аніж відображенням реальності. Вона окреслює методологію роботи із судовими джерелами та пропонує власні дослідницькі стратегії, які застосовує до аналізу судових джерел. 

Пропонована книжка має прислужитися широкому колу дослідників ранньомодерної історії України, зокрема як джерельна основа для низки університетських курсів зі сфери гуманітаристики. 

Авторка дослідження та упорядниця: Наталя Старченко.

Natalya Starchenko. Strategies and Rituals of Conflict: the Szlachta Society in Volhynia at the turn of the 16 th -17 th century. Source Texts and Interpretations

The present publication collates the sources, namely, court records of the Volhynian Voivodeship, that highlight communication strategies during conflicts in the Volhynian szlachta milieu of the last 3rd of the 16th through the early 17th century. The author focuses on the emergence of the judicial narrative, describes the methodology of working with court records, and offers her own esearch strategies that can be applied when analyzing sources of this type.

Зміст:

Шукаючи точку опертя: дослідник між джерелом як непевним оповідачем та шляхетськими конвенціями (Передмова) .......................... 6 

Документи...................................................................................................... 73 

Опис документів ........................................................................................... 536 

Словник застарілих слів, значень і юридичних термінів .......................... 564 

Іменний покажчик ......................................................................................... 579 

Географічний покажчик ............................................................................... 607 

Summary ......................................................................................................... 612

Белоус Ф. И. Род князей Острожских, защитителей юго-западной Руси. Ч. 1

Белоус Ф. И. Род князей Острожских, защитителей юго-западной Руси. Ч. 1 / Ф. И. Белоус. – Львов : типографія Ставропигійского Института, 1883. – 115 с.

Анотація: В книзі досліджено історію міста Острога, що на Рівненщині. Розкрито діяльність роду князів Острозьких, які володіли містом. Описано великі битви під проводом князя Костянтина Острозького, а саме:  під Ведрошею, під Оршею, під Сокалем та під Каневом. Більш детально відображено життєвий шлях князя К. І. Острозького, його вірність до вітчизни, віри, невтомна працьовитість, як відважного воїна та військового полководця, що поколіннями служить прикладом для наслідування.

Зміст

Введение. – С. 9.

Городъ Острогъ. – С. 9.

О первыхъ князяхъ Острожскихъ. – С. 10.

Князь Данинлъ Васильевич. – С. 12.

Федоръ Даниловичъ. – С. 22.

Василий Федоровичъ. – С. 30.

Иванъ Васильевичъ. – С. 33.

Михаиль Ивановичъ. – С. 38.

Романъ Михайловичъ. – С. 39.

Константинъ Ивановичъ. – С. 41.

Битва подъ Ведрошею. – С. 45.

Вишневцемъ недалеко Почаева. – С. 53.

Оршею. – С. 59.

Сокалемъ. – С. 66.

Каневомъ. – С. 77.

Домовая жизнь кн. Константина. – С. 89.

Опечатки и исправленія съ пополненіемъ. – С. 107.