Новини
Визначні події
Місто Почаїв : 575 років від часу заснування
В квітні 2025 року виповнюється 575 років від часу заснування міста Почаєва.
Почаїв розташований на одній з високих гір Кременецького кряжу. Вперше згадується 1450 року. Минуле містечка здавна нерозривно пов’язане з історією Почаївського монастиря. За твердженням дослідників, монастир виник у 1240 р., коли в Почаїв прийшли, рятуючись від монголо-татарської навали, ченці з Києва. На горі в печерах вони заснували скитецький монастир.
За переказом, ченці назвали поселення Почаєвом – на честь київської річки Почайни. Назву міста пов’язують також із трансформованим виразом «Поча Діва» – творити чудеса. Цей вислів виник після 1261 р., коли на горі Почаївській у вогненному стовпі з’явилася Мати Божа, залишивши на камені відбиток стопи, з якої тече цілюща вода. Місце стало «серцем» монастиря, центром його забудови. У 1833 році монастир отримав титул «Лавра».
У Почаївському монастирі у мандрівній друкарні 1618 р. відомий письменник, богослов і видавець Кирило Ставровецький (Транквіліон) опублікував свою працю «Зерцало боголовіи». Близько 1730 р. у Почаєві була заснована монастирська друкарня. У ній видавалась релігійна і світська література.
Поруч з монастирем з часом виросло містечко. 9 червня 1778 року привілеєм Короля Станіслава-Августа затверджено герб Почаєва – зображення Матері Божої на синьо-жовтому фоні.
В жовтні 1846 р. у Почаєві за завданням Київської археографічної комісії побував Тарас Шевченко. У лаврі він проживав в будинку для прочан, зробив чотири малюнки вигляду лаври аквареллю, два ескізи і начерк олівцем, записав кілька українських народних пісень. Пісні записано олівцем в альбомі 1846-50 років із зазначенням дати – 20 жовтня 1846 року. Їх можна почути й зараз у селах поблизу Почаєва. Дослідники допускають, що у Почаєві Кобзар зустрічався з польським скрипалем і композитором Каролем Ліпінським, слухав його віртуозну гру.
Література
Антонович С. Короткий історичний нарис Почаївської Успенської Лаври / С. Антонович – Кременець, 1938. – 15 с.
Бондарчук В. Почаїв / В. Боднарчук, Г. Івахів, В. Собчук //Тернопільщина. Історія міст і сіл. – Тернопіль, 2014. – Т. 2. – С. 509–515 : фот.
Почаїв //Міська геральдика Тернопільщини / О. Клименко, Б. Хаварівський. – Тернопіль, 2003. – С. 354–358.
Цинкаловський О. Почаїв Новий / О. Цинкаловський// Стара Волинь і Волинське Полісся / О. Цинкаловський. – Вінніпег, 1986. – Т. 2. – С. 265–268.
Новини
XХ-й Міжнародна наукова конференція «Археологія заходу України»
Шановні колеги!
21–23 травня 2025 року у відділі археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбудеться XХ-й Міжнародна наукова конференція «Археологія заходу України». Організатор події: відділ археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
У межах конференції передбачається постерна сесія, яка охоплюватиме розвідкові роботи і польові дослідження попередніх сезонів.
Формат проведення конференції: змішаний
У заявці просимо вказати:
• тему доповіді;
• відомості про автора із зазначенням повної адреси, місця роботи, контактних телефонів та електронної адреси (бланк заявки додається).
• розгорнуту анотацію.
Заявки на участь у конференції приймаються до 15 квітня 2025 року.
Статті, оформлені відповідно до вимог фахового збірника «Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині», приймаються до 31 травня 2025 р.
79008 м. Львів, вул. Винниченка, 24
Відділ археології. Оргкомітет конференції
Тел.: 067 20 87 260; 067 98 70 176
E-mail: viddarch@ukr.net; nata_bnm@ukr.net
Організаційний внесок – 400 грн. Оргвнески просимо надсилати до 5 травня 2025 р. на картку Приватбанку.
Проїзд, харчування і проживання в готелі – за рахунок організації, яка відряджає. Вибір і бронювання готелів – за учасниками конференції.
Передбачається екскурсія на археологічні пам’ятки.
Джерело: Відділ археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
Визначні події
Спаська Лідія Іванівна – українська художниця, майстриня церковного розпису : 115 років від дня народження
5 квітня 2025 року виповнюється 115 років від дня народження Лідії Іванівни Спаської – української художниці у жанрах історичного живопису, портрету, майстрині церковного розпису.
Народилася Лідія Іванівна Спаська 5 квітня 1910 р. в м. Умань (Черкаська область). Дитинство майбутньої художниці пройшло в батьківському маєтку в с. Гавчиці Луцького повіту (нині Волинська область). У вісім років дівчинка вступила до Луцької гімназії. Тут вона робила перші кроки в малюванні. Помітивши у дочки неабиякі здібності, мати знайшла кошти, щоб Лідія продовжила свою художню освіту у Варшаві. Лідія навчалася в приватній художній школі імені Крижанівського, де її вчили видатні польські майстри. Після смерті матері, чотири роки проживала в Парижі. У 1935 р. Лідія Іванівна разом зі своїм нареченим Василем Спаським повернулися на Волинь. На початку літа 1943 р. разом з чоловіком та маленьким сином переїжджають до Луцька. У березні 1944 р., після звільнення Дубенщини від окупантів, її чоловіка забирають до армії. Через рік отримавши звістку від командира, що чоловік героїчно загинув, Спаська разом з дітьми переїздить до брата в Острог. На замовлення місцевого музею Лідія Іванівна робить копії з картин відомих художників України — І. І. Їжакевича, В. Касіяна. Ознайомившись в музеї з історією міста, з багатою літературою про нього, художниця на пропозицію дирекції музею починає створювати картини, де відтворюються найважливіші історичні події з минулого древнього Острога. Одним з перших таких полотен була картина «Повстання в селі Новомалин. 1905 рік», яка принесла художниці неабияке визнання. Ця картина експонувалась на виставках у Рівному, Києві, була відзначена Грамотою Української республіканської ради профспілок. Серед її творчого доробку ціла серія картин на тему національно-визвольної війни українського народу 1648–1654 років, портрети Северина Наливайка і Богдана Хмельницького, «Острозька трагедія 1636 р.», «В’їзд Богдана Хмельницького в Острог». З часом з’являються полотна присвячені сторінкам історії Острога в роки Другої світової війни. В той самий час вона малює картини, в яких висвітлюється життя Острожчини в 50-х роках ХХ ст. Пише портрет Федора Острозького, картину «Битва з татарами під Острогом 1578 р.». Більш як 20-ти робіт художниця присвятила історії Острога, вони в різний період прикрашали і прикрашають експозиції музеїв заповідника. З середини 50-х років ХХ ст. свій талант художниці Лідія Спаська спрямовує на не зовсім традиційне русло – вона почала розписувати храми та створювати ікони. Вони прикрашають собори Києва, Волині, Острога та ін. В останні роки малювала ікони для Богоявленського собору та Успенського римо-католицького костелу в Острозі, для багатьох церков Острожчини. Померла художниця 15 серпня 2000 р., похована в с. Гавчиці на Волині.
За своє життя Лідія Іванівна намалювала більше 200 ікон у храми багатьох міст, і більше 100 ікон приватним особам, крім того сотні чудових портретів, пейзажів, натюрмортів, картини на історичні теми. Вона досконало володіла технікою малюнка та живопису, як олійними фарбами, так і аквареллю, гуашшю, пастеллю. Загальна кількість її художніх творів більше тисячі, а крім того ще безліч ескізів, етюдів, начерків.
Література
Бондарчук Я. В. Лідія Спаська / Я. В. Бондарчук // Острозькі просвітники XVI – XX ст. – Острог : вид-во НУ «Острозька академія», 2000. – С. 296–301.
Бондарчук Я. Острозька художниця Лідія Іванівна Спаська [Електронний ресурс] / Я. Бондарчук // Подорожі Україною : [сайт]. – Режим доступу: https://trip.org.ua/postati/lidiya-ivanivna-spaska-ostrozka-khudozhnitsya.html. – Назва з екрана.
Спаська Лідія Іванівна // Столярчук Б. Й. Митці Рівненщини : енциклопедичний довідник / Б. Й. Столярчук. – Рівне : Ліста, 1997. – С. 101–102.
Лідія Спаська [Електронний ресурс] / Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека // Календар знаменних та пам’ятних дат Рівненщини : [сайт]. – Режим доступу: https://calendar.libr.rv.ua/events/dates/139/information?returnTo=%2F2025%2Fdates%2Fmonths%2F4. – Назва з екрана.
Нові надходження
2025-04-04 10:14:45
Пшеничний Ю. Л. Поселення та могильник ХІІ–ХІІІ ст. в Дубні на острові Кемпа
Пшеничний Ю. Л. Поселення та могильник ХІІ–ХІІІ ст. в Дубні на острові Кемпа / Ю. Л. Пшеничний // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – 2018. – Вип. 22. – С. 304–314.
Анотація: Висвітлено результати нових археологічних досліджень поселення та могильника ХІІ–ХІІІ ст. у м. Дубно, на острові Кемпа, які відбулися упродовж 2014–2017 рр. Окрім предметів побуту, що дають змогу схарактеризувати матеріальну культуру мешканців острова, тут було відкрито сім поховань. Це – перший могильник часів Київської Русі, виявлений на території Дубна. Стратиграфічні спостереження свідчать, що він з’явився пізніше, ніж тут виникло поселення та вірогідно, належав мешканцям острова. Результати досліджень в урочищі Кемпа розкривають один із рідкісних типів поховальних памʼяток слов’яноруського часу на островах. При цьому локальність могильника, риси матеріальної культури, а також топографічні особливості дозволяють стверджувати, що урочище було заселене групою мешканців, споріднених родовими зв’язками, які могли займати своєрідну соціальну чи господарську нішу в житті літописного Дубена.
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
2025-04-04 10:12:14
Горін С. М. Дорогобузький Успіння Пресвятої Богородиці монастир (до середини XVII ст.)
Горін С. М. Дорогобузький Успіння Пресвятої Богородиці монастир (до середини XVII ст.) / С. М. Горін // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. – 2008. – Т. 78. – С. 9–19.
Анотація: У статті на основі архівних матеріалів досліджується історія обителі, що дає можливість краще зрозуміти деякі аспекти тогочасного функціонування українських монастирів.
Джерело: Електронний архів Національного університету «Києво-Могилянська академія»
2025-04-04 10:05:03
Тесленко І. А. Острожчина у фонді Волинського церковно-археологічного товариства
Тесленко І. А. Острожчина у фонді Волинського церковно-археологічного товариства / І. А. Тесленко // Наукові записки НаУКМА. – 1999. – Т. 9, ч. 1 : спец. вип. – С. 135 –143.
Анотація: Стаття присвячена історії Острожчини у її межах кінця XIX століття. Головним джерелом у дослідженні стали церковно-приходські літописи церков Острозького повіту Волинської губернії. Літописи несуть у собі цікаві дані з історії, археології, етнології, соціального й економічного розвитку регіону. У статті розглядається історичний блок, а в ньому – такі об’єкти, як кургани, замки і палаци, городища, хрести тощо.
Джерело: Електронний архів Національного університету «Києво-Могилянська академія»
2025-04-01 15:20:22
Шабала Я. Сільське господарство Волині у період Київської Русі та Галицько-Волинської держави
Шабала Я. Сільське господарство Волині у період Київської Русі та Галицько-Волинської держави / Я. Шабала, Г. Малеончук // Старий Луцьк : наук.-інформ. зб. – Луцьк, 2019. – Вип. 15. – С. 61–67.
Анотація: У X – початку XIII ст. Волинська земля була складовою Давньоруської держави, для якої в системі сільського господарства було характерне утвердження приватної феодальної власності, поглиблення майнової і соціальної диференціації серед членів сільської общини, перехід від перелогової системи до парової з використанням трипілля. Основними заняттями населення були землеробство і скотарство, з доповненням промислів та ремесел.
Матеріал надано Волинською обласною універсальною наукової бібліотекою імені Олени Пчілки
