Її називали «полум’яною». Бо за що б не бралася у своєму житті ця жінка – вона віддавалася справі усім серцем. «Кожна книжка – клаптик мого життя, у кожній можна побачити не тільки долю моїх героїв, а й мою власну долю», – говорила Ванда Василевська.

Ванда Львівна Василевська ( 21.01.1905— 29.07. 1964) народилася  м. Краків (Польща )в сім'ї одного з лідерів Польської соціалістичної партії, в 1918-1919 рр. — міністра закордонних справ Польщі.
У 1927 р. закінчила Краківський університет. У 1939 р. емігрувала в Україну. Жила у Рівному, Львові, Києві. Учасниця другої світової війни, активний борець за мир.
Дружина українського драматурга О.Корнійчука.
Дебютувала у 1923 р. як поетеса. Авторка повістей "Обличчя дня" (1934), "Вітчизна" (1935), "Земля в ярмі" (1938), трилогії "Пісня над водами" (1940-1951), "Райдуга" (1942), "Просто любов" (1944), "Коли запалає світло" (1947), "В тяжкій боротьбі" (1958). Разом з О. Корнійчуком створила лібретто для опери К. Данькевича «Богдан Хмельницький».
 У другій половині 30-х років подорожувала по ріках Полісся Турії, Горині, Стиру, Прип'яті, озерах Нобель, Біле та інших, побувала у селах Зарічненського, Дубровицького, Володимирецького районів, про що написала в "Щоденнику письменника", нарисі "Подорож по Турії", статті "На дорогах війни".
Похована на Байковому кладовищі.