Нещодавно побачила світ книжка про дослідника української церковної дерев’яної архітектури Леоніда Маслова "Одне надійне життя…".

Це перше таке видання про життя та творчість архітектора, праці якого маловідомі широкому загалу, проте донині не втратили актуальності.
Книжка складається з трьох частин. Зокрема, у першій йдеться про життя та творчість дослідника, вміщено його статті й факсиміле книжок "Деревяні церкви Холмщини та Підляшшя" та "Архітектура старого Луцька". "Праці Леоніда Маслова виходили у довоєнних часописах, тому були доступні лише вузькому колу, – розповів Олексій Златогорський, директор ДП "Волинські старожитності". – А завдяки книжці "Одне надійне життя…", наклад якої становить 300 примірників, з ними зможе ознайомитися широке коло читачів. Власне, це й було головною причиною, чому ми підтримали це видання".
Друга частина містить спогади та дослідження життєдіяльності Маслова, а в третій надруковано матеріали історико-краєзнавчої конференції  "Церковна та народна дерев’яна архітектура", присвяченої 100-річчю від дня народження Леоніда Маслова. З-поміж інших привертають увагу дослідження наукового співробітника Інституту народознавства НАНУ Романа Радовича "Специфіка влаштування стелі на середньому Поліссі", співробітника Волинського краєзнавчого музею Ольги Корецької "Документи розкидані, понищені, незнані…" та співробітника дочірнього підприємства «Волинські старожитності», студента Львівської академії мистецтв Богдана Ворона «Дерев’яні церкви: вчора, сьогодні… а завтра?».

Леонід Маслов (1909–1943) – перший історик архітектури Волині, який за часів Польщі видавав свої праці українською мовою і зробив значний внесок у дослідження української церковної дерев’яної архітектури. Його батько, Микола Васильович, працював в українському уряді директором канцелярії Малої Ради Міністрів. Після поразки УНР родина Маслових емігрувала до Польщі. Невдовзі вони оселилися у Луцьку на вулиці Коперніка, 9, а пізніше – на вулиці Болеслава Хороброго, 15 (нині –  проспект Волі). Після закінчення політехніки Леонід працював у Любомлі. У вільний час досліджував церкви, багато фотографував, дописував в українські часописів. Відтак працював "інженером-архітектом" у Рівному. Його розстріляли німці, ймовірно, 17 серпня 1943 року.
Найбільші праці – "Деревяні церкви Холмщини та Підляшшя" (1941 р.) та "Архітектура старого Луцька" (1939 р.).

http://vf-ndc-oasu.ucoz.ru/news/