Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Корецька фарфоро-фаянсова мануфактура
Етнографія Волині
Корецька фарфоро-фаянсова мануфа...

Інше





Климчук А. М. Шацьке Поозер’я в дослідженнях природознавців-науковців (до 1939 р.) | Друк |
Читальний зал - Природа, природні ресурси краю
З поміж інших ділянок Волинського краєзнавства, мабуть, найменш вивченою є історія природничого краєзнавства. Ще більш менш вивченою залишається історія природознавчих досліджень  окремих частин Волині. Не виключення на цьому тлі і Шацьке Поозер’я. Є низка публікацій Іванцівих [4; 5] та Н. В. Цвида [11], в яких висвітлено певні напрямки  краєзнавчого природознавства.  Дана публікація є спробою узагальнення різнопланових напрямків досліджень в Шацькому регіоні. Надалі необхідно вивчати наукову природознавчу спадщину окремих вчених.
Довгий час Шацьке Поозер’я було малодослідженою територією тогочасної Російської імперії, а згодом і міжвоєнної Польщі. Хоча ще з досить ранніх періодів маємо вузькоспеціалізовані розвідки з тієї чи іншої ділянки природознавства.  Найпершим дослідником цих теренів допоки що вважають Даніеля Цвіккера, який вивчав  фауну безхребетних. Перше письмово зафіксоване звернення дослідників до зоогеографії відноситься до 1650 р., коли в Гданську була видана його карта Полісся, на якій показано поширення польської кошенілі Porphy-rophora poolonica L. Цей вид мав на той час велику цінність, оскільки з нього добували прекрасний барвник – кармін. Карта сьогодні зберігається в Дрездені. На думку польського вченого З. Федоровича, карта Д. Цвіккера – мабуть взагалі перша в світі зоогеографічна карта [14].
В числі перших дослідників природи Західної України, в тому числі Волині, також був Габрієль Ржачинський. У його працях (1721, 1742 рр.), поряд зі схоластичним матеріалом, властивим для тих часів, уміщено деякі конкретні дані про фауну [17; 18].
У середині XVIII ст. з’являються перші спроби картографічного зображення результатів досліджень. На «Уменшенной копии с копии плана Волынской губернии Владимирского уезда, граничной линии настоящего владения между имениями Любомским, Шацким и Свитязким Графа Браницкого и Пульмом и Залисьем Графа Плятера с прилегающими землями к той линии, о которой с обоих сторон происходить спорь», складені землеміром Кобринського повіту Іваном Ходковським та молодшим землеміром Акорчевим в 1810 р., показано оз. Світязь із затоками Бужня та Лука, озера Перемут, Луки та найближчі поля, сінокоси, ліси, болота, канали. Надалі в картографуванні настає пауза в 40 років. На «Военно-Топографической карте Волынской губернии», яка побачила світ 1855 р. бачимо чітко окреслені обриси озер, лісів, населених пунктів, назви урочищ, пагорбів тошо. На карті Київської, Чернігівської,  Волинської, Кам’янець-Подільськоі і Полтавської губерній (1857) вказано населені пункти, назви озер [11, 307].
Через більше як 80 років від виходу праць Ржачинського  виходить наступна праця з фауни Західної України. В  1823 р. А. Анджейовський видає працю, в якій приділяє значну увагу фауні хребетних тварин (в основному птахів і плазунів) території, прилеглої до Західного Бугу. У каталог тварин зоологічного кабінету Київського університету першої половини ХІХ ст. А. Л. Анджейовським внесено багато видів ракоподібних, зібраних в озерах, річках, болотах Волині [12]
У 1830 р. вийшла книга Е. Ейхвальда, яка була присвячена природі (мінералогії, ботаніці, зоології) Литви, Волині і Поділля. В ній автор зокрема характеризує відкладення крейди в межах Шацького Поозер’я [13].
Багато у вивченні краю зробив К. Ф. Кесслер, якого по праву вважають батьком російської іхтіології.  1856  р. він видає свою розвідку «Риби» з фундаментальної серії  «Естественная история губерний Киевского учебного округа» [8]. Тут він подає відомості про риб Західного Бугу та прилеглих водойм з літературних джерел. Особливу увагу звертає на маловідомі й рідкісні види. Автор наводить дані про типові родини риб регіону: окуневі – 6 видів, бабцеві – 2 види, тріскові – 1, сомові – 1, коропові – 30, лососеві – 1, щуковидні – 1 вид, хрящеві – 5 видів.
В низці своїх раніших публікацій він також зачіпає природу Шацького Поозер’я. В працях «Птицы голенастые и водяные» [7] (1852) та «Птицы хищные и куриные» [7] (1851) описує видовий склад птахів Шацького Поозер’я. Усі описані птахи Кесслер поділив на декілька груп: голінасті (лелекоподібні), водяні, курячі, хижі, денні хижі, нічні хижі (або сови), горобцеві, одноголосі горобцеві, співучі горобцеві.
Йому ж належать одні з перших досліджень ссавців. У  праці «Животные млекопитающие губерний Киевского учебного округа»  [6] (1851) він описує 62 види тварин. Зокрема: з рукокрилих: кажанові  – 6 видів, нетопир  – 2 види, вухань – 1 вид, півкочатка – 1 вид; з комахоїдних: кротові – 2 види, кутори – 5 видів, їжак – 1 вид; з плодоїдних: Ведмідь – 1 вид, борсукові – 1 вид, куницеві  – види, тхорові – 5 видів, видрові – 1 вид, собаки – 1 вид, котячі  – 1 вид; з гризунів: білки – 1 вид, бабаки – 1 вид, ховрах – 2 види, повчокові – 4 види, тушканчикові – 2 види, мишевидні  – 8 видів, хом’яки – 1 вид;, полівки – 3 види, сліпунець – 1 вид, боброві – 1 вид, зайцеві – 2 види; з агатокопитних: свиня – 4 види; з жуйних (двокопитих): олень – 3 види.
За дослідженнями Сташина, Зейшнера, Андрієвського, Дюбда де Авонтпере. Ейхвальда, Авурчисона та Ософілактова було укладено «Геогностическую карту Волынской губернии», яка побачила світ 1866 р. у Житомирі.
Коли вести мову про мапи цього періоду, не можна оминути увагою «Карту озер Пулемецкого, Свитязского и соседних с ними во Владимиро-Волынском уезде, Волынской губернии».
В «Трудах Волынского Статистического Комитета» за 1867 р. було вміщено розвідку Готфрида Оссовського «Геологическо-геогностический очерк Волынской губернии» [10]. У цьому нарисі автор, ґрунтуючись на дбайливо зібраних і критично опрацьованих ним матеріалах досліджень своїх попередників та сучасників, а також враховуючи власні дослідження, вперше здійснив цілісний огляд усієї сукупності кристалічних і осадових гірських порід і мінералів Волині.
Прісноводних безхребетних водойм Західної України вивчав А. Вєржанський у 1884-1892 рр. Особливу увагу приділив гідробіоценозам середніх і великих рік та невеликим озерам. У 1891–1893 рр. він же встановив у складі фауни західноукраїнських земель 161 вид коловерток [20; 21].
Великий внесок у вивчення фауни ракоподiбних, насамперед Copepoda, зробив В. К. Совинський, який опублiкував «Материалы к фауне пресноводных ракообразных Юго-Западного края»  (1891). У цiй роботi охоплено велику акваторiю малих рiк, озер, калюж, болiт Пiвденно-Захiдного краю, в тому числi й Волинi, описано 142 види, з яких 10 – вперше [4, 266].
Планомірні гідрологічні дослідження виконувала партія «Західної експедиції з осушення боліт» під орудою полковника Генерального Штабу Йосипа Жилінського. Напрацювання експедиції були видані окремою монографією [3].
Ще в 1900 році як позаштатний працівник геологічного комітету Росії свої дослідження на цій території розпочав Петро Аполлонович Тутковський – видатний український геолог, географ, вчений, педагог, один із засновників Української Академії Наук. Понад двадцять років віддав П. Тутковський вивченню Волинського Полісся. В результаті наукових експедицій по Волині ним було зібрано багато цінних матеріалів, у тому числі геологічні колекції. Вчений написав і опублікував понад 80 наукових праць, присвячених дослідженню волинського краю
В розпорядження Тутковського надходили геологічні матеріали бурових та земляних робіт з 500–кілометрової траси будівництва Києво-Ковельської залізниці. Саме йому було доручено проводити геологічну зйомку для шістнадцятого аркуша Десятиверстної карти Росії, що включав величезну, майже недосліджену територію Волині. Великий інтерес вченого був і до Шацьких озер. У 1899 р. він зібрав величезний матеріал щодо озера Світязь та прилеглій до нього землі Шацького Поозер’я, що пізніше ввійшов в 29-й том «Енциклопедичного словника Брокгауза й Ефрона». Цього ж року він вперше дослідив острів на Світязькому озері, де виявив рештки якоїсь будівлі, яка, за твердженнями етнографів, була колись існуючою там маленькою церквою. Саме він пов’язав походження тутешніх озер з існуванням льодовика, що мільйони років тому сповзав сюди із Скандинавських гір. В 1901 р. в журналі «Киевская старина» було опубліковано його статтю «Озеро Свитязь и народные придания о нем», де описувалися народні легенди про  мальовниче поліське озеро. Вже в 1909-1910 рр. він здійснив тут ряд досліджень карстових утворень на території Шацьких озер. Саме він помітив приуроченість карстових озер Волині до місць тектонічних порушень і, порівнявши температурні режими, визначив глибину Оконського озера-джерела, вода якого  підіймається з 86,1-94,7 метрів.
У 1902 р. геологічні дослідження проводив П. Бєльський. Його великою заслугою є те, що він організував вимірювання батиметрії озер і взяв участь у складанні батиметричних карт. Свої напрацювання П. Бєльський опублікував в окремій статті [1].
В «Трудах» Товариства дослідників Волині за 1912 р. А. В. Ксєнжопольський  згадує про 50 видів ссавців, у тому числі: з парнокопитних – лося, козулю, свиню дику, зубра, лань, благородного оленя; з хижаків – кота лісового, борсука, видру, куниць (лісову і хатню), тхора чорного, норку, горностая, ласку; з гризунів – бобра, зайців – сірого і білого; білку; ховрахів (рябого і сірого); хом’яка; щурів (чорного і сірого); мишей – хатню, лісову, польову, малу; полівок (лісову і звичайну); вовчків (не вказуючи видів); з комахоїдних – їжака, крота, бурозубку (звичайну і білочереву), кутору звичайну та 8–10 видів рукокрилих [9].
Започатковану А. Вєржанським роботу з вивчення коловерток  продовжив М. В. Воронков, особливу увагу приділивши коловерткам Прип’ятського Полісся. Результати досліджень були викладені в праці «К фауне Rotatoria Минской губернии» (1909) [2].
Окремі відомості про рідкісні види коловерток озера Світязь подані О. Любичанковським у праці «О некоторых редких коловертках найденных в Юго-Западной России» [4, 266] (1912).
Плідним у вивченні Шацьких озер був міжвоєнний період. В 1927-1931 рр. С.  Ленцевич, Е. Рюхле, М. Прушинський провели ряд гідрологічних та геологічних досліджень, застосовуючи методи буріння та картування. Результати своїх досліджень науковці оприлюднили в окремих публікаціях [15; 16]].
Впродовж 1930-1933 рр. Шацькі озера вивчав В. Тимракевич. В своїй публікації він подав палеографію 22 озер і 2-х торфовищ [19].
Література
1. Бельский П. Некоторые озера Волынской губернии  // Землеведение. – 1903. – Т. 10. –. С. 87-95.
2. Воронков, Н. В. К фауне Rotatoria Минской губернии.  – М.: б.и., 1909.  – 13с.
3. Жилинский И. И. Очерк работ западной экспедиции по осушению болот (1879-1898).  – СПб., 1899. – 744 с.
4. Іванців В. В.,  Іванців О. Я.  Вивчення фауни безхребетних Шацького поозер’я (ХІХ століття)  // Природа Західного Полісся та прилеглих територій: зб. наук. пр. – 2012. – № 9. – С. 264-269.
5. Іванців В. В., Іванців О. Я. Вивчення фауни хребетних Шацького поозер'я (ХІХ–ХХ століття) / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки РОЗДІЛ VІ. Методика викладання та історія розвитку біології. 3, 2008, с.327-330
6. Кесслер К. Ф. Естественная история губерний Киев. уч. округа. Животные млекопитающие.– К., 1851.– 88 с.
7. Кесслер К. Ф. Естественная история губерний Киевского учебного округа. – К., 1851-1852.– Ч. 1.Птицы голенастые и водяные.– 100 с. ; Ч. 2. Птицы. Птицы хищные.− 90 с.;
8. Кесслер К. Ф. Естественная история губерний Киевского учебного округа. Рыбы .– К., 1856.– 99 с.
9. Ксенжопольский А. В. Результаты научной поездки по Волыни в 1912 году // Труды Общества Исследователей Волыни.– Житомир, 1912.– Т. 11.– С. 1–87.
10. Оссовский Г. Геологическо-геогностический очерк Волынской губернии, со взглядом на применение в практическом употреблении местных ископаемых продуктов, приложением двух литографических чертежей в тексте. Труды Волынского Статистического Комитета на 1867 г. – Житомир, 1867. –  188 с.
11. Цвид Н. В. З історії досліджень території Шацького національного природного парку  // Вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Сер. Географічні науки. – Луцьк, 2008. – С. 307-311.
12. Andrzejowski А. Reptilia inprimis Volhyniae, Podoliae et Gubernii Chersonensis. Nouv. Mem. Soc. Imper. Nat. – Moscou, 1832.– 319-346.
13. Eichwald E. Naturhistorische Skizze von Lithauen, Volhynien und Podolien in geognostischmineralogischer, botanischer und zoologischer Hinsicht. Wilna: A. Zawadzki.– 1830.– 256 s.
14. Kawecki Z., Wernerówna H. Opis mapy gdańszczanina Daniela Zwickera (1650) z rozmieszczeniem czerwca polskiego Porphyrophora polonica (L.) (Coccoidea) na Polesiu, uzupełniony dwiema mało znanymi pracami z XVII wieku. // Memorabilia zoologica. – 1975. – № 27. – 54 s.
15. Lenzewicz St. Miedzyrzecze Bugu i Prypeci. Wody plynace i jeziora // Przeglad geograficzny. – 1931.– T. 11. – S. 5-28.
16. Rühle E. Jeziora krasowe zachodniej części Polesia Wołyńskiego // Rocznik Wołyński.  –1935. –  T. 4.  – S. 210-241.
17. Rzaczynski Gabriel. Auctarium Historiæ  Naturalis  Curiosæ Regni Poloniæ, Magni Ducat. Litvaniæ, Annexarumque Provinciarum, In Puncta XII.– Gedani: E Typographia Jo. Jac. Preussii,  1742. – [1]-504 p
18. Rzaczynski Gabriel. Historia  Naturalis Curiosa  Regni Poloniæ,  Magni Ducatus Lituaniæ,  Annexarumq; Provinciarum, In  Tractatus XX Divisa… – Sandomierz:  Typis Collegæ Soc. Jesu, Anno 1721. –  [14], 456, [16] p.
19. Tymrkiewicz W. Stratygrafia torfowisk Krasowych poludniowego Polesia i polnocnego Wolynia // Kosmos 60. – 1935. – Z. 3. – S. – S. 173-250.
20. Wierzejski A. Liste des Rotiferes observes en Galicie (Autriche-Hongrie) // Bull. soc. zool. France. – 1891. – V.16. – P.49-52.
21. Wierzejski A. Rotatoria (wrotki) Galicyi // Bull. Internat. Acad. Sci., Cracovie. – 1893. –P. 1-106.
22. Zborzewski A. Apercu de Recherches physiques Rationelles, sur les nouvelles curiositrs Podolie–Volhynien-nes, et sur leurs rapports geologiques aves les autres localites  // Builetin de la Societe Impe-riale des Naturalistes de Moscou. – 1834. – T. VII. – C. 224–249.
Климчук Андрій Миколайович,
ТО «Мистецькі грані», журналіст
0989465975
Дубенська, 44-230, м. Рівне, 33010
Климчук Андрій Миколайович, ТО «Мистецькі грані», журналіст
Дубенська, 44-230, м. Рівне, 33010
Стаття надіслана автором