Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Іконостас церкви св. Михайла в с. Печановка
Пам'ятки
Іконостас церкви св. Михайла в с...

Інше





Шемедюк І. «Волинські єпархіальні відомості» як друкований орган Волинської єпархії у Синодальний період | Друк |
Читальний зал - Книгодрукування
16 грудня 1866 р. указом Святішого Синоду було дозволено випускати журнал «Волинські єпархіальні відомості», а перший його номер вийшов 1 вересня 1867 р. Спочатку планувалось видавати «В. є. в.» при Житомирському духовному училищі, але через відсутність відповідних умов редакція була розташована в місті Кременець, де й залишалась аж до 1907 р. Протягом усього цього часу «В. є. в.» друкувались у типографії Свято-Успенської Почаївської Лаври. При цьому до № 22 за 1868 рік текст набирався церковнослов’янським шрифтом через відсутність російського шрифту.
З 1867 по 1879 р. «В. є. в.» виходили два рази у місяць, протягом 1880–1907 рр. – три рази в місяць, а з 1908 р. – кожного тижня. З 1871 по 1907 р. головним редактором видання був помічник інспектора Волинської духовної семінарії П. І. Бєляєв. З 1908 по 1909 р. журнал редагував В. В. Давидович. З 1910 по 1917 р. офіційну частину підписував секретар консисторії В. В. Добровольський, а неофіційну частину з 1910 по 1915 р. – арх. Митрофан (Абрамов).
В офіційній частині «В. є. в.» друкувались державні розпорядження: укази імператора та Святішого Синоду, єпархіальні розпорядження – архіпастирські благо¬словення, зміни в церковному служінні, церковні наго-роди та похвальні листи, виписки зі звітів благочинних про стан їх округів. Сюди ж помішувалися звернення правлячого архієрея до духовенства Волинської єпархії, окремі рапорти священиків керуючому єпископу, офіційні журнали різноманітних заходів, як то: Волин¬ських єпархіальних з’їздів духовенства, з’їзду Креме¬нецького окружного духовного училища, засідань депутатів Житомирських окружних духовно-училищних з’їздів.
В офіційній частині також можна було знайти найрізноманітніші відомості про навчальні заклади єпархії. Тут, наприклад, публікувалися списки вихованців Волинської духовної семінарії, Житомирського, Кременецького, Клеванського та Милецького духовних училищ, складені після закінчення навчального року — тут перераховувалися учні, які випускалися чи переводилися до наступного класу, яким призначалася перездача окремих екзаменів і які залишилися на повторний курс через малоуспішність. Публікувалися дані і про склад працівників духовних учбових закладів Волинської єпархії на кожний навчальний рік, де подавалися відомості про ректорів, інспекторів, помічників інспектора, викладачів та інших працівників цих навчальних закладів. На сторінках «В. є. в.» можна було ознайомитися із правилами екзаменаційних випробувань для отримання дияконського, священного сану чи посади псаломщика для осіб, які не навчались або не закінчили курс у духовній семінарії. Паралельно пуб¬лікувалися звіти про стан церковних шкіл Волинської єпархії, де подавалися дані про здоров’я учнів, шкільну дисципліну, допомогу біднішим студентам їжею та одягом тощо.
Опікуючись про стан загальної духовної освіти віруючих єпархії, консисторія друкувала у «В. є. в.» положення про церковні школи православного сповідання. Тут, зокрема, зазначалося, що «церковні школи відомства Православного Сповідання мають за ціль розповсюджувати в народі освіту в дусі православної віри і Церкви». Зі звітів про діяльність недільних шкіл можна було дізнатися про те, як такі гасла втілювалися у життя. Показовими, наприклад, є відомості про проведення недільних читань у приміщенні Вербського народного училища Володимир-Волинського уїзду.
На сторінках «В. є. в.» можна було ознайомитися зі звітами про діяльність найрізноманітніших загальноросійських та місцевих організацій, що мали те чи інше відношення до Церкви: Волинського відділу Імператорського Православного Палестинського Товариства; Товариства допомоги учням Клеванського духовного училища, Волинського єпархіального жіночого духовного училища, вихованцям Волинської духовної семінарії та Кременецького духовного училища; Товариства Червоного Хреста, яке надавало допомогу хворим і пораненим на Далекому Сході воїнам.
Не залишалися поза увагою друкованого органу єпархії різноманітні місцеві православні братства і товариства, навіть якщо діяльність цих організацій обмежувалася приходськими потребами. Так, наприклад, Заболотце-Біличське православне братство опікувалося побудовою нового храму в селі Заболотці, подібні цілі переслідувало і братство Св. Архістратига Михаїла при Свято-Михайлівській церкві села Велике Всрбче. Цікавим видається і звіт про засідання Волинського Володимир-Василівського братства: з нього можна отримати дані про розкольників-старообрядців, які про¬живали в межах Волинської єпархії, та про діяльність місії, яка займалася з цими людьми. Активно працюва¬ло Сковородецьке Пантелеймонівське товариство тверезості Староконстянтинівського уїзду.
Варто відзначити і публікацію уставу Волинського церковно-археологічного товариства, головна мета якого полягала «у зібранні, охороні та вивченні пам’яток Волинської, переважно церковно-релігійної старовини, розповсюдженні корисних відомостей про минуле Волині та Південно-Західного краю Росії серед вихован¬ців Волинської духовної семінарії, духовенства волинського та простого народу».
В кінці офіційної частини зазвичай подавались оголошення про смерть священика, диякона чи псаломщика.
Одним із головних призначень неофіційної частини була організація, створення та публікація історико-статистичних описів єпархії, її церков, парафій та населених пунктів. Щоб зацікавити духовенство краєзнавчими дослідженнями, редакція «В. є. в.» уже в перших числах помістила відозву до сільських священиків збирати акти і документи з історії краю, статистичні відомості про єпархію та її мешканців. За кілька перших років у часописі було оприлюднено значну кількість краєзнавчих описів, нарисів з історії міст і сіл, церков і парафій, котрі викликали значний інтерес громадськості до минулого своєї землі, активізували регіональне дослідництво. На сторінках «В. є. в.» протягом 1867–1917 рр. подавалися найрізноманітніші дослідження з історії України та Волині зокрема.
Найбільша кількість досліджень та розвідок на сторінках часопису відводилася історико-статистичному опису церков та монастирів, а також містечок Волинської єпархії. При написанні нарисів дослідники широко використовували документальні джерела, насамперед церковні літописи і хронічки. Такими історико-статистичними описами населених пунктів Волині було закладено основу подальшого систематичного вивчення й висвітлення її історичних пам’яток та минувшини. Протягом 1880–1903 рр. у «В. є. в.» друкувався «історико-статичний опис церков і приходів Волинської єпархії» М. І. Теодоровича.
Серед іншого публікувалися такі історичні праці: «До літопису Воскресенської церкви села Праже ва Житомирського уїзду» священика Агапія Буйницького, «Церковно-приходський літопис села Нападовки Кременецького уїзду» священика П. Селецького, «Декілька слів про історичне минуле та про сучасний стан Хрестовоздвиженської Лубенської пустині» ієромонаха Стефана (Твердинського), «Заснування м. Холм і Холмської єпархії» Г. Ольховського.
У журналі неодноразово публікувалися історичні нариси про монастирі єпархії: «Про древню Жидичинську архімандрію на Волині» А. Малевича, «До історії Заручаївського Свято-Успенського монастиря». Ряд матеріалів було присвячено історії Почаївської Лаври. Цікаві відомості надруковані про Луцьке Хрестовоздви женське братство.
Чимало праць було присвячено проблемам, пов’язаним із Берестейською церковною унією: «Становище волинського духовенства під час унії», «Приєднання волинських уніатів в період правління імператриці Катерини Великої», «Приєднання волинських уніатів при імператорі  Павлі», «Перепони з боку поміщиків щодо приєднання волинських уніатів», «Зовнішній стан і правове становище волинського духовенства у перші роки після від’єднання від унії».
У журналі також друкувалося багато біографічних матеріалів – життєписи молдавського старця Паїсія (Величковського), архієпископа Волинського і Житомирського Модеста, єпископа Тамбовського і Шацького Димитрія, єпископа Могильовського і Мстиславського (в минулому Острозького) Віталія та інших осіб духовного сану.
Публікувалися також статті на богословські теми: «Догматичне вчення св. Симеона Нового Богослова», «Процес релігійного пізнання», «Про істинні цілі життя» (архімандрит Віссаріон); «Ідеал християнського життя», «Бесіди про гріховний стан душі», «Про молитву», «Про причастя» (ієр. Зосима); «Головна думка св. ап. і єв. Іоанна Богослова – про духовну боротьбу християнського суспільства з язйчницьким світом» (Н. Концевич); «Чому богопізнання можливе лише у Церкві»; «Яке значення мало Преображення Господнє у Новозавітному домобудівництві» (студент ВДС Микола Грисюк).
Друкувалися у «В. є. в.» тлумачення на різні місця Священного Писання. Найвагомішими серед них є публікації з тлумаченням на книгу «Притч Соломонових», а також на різні місця Нового Завіту.
Багато праць були присвячені темі місіонерства. У рубриці «Відкритий лист Єпархіального Місіонера» можна було прочитати такі статті: «Мета і ціль єпархіальної місії», «Волинські сектанти і основне питання у бесідах з ними – про Священне Передання», «Схема місіонерської бесіди про священну ієрархію», «Історія австрійського Білокриницького священства», «Чи можна визнавати сучасних сектантів і розкольників християнами в суворому значенні цього слова», «Про вшанування святих ікон», «Про Святу Соборну Церкву», «Про шанування святого хреста і хресного знамення», «Про шанування святих угодників і мощів».
Серед інших статей з цієї тематики: «Руська православна місія в минулому і теперішньому», «Стан Місіонерства у Волинській єпархії з другої половини 1904 р. по другу половину 1907 р.», «Про місіонерські школи», «Звіт єпархіального місіонера про стан штунди у Волинській єпархії» священика Василя Левицького, «Святі брати Кирило та Мефодій були місіонерами Східної чи Західної Церкви»  П. Верещагіна, «Правила місіонерської діяльності приходських священиків».
Чимало статей для «В. є. в.» написав єпархіальний місіонер Н. Абрамов: «Критика старообрядницького австрійського духовенства», .«Православне вчення про священну ієрархію та її безперервне існування до кінця світу», «Про причастя Святого Тіла і Крові Господніх», «Про таїнство Шлюбу», «Про святе Миропомазання» та ін.
Також у неофіційній частині публікувалося багато статей на різну церковну тематику: «Місцеві благочестиві звичаї у православних на Волині», «Духовна сім’я як помічник духовної школи у справі приготовления кандидатів священства», «Християнська лірика», «Християнський погляд на театр» та багато інших.
Окремі матеріали стосувалися ставлення світських письменників до духовенства: «Духовні отці у драмі «И свет во тьме светит»», «Духовні отці в повісті Гусєва-Оренбурзького «В глухом уезде»» тощо. Разо із тим у «В. є. в.» друкувались статті А. Шафранського про реальних священиків-героїв, де описувалися подвиги священнослужителів у війні з Японією.
Значну увагу редакція журналу звертала на повсякденне життя та становище священно- та церковнослужителів. Про це можна дізнатися зі статей «Сільське господарство серед духовенства як один із надійних засобів до існування», «Думки про псаломщиків», «Становище овдовілих священників», «Земля і духовенство» та інші.
Нарешті, неодмінним атрибутом фактично кожногс номеру «В. є. в.» була публікація проповідей керуючо¬го єпархією, зокрема архієпископів Модеста (Стрель бицького) й Антонія (Храповицького), та інших священнослужителів.
Починаючи з 1910 р. неофіційна частина стала поділятися на такі рубрики:
1) «По єпархії» – найголовніші події, що відбувались у Волинські єпархії;
2) «З життя інших єпархій» – новини з єпархій;
3) «Друк» – різні історії з життя священиків;
4) «Бесіда» – повчання та настанови, де висвітлювалися різноманітні проблеми тогочасного життя;
5) «Із огляду духовних журналів» – найцікавіші статті інших православних часописів;
6) «Известия и заметки» – в основному питання і відповіді, які стосувалися пастирського служіння;
7) «Відгуки» – думки священників та мирян на різні актуальні питання і проблеми церковного характеру;
8) «Світський друк про духовенство» – розповіді про духовенство зі світських журналів, після чого одразу йшов аналіз публікації від автора рубрики.
Таким чином, «Волинські єпархіальні відомості» успішно виконували роль основного інформаційного джерела Волинської єпархії. При цьому чимало корисного для себе тут знаходили як священнослужителі, так і рядові віруючі.
Для сучасного дослідника цей часопис став вкрай цінним історичним джерелом, в якому можна знайти значний пласт рідкісних матеріалів про волинську старовину, а також унікальні відомості про втрачені святині краю. З огляду на це, чимало публікацій часопису потребує повторного введення в науковий обіг, а тому їх перевидання в окремій збірці – на часі.
Шемедюк І. «Волинські єпархіальні відомості» як друкований орган Волинської єпархії у Синодальний період / І. Шемедюк // Дзвони Волині. – 2013. – № 9 (верес). – С. 9.