Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Леся Українка (1871-1913)
Видатні діячі
Леся Українка (1871-1913)...

Інше





Рокитне, Рокитнівський район, Рівненська область | Друк |
Читальний зал - Історія міст і сіл Волині. Короткі довідки
Рівненська область
Рокитнівський район
Рокитне, селище міського типу
Рокитне (до 1922 р. – Охотникове) – селище міського типу Рівненської області, районний центр. Селище відоме з 1586 р. Назва походить від річки; річка ж дістала назву від верболозу – рокити.
Уперше поселення згадується в описі маєтностей українських магнатів середини 16 ст. Саме в далекому 1545 р. село Рокитне вперше згадується в описі Овруцького замку як власність магнатів Немиричів. Заснування селища Рокитного тісно пов’язане з історією села Рокитне. Ось уже більше століття ці два населені пункти крокують поряд. Більше того, село Рокитне, так би мовити, є хрещеним батьком селища, оскільки в 1922 р. назавжди подарувало йому свою назву. З часу заснування і аж до 1922 р. селище було відоме як Охотникове. Походження цієї назви насамперед пов’язували з іменем власника земель. Новий етап розвитку селища розпочався у 1888 р., коли єврей бельгійського походження, власник склоробної компанії Розенберг викупив в Охотникова невелику ділянку з кварцовими пісками, придатними для скловаріння. Згодом будує тут примітивну гуту. Це стало поштовхом для швидкого розвитку селища, і у 1898 р. було засновано склозавод. У 1900 р. було прокладено залізницю Київ-Ковель. Колія проходила через селище, і таким чином з’явилася залізнична станція «Рокитне», що позитивно позначилося на розвитку промисловості краю.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття Охотникове входило до Кисорицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. У 1917 році на Рівненщині, в тому числі і в Охотниковому, встановилося двовладдя – Української Центральної Ради та Російського Тимчасового уряду. Крім того, селище деякий час перебувало під владою австро-німецьких загарбників, аж поки у вересні 1919 року остаточно не було окуповане поляками. За Ризьким мирним договором, у 1921 р. Охотникове відійшло до Польщі. Через рік селище перейменували на Рокитне, а залізнична станція дістала назву Рокитне-Волинське. Фактично близько 20 років Рокитне перебувало під владою Польщі. У вересні 1939 р. Рокитне в складі Західної України було приєднане до СРСР, а згодом, у січні 1940 р., стало районним центром.
У роки Великої Вітчизняної війни околиці Рокитного були значним осередком діяльності партизанського та націоналістичного руху.
З 30.12.1962 по 4.01.1965 р., в результаті укрупнення адміністративних районів, територія Рокитнівщини була складовою частиною Сарненського району.
Проектування забудови селища Рокитне здійснив у далеких 20-х – роках минулого століття російський майстер, інженер Петро Петрович Щедрін. Саме він на місці первісного заболоченого лісу планував центр містечка. Уродженець Тверської губернії, випускник славнозвісного Санкт-Петербурзького імператорського залізничного училища, «пан інженер», як називали його місцеві жителі, більшу частину свого життя присвятив становленню Рокитного як селища.
Пріоритетною галуззю промисловості в селищі є скляна промисловість. Серед промислових підприємств відомими за межами України є ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» - підприємство, що засноване в 1898 році та має понад віковий досвід в галузі скловиробництва. Протягом всього терміну своєї діяльності, підприємство було та залишається одним із провідних виробників склотари Склозавод працює на високоякісній сировині, яку закупляє в українських та по мірі необхідності в іноземних постачальників.
Також на території Рокитного існує ДП «Рокитнівський лісове господарство», яке займається зовнішньоекономічною діяльністю, співпрацюючи з фірмами Австралії, Німеччини, Польщі, Білорусі.
В селищі триває процес приватизації та роздержавлення підприємств. Більше половини з них стали акціонерними товариствами. Серед щебеневих заводів, які працюють на території району - ТзОВ "Рокитнівський спецкар'єр". Працюють також такі підприємства, як ТзОВ «ВЕАР», ПП «Картон», ТзОВ «Рокитнівський ДОК».
Сучасне культурне середовище Рокитного формувалося впродовж останніх 80-ти років. У Рокитному функціонують дві середні школи, гімназія та три дитячих садки. Є в селищі медичне училище, яке готує фельдшерів, медсестер, стоматологів, та професійно-технічне, яке готує трактористів-машиністів широкого профілю, слюсарів-ремонтників, монтажників, електрозварювальників, мулярів-штукатурів, столярів.
В культурному житті селища важливе значення відіграють будинок культури, музична школа, 7 бібліотек, зокрема Рокитнівська центральна районна бібліотека. Славиться Рокитнівщина своїми фольклорними колективами. Знають їх не тільки в районі, а й далеко за його межами. Народний аматорський ансамбль української пісні та Народний академічний хор селища неодноразово виступали на сценах Рівного та Києва.
У райцентрі функціонує Свято-Троїцький храм Української православної церкви Московського патріархату (початок будівництва – 1991 р.), церква Ікони Божої Матері Почаївської. Є костел Святої Терези Римо-Католицької парафії, молитовний будинок (збудований в 1991р.) Християн віри Євангельської. У жовтні 2005 року освячено православний чоловічий монастир преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських на честь ікони Божої Матері „Живоносне джерело”.
У Рокитному споруджено пам’ятник Т.Г. Шевченку, Меморіал військової слави та пам’ятний знак жертвам Чорнобиля.
В селищі побували такі дослідники поліського краю кінця XIX – початку ХХ ст., як П. Чубинський, О. Цинкаловський, П. Тутковський, польська письменниця Ванда Василевська, ботанік Станіслав Толпа.
У Рокитному народилася письменниця Смик Ніна Василівна. Також почесним жителем Рокитного вважається Мініч Григорій Іванович.
***
Географічна енциклопедія України. В 3 т. Т. 3: П-Я. – К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1993. – С. 145.
Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. [Т.] Ровенська обл. – К. : Голов. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1973. – С. 520-529.
Коваль А. П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К.: Либідь, 2001. – С. 81.
Шеремет А.Д. Рокитне : з глибини століть до сьогодення / А. Д. Шеремет. – Рокитне, 2006. – 34 с.
Хитрий Ч. Минувшина Рівненщини – далека і близька / Ч. Хитрий. – вид. 3-е, доповн. – Рівне : Волин. обереги, 2011. – С. 475-480.
Янко М. Т. Топонімічний словник України : словник-довідник / М. Т. Янко. – К.: Знання, 1988. – С. 303.
Історико-культурна спадщина [Рокитнівського р-ну] [Електронний ресурс] / Рокитнівська районна державна адміністрація. – Електрон. дані. – 2013. – Режим доступу : http://rv.gov.ua/sitenew/rokytnivsk/ua/877.htm – Назва з екрана.
Паспорт Рокитнівського району [Електронний ресурс] / Рокитнівська районна рада. – Електрон. дані. – 2013. – Режим доступу : http://rokitnerada.at.ua/index/pasport_rokitnivskogo_rajonu/0-36. – Назва з екрана.
Рокитне : довідник підприємств [Електронний ресурс] : [бізнес-каталог України] Електрон. дані. – 2013. – Режим доступу : http://bizinua.info/r17/city/1874. - Назва з екрана.
Селище [міського типу Рокитне] [Електронний ресурс] / Рокитнівська ЦСПШБ. – Електрон. дані. – 2013. – Режим доступу : http://roklibr.at.ua/index/selishhe/0-15. - Назва з екрана.
Підготувала: Л. А. Степанюк