Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Церква св. Василя, 1192 р. – початок ХХ ст. Овруч. Сучасний вигляд.
Пам'ятки
Церква св. Василя, 1192 р. – поч...




Єльне, Рокитнівський район, Рівненська область | Друк |
Читальний зал - Історія міст і сіл Волині. Короткі довідки
Єльне
Рокитнівський район
Рівненська область
Село Єльне (до 1952 р. – Єльно) входить до складу Томашгородської сільської ради. Розташоване в північно-західній частині за 32 км від районного центру і залізничної станції Рокитне-Волинське, 22 км від залізничної станції смт. Томашгород.
З історичних джерел відомо, що села Єльне вперше згадано у 1811 році. Назва походить від навколишнього лісу, молоді ялини тут називають «єльник». На північ від села стоять красиві пірамідальні ялинки, мовою місцевих жителів, єліни. Поселення розмістилося серед «єльніку», а тому і одержало назву Єльне.
Царський уряд разом з поміщиками створили велику кількість хуторів, якими колись і було Єльне; намагалися як найбільше одержати прибутків з цього багатого краю. Бідно жили селяни за часів царизму. Дев'ятнадцять грунтів, якими користувалися бідняки, скоро були розділені сотнями меж, поміж зростаючим населенням. Селяни змушені були найматися до пана, або іти з села в село на заробітки.
Не змінилось воно і при панській Польщі, коли в вересні 1919 році село було захоплене поляками. Близько 20 років село перебувало під владою Польщі, в селі було відкрито польську школу.
У вересні 1939 р. село в складі Західної України було приєднано до СРСР.
В 1940 році було збудовано нову початкову школу, яку очолив Логвін Степан Данилович. В школі налічувалось 4 класи. Восени1940 року організований колгосп «30 років ВЛКСМ». Перший голова колгоспу Опанасевич А.Ф. В цьому ж році відкрився клуб, завідуючий клубом – Рацкевич І. А., хата – читальня – перший бібліотекар – Прокопович А. О. Почала працювати кооперація.
В роки Великої Вітчизняної війни господарство було розоране, а школу спалено. Ліси навколо села стали осередком партизанського руху.
Післявоєнні роки, особливо 1945-1946, були розбудовними і важкими.
В післявоєнні роки в селі були створені маленькі школи по хуторах, поблизу села. У 1950 році у с. Єльно була відбудована початкова школа. У 1951 році була створена піонерська організація.У 1956 році побудована семирічна школа. В цьому ж році створена комсомольська організація. В 1971 році побудована нова школа.
В 1948 році був відбудований колгосп «30 років ВЛКСМ», а в 1958 році колгосп з’єднали з колгоспом ім. Сталіна в селі Сехи в радгосп «Дружба», а в 1970 році реорганізували колгосп в радгосп «Томашгородський».
У 1948 році почали будувати новий клуб, який відкрили у 1952 році. А в 1971році розпочали будівництво нового кирпичного клубу, який був відкритий в 1974 році.
До 1967 року село входило до складу Клесівського району. В 1967 році Клесівський район був ліквідований і село ввійшло до складу Рокитнівського району.
В 1985 році до села висипали шосейну дорогу і відкрили рейс Єльне -Рокитне.
На території села функціонує ДП «Єльнівське лісництво» , яке відноситься до Клесівського ДЛТ. ДП «Єльнівське лісництво» відноситься до Рівненського державного природничого заповідника.
Населення села Єльне становить 765 жителів.На території села функціонують ЗОШ І-ІІ ст., клуб, публічно-шкільна бібліотека, ФАП, 5 приватних магазинів, 2 приватні пилорами. Нині в селі діє Свято-Михайлівський храм Української православної церкви Московського патріархату(побудований в 1993 році), молитовний будинок Християн віри Євангельської, молитовний будинок Християн Бабтистів.
***
Басич С. І. З історії мого села / С. І. Басич. – Єльне, 2008. – С. 4.
Історія міст і сіл Української РСР .Т 26 т. Ровенская область. – К. : Голов. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1973. – С. 541.
Коханевич В. Н. Топоніміка і легенди Рокитнівщини : наук.-пізнав.посіб. / В. Н. Коханевич. – Рокитне, 2005. – С. 34-37.
Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Ровенщини / Я. О. Пура. – Л. : Світ, 1990. – С. 79.
Підготувала: Ж. Є. Колдунович