Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Христос Вседержитель
Волинська ікона
Христос Вседержитель...

Інше





Кисоричі, Рокитнівський район, Рівненська область | Друк |
Читальний зал - Історія міст і сіл Волині. Короткі довідки
Кисоричі
Рокитнівський район
Рівненська область
Кисоричі – село, центр сільської ради. Розташоване за 10 км від районного центру і залізничної станції Рокитне – Волинське, з яким з’єднано автошляхом.
Перша письмова згадка про село Кисоричі зареєстрована в актовій книзі Житомирського міського уряду кінця 16 століття (1582-1588 рр.). Зважаючи на першу документовану форму назви (кисоріч) можна допускати, що назва села пішла від польського слова “коsоr”, яке означає “ручка серпа”, “кочерга”.
Перші жителі села заселяли територію, яка в давнину називалася Староселище, в якому нараховувалось 57 будинків. В період феодальної роздробленості Київської Русі (12-13 ст.) територія села відносилась до Турово-Пінського князівства.
Наприкінці 13 ст. на початку 14 ст. скориставшись ослабленням Русі, литовські і польські феодали захопили західні землі колишньої Київської держави, в тому числі і землі села.
Жителі с. Кисоричі з 1875 року перейшли на викуп землі, що була в їх користуванні. З 1876 до 1889 рік в селі Кисоричі була школа грамоти.
З середини 19 століття село Кисоричі було волосним центром однойменної волості Овруцького повіту Волинської губернії, віддалене від губернського центру Житомира на 200 верств, від повітового центру і пошти на 130 верств, найближча залізнична станція Сарни була за 50 верств.
У селі було волосне правління і народне училище. Волость об’єднувала 7 сільських общин, у які входило 32 населених пункти. Дворів у селі було 49, жителів 380 чоловік. Дворів у Кисорицькій волості – 1167, населення – 7213 чоловік.
Вже в 1905 році в селі відкривається однокласне сільське училище. На початок 1906 року село Кисоричі налічувало 97 дворів і проживало тут 695 жителів. В 1908-1912 роках жителі села Кисоричі  в результаті Столипінської аграрної реформи були переселені на хутори. В селі лишилося лише п’ять будинків. В цей час виникло багато хуторів: Боровина, Велика нива, Навугол, Заміст, Ріпка, Шубча, Рогов, Гряда, Довгань, Діброва, Млинок, Олександрівка, Коромисло, Бозок та інші. На хуторах Діброва, Олександрівна, Довгань, Боровина жили польські поселенці.В цей період відкрилась в селі школа, де навчались хлопчики, початкові відомості грамоти давав один учитель.
Незабаром в селі було проголошено Радянську владу (січень 1918 рік) та невдовзі його окупували австро-угорські загарбники. Після краху австро-німецької окупації в село Кисоричі ввійшли війська Директорії, які виступали проти більшовиків. Але восени 1920 року за допомогою імперіалістичної Антанти Польща знову окупувала Західну Україну. 21 березня 1920 року був створений Сарненський повіт,куди увійшла Кисорицька гміна.
З 1920 року тут господарювали польські магнати. Великі земельні угіддя належали графу Прушинському.
4 лютого 1921 року Ровенщину поділили та включили до складу новоутворених Волинського та Польського воєводств. Сарненський повіт, до якого входила Кисорицька гміна, увійшов до Польського воєводства.
18 березня 1921 року був підписаний Ризький мирний договір між Радянською Росією та буржуазно-поміщицькою Польщею. За умовами цього договору за Польщею залишилась Західна Україна в тому числі і наше село, де на південному сході його території було встановлено польсько-радянський кордон.
Кисорчани одні із перших зустріли Червону Армію 17 вересня 1939 року, адже через окраїну села проходив радянсько-польський кордон. В перші дні у селі було створено селянський комітет – орган радянської влади. В 1939 році в селі відкривається Кисорицька семирічна школа – прогресивка.
15 липня 1941 року Кисоричі окупували німецько-фашистські загарбники, які пограбували сільськогосподарську артіль, спалили школу в Кисоричах, на хуторі Олександрівка та інші громадські приміщення.
Під натиском і ударами Червоної Армії з 4 по 6 січня 1944 року селище Рокитне, в тому числі і Кисоричі, були визволені воїнами 635-го Червонопрапорного Ордена Суворова третього ступеня стрілецького полку 143-1 Конотопсько-Коростенської Червонопрапорної Ордена Суворова 2 ступеня стрілецької дивізії, що входила до складу 13-ої армії першого Українського фронту. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 79 односельців, за бойові заслуги 29 з них нагороджено орденами й медалями, 50 мешканців загинули.
1944 рік – відновлено навчання в школі під керівництвом Г. І. Подольського. Організовано відкриття шкіл всеобучу на хуторах Діброва, Піддерть, Заміст, Млинок. 18 вересня 1948 року відновлено колгосп. Головою правління колгоспу обрано Павла Лук'яновича Більця. Пізніше колгосп було перейменовано в колгосп ім. Маленкова. В другій половині 50-х років – на "40 років Жовтня". В 1992 році перейменовано в АТ “Нива”. У 1999-2000 роках створено сільськогосподарське приватне підприємство “Відродження”.
На території села встановлено пам’ятник воїнам-односельчанам і жертвам УБН під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.
Мешканець села Кисоричі Степан Васильович Павлюк був депутатом Народних Зборів Західної України у м. Львові у жовтні 1939 року. Візиткою села є Свято-Покровська церква, побудована в 1910 році і освячена на Покрову Пресвятої Богородиці, настоятелем якої близько 40 років є отець Іоанн, благочинний Рокитнівського району.
На території сільської ради функціонують загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, сільськогосподарське приватне підприємство "Відродження", лісництво, автозаправка "Ракіта", підприємство "Діабаз", ТОВ «Граніт» – по виробництву пиломатеріалів та ТОВ «Укрекопаливо» – по виробництву торфобрикетів, три приватні пилорами, працюють продуктові та промислові магазини, крамниці.
***
Історія міст і сіл УРСР. Ровенська обл. – К. : Ін-т історії Академії наук УРСР, 1973. – С. 541.
Коханевич В. Н. Топоніміка і легенди Рокитнівщини : наук.-пізнавальний посіб. – Рокитне, 2005. – С. 30.
Несенчук К. До сторіччя церкви / К. Несенчук // Новини Рокитнівщини. – 2012. – № 81/82 (11 жовт.). – C. 7.
Несенчук К. Історія храмів села Кисоричі. До сторіччя школи. – Рокитне, 2012. – С. 47.
Чубик В. Збережемо духовну спадщину нащадкам / В. Чубик // Новини Рокитнівщини. – 2013. – № 57/58 (18 лип.). – C. 5.
***
Історія с. Кисоричі [Електронний ресурс] / Публічно-шкільна бібліотека с. Кисоричі [Електрон. дані]. – 2014.
Підготувала: К. С. Рабець