Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Дівчина у волинському костюмі. 1925-1939
Етнографія Волині
Дівчина у волинському костюмі. 1...




Кам’яне, Рокитнівський район, Рівненська область | Друк |
Читальний зал - Історія міст і сіл Волині. Короткі довідки
Кам’яне
Рокитнівський район
Рівненська область
Кам’яне (XVI ст. – Вишневе, ХVII ст. до 1946 р. – Війткевичі) – село Рокитнівського району Рівненської області. Розташоване на північному сході за 56 км від районного центру, на правому березі річки Плав – притоки Ствиги.
Про існування села відомо з кінця XVI ст. Поблизу виявлено залишки поселення доби мезоліту. Назва основана на символіці географічно-мінеральної специфіки околиці, де залягають поверхневі і глибинні валуни каменю, що ймовірно є наслідками льодовика.
Понад 500 років тому на берегах тепер не існуючої річки Вишні появилось невелике поселення, яке називали Вишневе.
У 16 ст. село Вишневе належало до Бабинського ключа, було власністю дворян Бабинських. В XVII ст. село було продано пану Рябчинському: всі хати, які були розкидані навколо річки і урочища Войков, а це частина теперішнього села від „ферми" до „Дуба" пан Рябчинський зселив і село дістало назву Війткевичі. Село переходило з одних панських рук в інші. Майже 20 років було в залежності пана Палешного.
Революція 1905 року не похитнула кріпацтва села і воно перейшло в руки пана Боєва. Останній власник села Війткевичі – поляк пан Мондрик. Згодом пан Мондрик вирішив південну частину села продати пану Новосьолу, який жив в урочищі Загребелля. Саме село і урочище Загребелля розділяло велике і глибоке озеро Плав. Ця частина села і в наш час зберегла назву Новосели. На Новосела хвосновному жили поляки з міста Хелма. Вони купували землю, обробляли її та обживали. У 1947 році дві частини села об’єдналися, а поляки виїхали до Польщі.
У січні 1918 р. було проголошено Радянську владу на селі. Створено сільську Раду, якою керував перший голова Бурмака Семен. Народ обрав комнезамів Новака Адама і Шевчука Трохима. Вони займалися встановленням радянських порядків. У грудні 1918 року повернувся пан Мондрик. Він прибув із німецьким каральним загоном. Селяни-активісти були піддані катуванню, а голова сільської ради, після звірячих катувань, помер. Два роки село було без влади. 19 березня 1921 року село Війткевичі за Рижським мирним договором відійшло до Польщі і належало до Пінського воєводства, Столінського повіту з дминою (сільська рада) теперішнє село Березово. Протягом 18 років село перебувало під владою Польщі. У вересні 1939 р. Війткевичі у складі Західної України були приєднані до СРСР.
Під час окупації, восени 1941 року гітлерівці створили у селі поліцейську дільницю. Їх поплічники активно допомагали оккупантам грабувати населення. Жителі села постійно тримали зв'язок із партизанськими загонами, переховували втікачів, повідомляли про небезпеку, постачали одяг і харчі для партизан. 19 грудня гітлерівці рушили на Війткевичі. Усіх жителів села Війткевичі фашисти зігнали у хату Конти Петра Ярославовича підпалили і закрили двері. Врятувався лише Колядич Василь Юхимович. У роки Великої Вітчизняної війни на околиці села базувався партизанський загін під командуванням С. Ковпака. На території села загинув командир загону партизанського об’єднання П. М. Голуб. Війткевичі були визволені від німецько-фашистських загарбників у січні 1944 р. 90 жителів села були бійцями Радянської Армії, багато з них відзначилися в боях, 52 нагороджені орденами і медалями, 38 полягло смертю хоробрих. В 1946 році за бажанням жителів село отримало нову назву – Кам'яне. Тоді ж був створений колгосп «Молотова». У 1961 р. колгосп був перейменований на радгосп «Кам’янський». А в 1960-61 роках на території села було тільки Остківське підсобне господарство. У 1962 р. у селі були збудовані сільський клуб, бібліотека, дільнича лікарня.
На даний час населення Кам’яного 1298 чоловік. У Кам’яному функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ст., сільський клуб, бібліотека, лісництво, відділення зв’язку, пункт швидкої допомоги та сільська амбулаторія, торгівельні заклади (6 продуктових магазинів, 4 магазини промислових товарів та 3 кафе-бари). З 1991 року діє храм св. Архистратига Михаїла Української православної церкви Московського патріархату та молитовний будинок Християн віри Євангельської.
***
Географічна енциклопедія України. В 3 т. Т. 3: П-Я. – К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1993. – C.156.
Історія міст і сіл Української РСР : в 26 т. Т. Ровенская область. – К. : гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1973. – С. 539-540.
Коханевич В. Н. Топоніміка і легенди Рокитнівщини : наук.-пізнав.посіб. / В. Н. Коханевич. – Рокитне, 2005. – С. 52.
Камяне (Рокитнівський район) [Електронний ресурс] / Вікіпедія Вільна енциклопедія. – Електрон. дані. – 2013. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B5_%28%D0%A0%D0%BE%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29. – Назва з екрана.
Підготувала: Л. П. Місюра