Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Свята Параскева. Перша половина XVІI ст., Волинь
Волинська ікона
Свята Параскева. Перша половина ...

Інше





Поліщук Я. Славилось Дубно ярмарками (про дубенські контракти) | Друк |
Читальний зал - Господарство Волинського краю
Найяскравіші сторінки минулого піднесення і процвітання міста Дубна пов'язані з розвитком ярмаркової торгівлі у XVIII столітті. Як відомо, у давніші часи рівень розвитку міста, а відтак і чисельність його жителів визначалися розвитком торгівлі та ремесел. Отож і Дубно, ставши центром велелюдних ярмарків, швидко здобуло статус одного з перших міст Волинської губернії.
Традиція ярмарків почалася у Дубні, либонь, у другій половині XVII століття. 1670 роком датується королівський привілей, за яким у місті запроваджувався щорічний зимовий ярмарок. Він мав починатися у "день Хрещення Господнього" і тривати чотири тижні. Відтоді міське життя стало швидко пожвавлюватись завдяки товарообороту, здійснюваному зусиллями волинських та чужинецьких купців, яких приїздило сюди чимало. Щоправда, володарі міста у той період часто змінювалися і, залежно від їх опіки, ярмарок розширювався чи підупадав.
"Золотий" період Дубна припадає на останню чверть вісімнадцятого сторіччя. За першим поділом Польщі Львів у 1774 році відійшов до Австрії, а традиційні контрактові ярмарки, що славилися на всю Польщу, були перенесені з нього до Дубна. Контракти у ті часи були дуже важливим економічним осередком: тут укладалися угоди (слово "контракт" і означає в перекладі – угода) про оптовий продаж і купівлю товарів, кредитні справи, майнові операції і тому подібне. У Дубні контракти злилися з міським хрещенським ярмарком, вони починалися 7 січня.
З перших же років контракти принесли власникам міста Любомирським і магістрату величезні доходи. Польські історики згадували, що ці доходи складали навіть мільйонні суми. Ярмарок набрав досі небаченого тут розмаху. На нього з'їжджалися з усіх країв до тридцяти тисяч осіб, серед яких були купці, фактори, селяни, ремісники, а то й просто грошовиті любителі розваг. Дубенські контракти запам'яталися сучасникам як пишні й веселі свята, де було всього – поряд із власне діловими відносинами влаштовувались забави та гуляння на всякий смак. Найвишуканіші святкування організовувала тут польська шляхта, що нерідко саме заради цього і приїздила у Дубно. Адже контракти, крім усього іншого, вважалися престижним з'їздом найбагатшого дворянства. У дні контрактів вирував княжий палац та й весь центр міста. До речі, на період контрактів половину свого замку Любомирські віддавали на потіху гостей.
Контракти сприяли росту чисельності жителів міста за рахунок притоку сюди купців і ремісників, інтереси торгівлі вимагали дальшого розвитку ярмаркової справи. З 1777 року стали влаштовуватись у Дубні також двотижневі ярмарки, що приурочувались до днів Святого Юрія (23 квітня), Святого Іллі (20 липня), Луки (18 жовтня). А з 1789 року у місті запроваджується ще й чотиритижневий ярмарок, який звали Михайлівським (починався він у день Архістратига Михайла). Ярмаркова торгівля була дуже вигідною, оскільки швидко збагачувала місто – за тодішніми законами кожний купець сплачував у міську казну частину з свого прибутку. То ж не випадково, що саме в цей період велася активна забудова і впорядкування, значні сліди яких збереглися у Дубні й донині.
Зрештою, і перебудова старого замку на пишний палац (у тих формах, які збереглися до наших днів) теж, на нашу думку, пов'язана з влаштуванням контрактів. В усякому разі інтер'єр частини приміщень замку влаштовувався із розрахунком на вишукані смаки високих гостей, що приїздили у Дубно на дні Різдва. А найбільша зала, щедро прикрашена ліпними орнаментами та скульптурами у дусі модного у ті часи класицизму, так і звалась – Контрактовою. У ній під час зимових контрактів збиралися найзаможніші магнати й укладали торгові угоди.
Контрактові ярмарки у Дубні проіснували два десятиліття. 1794 року вони були перенесені у сусідній Заслав (нині – Ізяслав Хмельницької області), а з 1797 року – у Київ. У Києві контракти зажили ще більшої слави, на них були і захоплено відгукувались про них М. Гоголь, Т. Шевченко, О. Пушкін, О. де Бальзак. Між іншим, нещодавно у Києві відновлено історичну назву центральної площі старого міста (Подолу) – Контрактова. Київські контракти не лише зберегли традиції дубенських, але і примножили, збагатили їх, проіснувавши аж до революції.
На час приєднання Волині до Росії в кінці XVIII століття Дубно стало практично найбільшим і найбагатшим містом краю. До речі, воно претендувало на роль губернського міста, але стало лише центром повіту. У такій якості – як рядове повітове містечко – воно проіснувало аж до 1917 року.
З часу відміни контрактів Дубно втратило роль волинського Вавілону, де вирував багатомовний людський потік, сусідили і взаємодіяли не лише товари, а й культурні традиції різних країв і народів. Між тим сама назва настільки прижилася у місті, що навіть у середині XIX століття навколишні селяни називали ярмарок контрактом.
Контракти залишили слід не тільки в архітектурі Дубна. Вони визначили особливості його розвитку на значний період, а також склад і основні заняття міщан, національний склад населення (серед торгових людей були переважно євреї). Окремі вулиці і передмістя були заселені грецькими, вірменськими та іншими торговцями, існувало й циганське передмістя (нині Сурмичі). Це сприяло формуванню своєрідних культурно-обрядових традицій міста. Після перенесення контрактів число жителів суттєво зменшилося. І все ж серед них переважали люди, професійно пов'язані з торговими заняттями.
Контракти та викликане ними культурне піднесення Дубна наприкінці XVIII століття складають чи не найяскравіший епізод минувшини старовинного міста. Гадаємо, дубенчанам, які довели ділом уміння любити своє місто й шанувати його історію, варто було б відродити традицію різдвяних ярмаркових свят. І хоч з товарами для ярмаркування у нас тепер сутужно, зате можна було б влаштовувати виставки, укладання угод між різними зацікавленими підприємствами та кооперативами. Тоді, до речі, знайшлося б і застосування замковому приміщенню. Та й доходи від влаштування таких заходів були б доречними міській раді. А який простір для вияву ініціативи щодо організації свята! Жителі й гості міста щиро раділи б різноманітним народним розвагам.
Такі свята-ярмарки могли б стати візитною карткою Дубна, як це й було у колишні часи, два століття тому. Між іншим, свято міста можна було б проводити саме у день Хрещення – день початку контрактових ярмарків. Це було б відродженням справжньої історичної традиції міських свят і, безумовно, зробило б честь дубенчанам.
Поліщук Я. Славилось Дубно ярмарками (про дубенські контракти) / Я. Поліщук // Дубно і світ : міжнар.  ювілейна наук.-теор. конф., присвячена 900-річчю м. Дубна. 25-26 серп. 2000 р. / Управл. культ. Рівнен. облдержадмін., Дубен. міська рада, Дубен. райдержадмін., Держ. іст.-культ. заповід. м. Дубно, Громанський фонд «Джерело», Дубен. орг. спілки письменників України, Дубен. дит. шк. мистецтв., Дубен. пед. коледж. – Дубно, 2000. – С. 13-14.