Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Чашка з блюдцем. Корець. 1810-1815 рр.
Етнографія Волині
Чашка з блюдцем. Корець. 1810-18...

Інше





Поліщук Я. Місія Онисима Радишевського | Друк |
Читальний зал - Книгодрукування
Онисим Радишевський належить до когорти тих славних діячів нашої минувшини, якими має гордитися перед світом Україна і, зокрема, рідна Волинь. Українець, він став одним із перших російських друкарів, прославився як талановитий військовий інженер. Живучи і працюючи в сусідній державі, він повсякчас залишався гідним свого роду і народу. Сенс своєї праці на чужині Радишевський вбачав у благородних намірах ширити просвіту і культуру серед російського народу, нести світло знань, істини.
Про життя і діяльність Онисима Михайловача Радишевського знаємо дуже небагато. Лише кілька документів кінця XVI та початку XVII століть, виявлених дослідниками в різні часи, проливають світло на цю цікаву й загадкову постать, Але найціннішими свідченнями вважаємо післямови до видань О. Радишевського, написані власноруч друкарем. Так, у післямові до «Євангелія» 1606 року маємо таку згадку: «Сія благоприятная і душеправительная книга, рекомоє Євангеліє, давшему же Богу начати і сподоблящему ю і совершити, мастерством многогрішного Анисима Михайлова, сина Радищевского, волинца...»
Як бачимо, сам друкар засвідчував волинські корені свого роду. На основі кількох відомих фактів можна з великою долею вірогідності зробити припущення про те, з якими місцями Волині пов'язане життя Радишевського. Прізвище, очевидно, свідчить про походження Онисима Михайловича з села Радошівка на Південній Волині. Нині воно належить до Шумського району Тернопільської області. Село це має давню історію, саме воно має бути батьківщиною Радишевського, оскільки інших населених пунктів з подібною назвою на карті Волині немає, до того ж, знаходиться воно неподалік Острога, визначного центру української освіти та друкарства. Традиція брати прізвище від місця народження була на ті часи досить поширеною (Смотрицький – від Смотрич, Суразький – від Сурож тощо).
Наступна сторінка біографії О. Радишевського пов'язана з Острогом. Першу згадку про друкаря маємо з 1586 року. Це дата його переїзду до Москви. Але до Москви О. Радишевський прибув уже як висококваліфікований майстер палітурництва та книгодрукування. Отже, освіту, як і навики друкарської праці, він Мусив набути раніше. Однак саме в 1577 році в Острозі відкривається перша в Україні друкарня де виходять із друку знамениті книги Івана Федоровича (Федорова). Тоді ж створена і Острозька академія. Найімовірніше, що освіту і навики друкарського ремесла Онисим Радишевський одержав у Острозі в другій половині 1570-х та першій половині 1580-х років. Про ґрунтовну освіту Радишевського свідчать його праці: він досконало володів мовами, зокрема книжною слов'янською, якою писав післямови до книг. До діяльності друкарні Радишевський, очевидно, причетний від самого початку, тобто ще у 1570-х рр., і тоді у майстернях Федоровича та Мстиславця зміг досконало оволодіти цим рідкісним на свій час вмільством. Невідомо, де був він під час кількарічної перерви Острозького книгодрукування (1581-1584), швидше всього, у цей час Радишевський був уже кваліфікованим майстром і шукав гідного застосування своїх творчих можливостей. Зрештою, Онисим Михайлович прийняв запрошення московських властей про службу в російській столиці. Цей крок визначив його подальшу долю.
1586 роком починається побут Радишевського у Москві. Був він нелегким. В усякому разі, успіх і визнання, на яке вповні міг розраховувати друкар з огляду на свій талант і працьовитість, довго не приходили. Більше того, Радишевському довелося пережити у Москві типову для іноземців душевну драму: із гордої, незалежної людини треба було стати холопом царя-батюшки і абсолютно підкорятися примхам самодержця та його оточення. Така невдячна доля спіткала нашого земляка, який протягом більшої частини свого життя самовіддано працював на благо Московської держави.
Після прибуття до Москви О. М. Радишевський активно включився в організацію Печатного двору, який треба було відновити після 12-річної перерви його діяльності. До речі, знаменно, що росіяни, вигнавши свого часу Івана Федоровича, через дюжину літ запросили вже його учня-українця для розбудови друкарні. На початку пан Онисим влаштував палітурну майстерню, а згодом, коли налагоджені були допоміжні служби, з'явилася можливість зайнятися друкуванням книг.
Онисим Радишевський видав у Москві дві книги, які стали гордістю російського книгодрукування і визнані високими зразками книжного мистецтва російського Відродження. Це «Євангеліє» 1600 року та «Устав церковний» 1610 року. Обидві книги набрані шрифтом, близьким до тих, якими друкував Іван Федорович, прекрасно і зі смаком оформлені. Друкар виявив себе ще й здібним літератором, написавши післямови до кожного з видань.
На жаль, талант Радишевського не міг належно розвинутись у друкарстві. Знаючи його як всебічно обдаровану людину, власті здебільшого залучали до виконання термінових майстрових робіт. Радишевський займався військово-інженерними справами – будував фортеці, прокладав підземні фортифікаційні ходи, керував будівництвом колодязів. Високий талант Радишевського у будівництві фортець не раз був відзначений царськими грамотами.
У царині військової інженерії Онисиму Радишевському належить ще одна видатна заслуга. Він був не лише інженером-практиком, але й уклав унікальну книгу з теорії військової техніки, так звану «Воинскую книгу». Тривалий час авторство її було невідоме. Зате книга служила протягом багатьох поколінь як основний посібник із військової інженерії. Навіть наприкінці XVIII ст., коли вона була перевидана, дуже високо оцінювалась спеціалістами.
Поліщук Я. Місія Онисима Радишевського / Я. Поліщук // Азалія : літ-краєзн. календар Рівнен. на 1994 р. – Рівне : Азалія, 1993. – Вип. II. – С. 110-112.