Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Маріїнська жіноча гімназія, 1850-1899 рр. Корольова майдан, 10 м. Житомир
Пам'ятки. Житомир
Маріїнська жіноча гімназія, 1850...

Інше





Климчук А. М. Давньоруські гути (ІХ-ХІV ст.) | Друк |
Читальний зал - Господарство Волинського краю
Анотація. Давня Русь мала добре розвинуті ремесла. На теренах Волині, Галичини та інших землях Русі існували численні гути. В статті висвітлено технології виготовлення скляних виробів на цих гутах.
Ключові слова: ремесла, ремесла Русі, гути, гутництво.
Давньоруська держава була високорозвиненою, з багатьма видами ремесел, торгівлею, книжністю, тощо. На теренах Русі з ремесел було добре розвинуте ювелірне мистецтво, металургія, деревообробна справа, ткацтво, шкіряне ремесло, будівельна справа. Сприяло розвитку ремесел положення Русі – тут відбувалося зіткнення впливів східної (Візантія) і західної (європейські країни) ремісничих технологій. Завдяки цьому абсолютна більшість ремесел і промислів розвивались продуктивно і швидкими темпами.
Скляна (гутна) промисловість Русі-України має давню історію. Поміж інших видів ремесел гутна справа була досить поширеною, до наших часів збереглися назви населених пунктів (Гута, Гусько, Гутище), як свідчення існування в цих місцевостях скловарних осередків. Окрім того в давньоруських писемних пам’ятках зустрічається слово «стекло». Воно може походити від слова «стікати» і може вказувати на здатність скла текти, коло воно перебуває в розплавленому стані. Передував  власному виробництву скляних виробів імпорт з тих країн, де воно вже був розвинений. Археологічні розкопки датують знахідки скляних намистин  І тис. до н.е. Можливо, що скляне виробництво існувало вже в прадавні часи в Північному Причорномор’ї. Наразі ж підтверджене існування скляного виробництва маємо на побережжі Дністра, яке датується ІІІ-ІV ст. н. е. Біля села Комарів Кельменецького району Чернівецької області М. Смішко в 50-60-х рр. ХХ ст. було виявлено у розкопаному поселенні сліди скляного виробництва [2, c. 67-80]. Це перша, знайдена археологами майстерня поза межами Римської імперії.
На території розкопів були знайдені шматки скляних посудин, кавалки розтопленої скляної маси та найбільший інтерес собою представляє вогнище, що було в одному з приміщень, тут же знайдений був інструмент, що використовувався в процесі виробництва.
Такі знахідки привернули увагу інших археологів і 1974 р. під час чергових розкопок Ю. Щапова виявила крім всього іншого ще й уламки тигля та гончарний горн [7, c. 86-87].
Вищезазначені знахідки свідчили про те, що в цих околицях існували добре оснащені склоплавильні майстерні, які, очевидно, давали чималу кількість готових виробів. Датування виробництва цих виробів зроблено на основі аналогій з уламками глиняних горщиків, що були також знайдені тут, фібул, а також римських монет епох Антоніна Пія (138-161 рр.), Марка Аврелія (140-180 рр.) та Коммода(180-191 рр.). Беручи це до уваги, М. Смішко датував поселення в Комарові ІІІ-ІV ст. н. е. [2, с. 79].
Скло в Комарові виготовлялося за античними рецептами. Воно має натрієву основу, для процесу виробництва цього скла використовувано золу дерев. Переважно виготовлялося безколірне скло, хоча є уламки забарвлені в інші кольори (зелений, синій, світло-блакитний, жовтий). Для надання склу відповідних забарвлень використовувались оксиди металів.
Уламки скляного посуду свідчать, що майстри працювали на його прикрашанням. Скло орнаментувалось шляхом шліфування, на нього наносилися написи, частина виробів декорувалася в процесі формування виробу – для цього використовувалися скляні кольорові нитки. Також використовувалося рифлення, «защипування».
Скловиробництво Русі пройшло еволюцію. На етапі ІХ-ХІІст. скляні вироби відзначаються елегантністю і вишуканістю. Це – свинцево-калієво-натрієве скло,  для його виробництва використовувалася сода і свинець. Зміна технології виробництва, коли для виготовлення скла почав використовуватися поташ взамін недоступним соді і свинцю, погіршила його якість. В цей же час (ХІІІ ст.) на Волині і Галичині осідают перші німці-промисловці, продукція їхніх гут близька за якістю до скла виготовленого в Придніпровському регіоні.
Ще наприкінці ХІХ ст.. вважалося, що знахідки скляних виробів і посуду в давніх літописних містах Русі – це продукція експорту з Венеції. Відмінну думку в 1893 р. оголосив І. А. Хойновський. Він вважав, що знайдені в Києві предмети були виготовлені в Овруцькому повіті древлянами. В околицях с. Збранки незадовго перед тим ним були виявлені слід скляного виробництва. Древлян І. Хойнацький вважає досвідченими майстрами. Більшість предметів, вміщених в його праці (№№ 27-31, 33-38), він вважав за продукцію місцевих гут [6, c. 20].
Найбільш переконливий доказ існування місцевого скляного виробництва з’явилися завдяки відкриттю відкриттю Вікентія Хвойки. В 1907-1907 рр. під час розкопок дільниці побіля Десятинної церкви в Києві було знайдено скло виробничу майстерню. Серед знайденого – спеціальні печі, посудини для варки скла, шматки кольорової емалі та інструменти для роботи з емалями [5, c. 72].
Майстерня, відкрита Вікентієм Хвойкою датується ХІІ-ХІІІ ст. Подібні до цієї майстерні відкривалися в різних частинах Києва в пізніший час. В. А. Басусевич виявив в 50-х рр. дві майстерні: одна на Подолі (ХІ-поч. ХІІ ст.), інша – в митрополичому саду Києво-Печерської Лаври  (ХІ ст.). Подібні численні знахідки походять з Білгорода, Вишгорода і Галича.
Знаємо, що продукція давніх гут, очевидно, руських була в колекції Ханенків[4]. В каталозі їхньої колекції вони зазначені під №№ 1268-1272. Ханенки також дотримувалися думки, що продукція в їхніх колекціях місцевого виробництва. За браком відповідних доказів це було лише припущення, але досить слушне. Підтвердження думок Ханенків знайшов шведський дослідник Карл Ламм [8, s. 5].
Cхожі, до вміщених в працях І. А. Хойнацького і Ханенків працях, вироби знаходимо в числі експонатів теперішніх українських музеїв. У Львівському музеї зберігаються, наприклад, уламки скляних келихів з Галича.
Поки що підтверджень існування гут в Галичі і на Галичині до Х ст. нема, хоча знахідки з цього часового окресу трапляються.  В самому Галичі були знайдені скловарні майстерні на Юріївському монастирищі та на Золотому тоці. Біля багатьох споруд в Галичі було виявлено багаточисленні фрагменти скляних виробів. Особливо їх багато було біля церкви Благовіщення, що вказує на існування тут склярської майстерні. Та й досі помітні її сліди на березі Лукви [8, c. 132].
Біля княжого Звенигорода також існувала скляна гута, на це вказує й назва села, що розташоване поруч [3, c. 132].
Для виготовлення скляних виробів в Київській Русі використовувалися різні технології. Скляні келихи виготовлялися шляхом формування з однієї заготовки. Скляні ємності орнаментувалися в гарячому стані хвилястими скляними смужками. В деяких гутах використовувалися замість смужок молочно-білі або кольорові (жовті, зелені, блакитні, сині) скляні нитки.
Келихи виготовлялися шляхом видування. В м’якому скляному конусі майстер вдавлював в середину його вершину і таким чином отримував дно келиха зі слідами скляних складок [1, c. 391].
Поруч зі скляним посудом ще більш поширеніше по всій Русі виготовлялися скляні прикраси: браслети, кільця, намиста. Ці вироби виготовлялися з кольорового скла: біло-молочного, блакитного, зеленого, жовтого, фіолетового синього.  Браслети і персні виготовлялися шляхом обертання скляних ниток довкола дерев’яних кругляків.
Скляні браслети за формою і технологією виробництва поділяються на три основні групи:
- гладкі;
- закручені, інколи додавалися нитки інших кольорів, ніж браслет;
- браслети з не круглою формою в розрізі.
Намиста виготовлялися шляхом пресування або накручування на металеві стержні. За формою такі намистини були круглі, циліндричні і фігурні. Деколи вони прикрашалися намотуванням кольорових скляних ниток.
Була ще інша технологія виготовлення бусинок. Зі скляної соломинки нарізувалися невеликі шматочки, в яких зоокруглювалися кінці. Також виготовлялися намиста, де було по кілька намистин вкупі. Останні трапляються як кольорові, так і покриті золотою або срібною фольгою.
Барвники, що використовувалися для забарвлення скляної маси були цілком доступні для давньоруських майстрів. Зелений колір давав окис міді, зелено-синій – окис міді із додаванням глини, жовтий – сіра або вугілля, димчасто-жовтий – окис заліза, фіолетовий – окис марганця (піролюзит) [1, c. 392].
Література
  1. Рыбаков, Б.А. Ремесло древней Руси. – М. : Издательство АН СССР, 1948. – 802 с
  2. Смішко М. Ю. Поселення ІІІ-ІVст. н.е. із слідами скляного виробництва біля с. Комарів Чернівецької області // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – 1964. – Вип. 5. – С. 67-80.
  3. Фіголь Михайло. Мистецтво стародавнього Галича. = Artofold Halych.– К. : Мистецтво, 1997.– 224 с
  4. Ханенко Б. Н., Ханенко В. И. ДревностиПриднепровья. Эпохаславянская (VI–XIII в.). – Киев : Типография Кульженко С В., 1902. – Вып. V. – 78 с.
  5. Хвойка В. В. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена (по раскопкам). – Киев, 1913. – 72 с.
  6. Хойновский И. А. Раскопки Великокняжеского двора древнего града Киева, произведенные весной 1892 года. Археологически-историческое исследование. – Киев, 1893. – 150 с.
  7. Щапова Ю. Л. Результаты спектрального анализа стеклянных изделий и брака из стеклоделательной мастерской, открытой у с. Комаров Черновицкой области // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – 1964. – Вип. 5.– С. 86-87.
  8. Lamm C. Mittelalterliche Gläser und Steinschnittarbeitausdem Nahen Osten. – Berlin, 1930. – 192 р.etsuiv., table 67.
Климчук А. М., редактор Інтернет-порталу «Віртуальний Станиславів», м. Рівне