Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1723 р.)
Пам'ятки
Церква Різдва Пресвятої Богороди...




Ауліх Вітольд Вітольдович | Друк |
Дослідники Великої Волині - Дослідники Великої Волині
Біографія
Ауліх Вітольд Вітольдович – археолог. Народився 26 січня 1928 р. в сім'ї професора, завідувача кафедри й декана енерго-машинобудівного факультету Львівського політехнічного інституту. Поляк за національністю. У 1945-1950 рр. навчався на філологічному факультеті Львівського університету за спеціальністю класична філологія. Тоді зацікавився археологією, відвідуючи Інститут суспільних наук АН УРСР, виконував лаборантську роботу, опрацьовуючи археологічні матеріали з досліджень І. Старчука у Пліснеську.
Після закінчення університету один рік працював учителем німецької мови Новояричівської середньої школи, згодом директором Ямпільської семирічки на Львівщині. З 1953 р. і до кінця життя був пов'язаний з Інститутом суспільних наук (з 1993 р. – Інститут українознавства імені І. Крип'якевича АН України). Тут він навчався в аспірантурі відділу археології під керівництвом професора М. Смішка, у 1954-1955 рр. провів перші самостійні археологічні дослідження на слов'янському поселенні Ріпнів, що лягли в основу його кандидатської дисертації. З 1950 р. працював на посаді молодшого, а з 1963 р. – старшого наукового співробітника. Кандидатська дисертація „Давньоруське селище VІ-ХІ ст. у с. Ріпнів Львівської обл." (квітень 1960 р.). Результати розкопок у Ріпневі, подані у наукових збірниках Києва та Москви, засвідчили появу в українській археології серйозного, вдумливого дослідника, завдяки якому ця пам'ятка і сьогодні залишається одним із найкраще вивчених сільських поселень Волині.
У 1956-1964 рр. брав участь у розкопках однієї з найвідоміших тепер пам'яток слов'янського світу – Зимнівського городища поблизу Володимира на Волині, підсумки досліджень якого, викладені у монографії (1972), доводять, що воно було адміністративним, політичним та економічним центром одного із східнослов'янських племен – дулібів. У 1966-1969 рр. працював над темою укріплень княжої доби на Волині, обстежив багато городищ в долині р. Липа та в околицях Дубного (Борисковичі, Дитиничі та ін.), провів розкопки у літописних містах Пересопниці (Білівське городище) та Дорогобужі [Ауліх, 1967; 1971].
Протягом 25 років (1969-1994 рр.) вивчав княжий Галич. За період роботи експедиції під його керівництвом, яка з 1989 р. постановою Президії АН України була перетворена у Галицьку постійно діючу археологічно-архітектурну експедицію, проведено наймасштабніші за всю, майже півторастолітню, історію вивчення Галича, дослідження. Тут вивчено понад 10 тис. м2 культурного шару на городищі, посадських районах та церквищах. У процесі розкопок відкрито 30 заглиблених житлових будівель, понад 60 печей від наземних споруд, сотні господарських ям, залізоплавильні та ювелірні майстерні, поховальні пам'ятки, досліджено оборонні лінії у різних місцях Крилоського городища. Колекція знахідок з цих досліджень налічує понад 3000 унікальних виробів із заліза, кольорових та благородних металів, скла, кістки й каменю, які зафіксовані у наукових звітах Галицької експедиції загальним обсягом близько 1000 сторінок машинописного тексту та понад 500 таблиць з рисунками, кресленнями та фотоілюстраціями. В окремих статтях, розділах колективних праць обґрунтував концепцію про ранню історію міста, чим спричинився до відзначення його 1100-літнього ювілею, створення Національного заповідника, вирішив багато спірних питань щодо історичної топографії Галича, довів високий рівень культури і побуту мешканців столиці Галицько-Волинського князівства. Монографія про Галич не закінчена через хворобу.
З 1981 р. у складі експедиції ученого працював архітектурний загін під керівництвом Ю. Лукомського (досліджено 14 об'єктів монументальної архітектури давнього та пізньосередньовічного Галича, п'ять з яких виявлено уперше).
Крім важливих пам'яток раннього середньовіччя, досліджував багатошарове поселення у Ромоші над Бугом, відкрив унікальний могильник в с. Дитиничі на Волині, що згодом дав назву багатьом аналогічним пам'яткам, які тепер відносять до пам'яток вельбарського типу, пов'язаних з проникненням в Україну готогепідських племен.
Автор майже 100 наукових праць, присвячених вивченню слов’янської та княжої доби Карпато-Волинського регіону, серед яких – книга про Зимнівське городище, розділи у шести колективних монографіях, статті, повідомлення.
Його перу належать численні рецензії на праці українських, білоруських та польських дослідників, відгуки на кандидатські та докторські дисертації. Він був учасником багатьох всесоюзних, республіканських та міжнародних конференцій археологів, наукових сесій археологів у Москві, Тбілісі, Мінську, Одесі та інших містах, одним з активних організаторів наради з проблем черняхівської культури у Львові в 1967 р.
Помер 21 листопада 1994 року у м. Львові.
Список основних опублікованих праць
  1. Ауліх В. В. Давньоруський Галич у дослідженнях НТШ / В. В. Ауліх // Т. Шевченко і українська національна культура. – Львів, 1990. – С. 81-82.
  2. Ауліх В. В. До історії давньої галицької архітектури / В. В. Ауліх // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. – Вип. 2. – Львів, 1992. – С. 82-83.
  3. Ауліх В. В. З історичної географії Галицької землі / В. В. Ауліх // Міжнародна наукова конференція “Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції”. Галич, 19-21 серпня 1993 р. Тези доповідей та повідомлень. – Львів, 1993. – С. 31-33.
  4. Ауліх В. В. Зимнівське городище (слов’янська пам’ятка VI-VII н.е. в Західній Волині) / В. В. Ауліх. – К. : Наук. думка, 1972. - 124 с.
  5. Ауліх В. В. Населення південно-західного пограниччя Київської Русі (З історії Галицької землі V – X ст.) / В. В. Ауліх // Київська Русь: культура, традиції. – К., 1982. – С. 4-11.