Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Пржевальський Микола Михайлович (1839-1888)
Видатні діячі
Пржевальський Микола Михайлович ...




12 червня 2015 року – 80 років від дня народження Петра Оксентійовича Савчука – історика, краєзнавця | Друк |
Новини - Пам'ятні дати
Народився Петро Оксентійович Савчук у с. Злинці Дубенського повіту 12 червня 1935 року. Батьки були заможними хліборобами, а згодом – працювали у колгоспі. Маючи потяг до навчання, майбутній історик почав його у Здовбицькій семирічці. У 1953 році закінчив Семидубську середню школу і тоді ж вступив у Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки. Обрав історичне відділення. Вже у вузі були перші спроби зайнятися науковою працею.
Зразу ж після отримання вищої освіти починається трудова діяльність на освітянській ниві. Він працює вчителем Білівської середньої школи Клеванського району, та мрії про серйозну дослідницьку роботу не залишав. Розпочинає активні пошуки у Рівненському обласному державному архіві. Тема торкалася суспільно-політичного життя краю у 20-30-х роках XX ст. Згодом він опублікував дві статті у клеванській газеті «Зоря». Матеріал був про діяльність підпілля у краї.
Після діяльності на освітянській ниві П. О. Савчук переїжджає до м. Дубна, де з 1961 по 1979 рік – на партійній роботі. Саме тут він став більш активно займатися краєзнавчими дослідженнями. Разом з тим, працює над підвищенням свого наукового рівня. На протязі 1967-1969 pp. успішно здав (на «відмінно») кандидатські іспити з діалектичного матеріалізму, іноземної (німецької) мови, історії КПРС. Подає в республіканську раду по координації наукової розробки історії тему кандидатської дисертації, і 8 липня 1971 року тема була затверджена.
Після цього Петро Оксентович розпочинає активно працювати над підбором матеріалу для наукової роботи. Досліджує ряд проблем із вітчизняної історії, зокрема проблеми Великої Вітчизняної війни. Для цього він опрацював архівні та бібліотечні фонди у Львові, Рівному, Хмельницькому, Тернополі та Житомирі. Особливо цінний матеріал на тему «Діяльність партійних організацій партизанських загонів і з’єднань України в роки Великої Вітчизняної війни» знаходить в архіві Інституту історії партії при ЦК Компартії України, де зосередилася чимала література з проблем війни.
Вагома заслуга у формуванні Савчука П. О. як науковця – його наукового керівника, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, доктора історичних наук, професора Коваля Миколи Васильовича. Завдяки порадам, зауваженням успішно йде робота над дослідженням, підготовлено і видається ряд наукових статей, публіцистичних матеріалів. Зокрема, він успішно друкується у республіканському виданні «Український історичний журнал».
Важливим доробком вченого є праця над історією міста Дубна та населених пунктів району. Під егідою Інституту історії Академії наук УРСР видається 26-томна «Історія міст і сіл Української РСР». Петро Оксентович очолює колектив по підбору матеріалів і підготовці нарисів. Ним особисто були написані розділи: «Дубно», «Верба», «Плоска», «Привільне» та ще 17 довідок по селах району. У цей період автор успішно співпрацював із тодішнім директором Дубенського краєзнавчого музею Селедцем Володимиром Денисовичем, який, як ерудована людина, допомагав у зборі документів та написанні статей. 1973 року у співавторстві він видає краєзнавчий нарис «Дубно». По суті, це був перший путівник, у якому узагальнено подано минувшину Дубна. Та книга вийшла дещо політично заангажованою, що було характерно для радянського періоду.
У цей же період Петро Оксентович стимулює проведення в районі, місті, селах, навчальних закладах, на промислових підприємствах цілого ряду науково-теоретичних, практичних конференцій. Часто вони присвячувались ювілейним датам з історії радянської державності, але крізь ідеологічні нашарування виступаючі подавали й матеріали про рідний край, село, завод, установу, а також про трудівників Дубенщини, визначних людей, українізацію в польський, фашистсько-німецький, радянський періоди. Було написано десятки звернень щодо збору матеріалів про населені пункти, відомих діячів, з’явилися постанови про створення місцевих музеїв-кімнат бойової і трудової слави. Вони з’явились у селах Варковичі, Верба, Тараканові, Плоска, Семидуби, Мирогощі та деяких інших. Діяли такі музейні зали і на Смизькому деревообробному комбінаті, Дубенському ливарно-механічному та цукровому заводах тощо.
Узагальнивши практичний досвід роботи, Савчук П. О. в 1973 році у львівському «Каменярі» видає брошуру про інтелігенцію району, її працю серед трудівників і учнів. А через два роки, після численних правок, узгоджень, запевнень і переконань, виходить у світ путівник «Дубнівський краєзнавчий музей» – у співавторстві з директором музею Кузнєцовим І. І, та журналістом Яковчуком П. Г.
Ще один цікавий напрямок для своїх досліджень обирає Петро Оксентович – це пам’ятки історії і культури. 1984 року у виданні АН УРСР подано статтю «Ровенщина періоду Великої Вітчизняної війни». Матеріали до Зводу пам’яток історії і культури народів СРСР по Українській РСР. Ця тема теж займає вагоме місце у роботі дослідника, який особисто вивчав цікаві раритети Володимирецького, Гощанського, Дубенського, Рівненського районів. Та видання, на жаль, не здійснено, хоча цілий том матеріалів був підготовлений і схвалений.
Після захисту кандидатської дисертації у 1978 році Савчук Петро Оксентович зосереджує свою увагу на науково-дослідницькій роботі. Через рік переходить у Рівненський державний інститут культури, щойно відкритий у січні 1979 року. Тут працює на кафедрі суспільних наук старшим викладачем, доцентом, деканом заочного факультету, аж до його реорганізації у 1999 році.
Періодично Савчука П. О., як фахівця, залучають до вивчення проблем Другої світової війни. Він виступає на багатьох наукових конференціях, публікує ряд статей, тез даної тематики.
У грудні 1988 року він одержує замовлення Головної Редакції Української Радянської Енциклопедії про підготовку ряду публікацій з історії війни до енциклопедії. На основі архівних матеріалів, наукової літератури, мемуарів готує 10 статей, однак видання не відбулося, оскільки на початку 1990-х років змінились акценти і актуальність проблем, зокрема з питань діяльності радянського підпілля і партизанського руху.
Проте Петро Оксентович не залишає цієї теми. Ряд його публікацій з’являються друком у наукових записках Рівненського державного гуманітарного університету: «Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії» (та інших виданнях). Також бере активну участь у вивченні Берестецької битви. Виступає на наукових конференціях, присвячених цій події. Зокрема, піднімає питання використання краєзнавчого матеріалу у вихованні історичної пам’яті, ролі заповідника «Козацькі могили» під Берестечком у відродженні української культури.
У виданій УРЕ енциклопедичному довіднику «Великий Жовтень і громадянська війна на Україні» у 1987 році знаходимо три матеріали про Дубенщину. В історичних і краєзнавчих дослідженнях Дубенський край у вченого є центральною темою, яка розглядається у різних аспектах.
Добра частина життя і творчості вченого припадає на радянський період, що позначилося на його науковій діяльності щодо тематики, змісту досліджень.
1990-ті роки стали поворотним пунктом в дослідженнях «білих плям» нашого краю. Петро Оксентович постійно виступає на теоретичних конференціях «Велика Волинь» в Житомирі, Луцьку, Рівному, Хмельницькому. Зокрема, друкуються тези про Дубно як культурний центр Волині, як місто в роки Другої світової війни. Для конференції «Волинські музеї: історія і сучасність» у 1994 році в Луцьку опублікував тези «З історії діяльності Дубенського краєзнавчого музею».
З ентузіазмом взявся за підготовку матеріалів про співвітчизників, які загинули в борні з ворогами на фронтах Другої світової війни, історичних нарисів до «Книги Пам’яті України. Рівненська область» (Львів, 1994), про Рівне, Дубенський, Дубровицький райони, які базуються на нових архівних матеріалах. В дослідженнях не обійшов Дубенський замок, а згодом видає брошуру «Дубно в роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр.» (1999 p.).
Дещо визначальним у дослідницькій роботі став 2000 р. Місто Дубно відзначало 900-річний ювілей від першої письмової згадки. На науково-теоретичній конференції, присвяченій цій даті, Петро Савчук виступив з повідомленням про Мильчанський монастир Різдва Богородиці. Тема монастирів і церков Дубенщини на деякий час стає провідною. Справа ще й у тому, що автор працював у 1960-70-ті роки на Дубенщині і був свідком закриття більше десяти храмів. Дубенщина мала 48 культових споруд – це був район на Рівненщині, що найбільш щільно забудований храмами. Закриття церков було насильницькою політикою держави, а не ініціативою місцевих атеїстів.
Лише епізодично його увагу відвертають нагальні проблеми історії Дубенщини, на які він теж реагує. Це монографія «Дубенський форт» – фундаментальне дослідження, поки що єдине в історико-краєзнавчій літературі. Наведені факти підтверджують неабияку роль Дубенщини із військово-політичної точки зору. Згодом Петро Оксентович виступив на міжнародній конференції «Чехи на Дубенщині», пов’язавши форт із чехами. Публікації на цю тему завдячує науковому працівнику, щирій людині Пшеничному М. І. Автором була піднята ще одна проблема – освіта. На прикладі діяльності Дубенського міського спрощеного громадського управління розкриває розвиток шкільництва в місті. Це – опрацьовані ним архівні матеріали, що не були раніше в науковому обігу.
Щодо релігійної тематики, то вона є вагомим внеском в дослідження виникнення, розвитку, причин занепаду монастирів на Дубенщині (як православних, так і уніатських, католицьких). Першим ґрунтовним дослідженням церковного життя краю стало краєзнавче видання «Дубенська Георгіївська церква на Сурмичах» (Рівне, 2000). Тут детально розкрита ґенеза храму, розвиток сіл, що входили до парафії, коротка історія Дубна, становлення православ’я на Волині.
У 2002 році у видавництві «Волинські обереги» з’явилось яскраве дослідження з історії Дубенського Хресто-Воздвиженського монастиря, присвячене пам’яті його очільника Іова Почаївського. Це один із найстаріших монастирів Дубенщини, який мав не лише релігійне значення, а й культурно-духовне. Цінність книжки полягає ще й в тому, що монастир був закритий у 1950-ті роки, і автор показав цинічну боротьбу радянської влади з релігією. Матеріал побудований на фондах Львівського ДІА України, а також Рівненського, Волинського, Житомирського обласних державних архівів.
Якщо Чесно-Хрестський монастир і храм були зруйновані радянською владою, то церква Спасо-Преображенського монастиря, побудована з каменю на о. Кемпа в Дубні, збереглася і донині, вистоявши з Божої благодаті у двобої з владою, і в цьому році ми відзначатимемо 365-річчя її освячення. Обидві роботи вийшли під рубрикою «Храми Дубенщини», заснованій автором.
Робота над монографією «Дубенський Спасо-Преображенський монастир і церква» (Рівне, 2006) пов’язана не лише з архівами, Петро Оксентович тісно співпрацював із настоятелем, отцем Богданом, а також з художниками Володимиром і Степаном Ковальчуками. Посильну допомогу надавав редактор і талановитий журналіст Ігор Мамотюк. Книга достатньо ілюстрована. У ній цілий розділ присвячений історії міста Дубна.
Петро Оксентович займався дослідженнями про Підборецький (Дубовецький) жіночий монастир, якому у квітні 2008 року виповнилося 406 років з дня заснування.
Наукова діяльність кандидата історичних наук Савчука Петра Оксентовича знайшла гідну оцінку. Працюючи в Рівненському державному інституті культури, в 1994 році стає лауреатом премії ім. М. Костомарова, а у 2002 році – лауреатом обласного краєзнавчого товариства, за книгу «Дубенський форт». У 2007 році йому вдруге присвоюють звання лауреата обласної краєзнавчої премії за історико-краєзнавчі розвідки про монастирі Дубенщини.
На рахунку вченого вже понад 250 наукових праць. Серед них чільне місце займають дослідження міста Дубна і краю. Доцент Савчук П. О. є членом редколегій ряду наукових видань, упорядником, відповідальним за випуски, зокрема із історії Берестецької битви, а також наукових записок Рівненського гуманітарного університету «Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії».
Постійно на робочому столі невтомного дослідника нові наукові праці, які, насамперед, стосуються його рідної Дубенщини. П. О. Савчук також продовжує брати участь у Міжнародних науково-теоретичних конференціях.
Продовжує Петро Оксентович активно публікуватися і в періодичних виданнях.
Його науковий доробок – багатющий матеріал для науковців, істориків, педагогів, студентів, школярів, краєзнавців і всіх, кому не байдужа історія рідного краю.
Посільська Е. Петро Оксентійович Савчук – історик і краєзнавець / Е. Посільська // Історико-культурна спадщина Дубна: правові, історичні, мистецькі та музейні аспекти : матеріали наук.-теоретич. конф., присвяченої 15-річчю створення Держ. іст.-культ. заповідника м. Дубна / Управл. культ. і туризму Рівнен. обл. держ. адмін., Держ. іст.-культ. заповідник м. Дубна, Дубен. Міська рада. – Дубно, 2008. – С. 60-64.