Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Другий період спорудження мурованого замку князем Любартом
Пам'ятки. м.Луцьк
Другий період спорудження мурова...





27 червня 2015 року – 85 років від дня народження Ростислава Григоровича Кушнірука (1930) – громадського діяча, педагога, диригента, композитора, керівника народної аматорської хорової капели «Посвіт», заслуженого працівника культури України | Друк |
Новини - Пам'ятні дати
Людина високого громадянського обов’язку і честі, полум’яний патріот України і несхитний борець за її незалежність, ветеран праці з юнацьким запалом, невтомний трудівник на селянській ниві і ниві духовності. Це Ростислав Григорович Кушнірук.
Життєвий шлях громадського діяча і митця розпочався 27 червня 1930 року в селі Німецьке (Кам’янка), яке нині входить до території Маяків Луцького району, в трудовій заможній і патріотичній родині Григорія Дем’яновича і Марії Матвіївни Кушніруків. У сім’ї шанували не лише фізичну працю, а й книгу, освіту. Батько передплачував журнали «Сільський господар», «Золотий колос», брав участь у сільськогосподарських виставках, тричі відзначався владою за зразкове ведення господарства, став одним з ініціаторів та організаторів спорудження православної церкви у селі. З дитячих років Ростислав був свідком зібрань місцевої «Просвіти», куховарських курсів (фото учасників, серед яких Ростислав Кушнірук, видрукуване в одному з чисел журналу «Сільський господар» за 1934 рік), прислухався до співучого ансамблю своїх родичів, був учасником церковного хору.
Трагічні події на початку війни в луцькій тюрмі круто змінили життя хлопця і залишили глибоку незагойну рану в пам’яті. Адже йому довелося чути голосіння рідних тіток (напередодні війни радянськими каральними органами вони були кинуті за ґрати разом зі своїми чоловіками), бачити скупі батьківські сльози, коли ходили упізнавати родичів, розстріляних енкаведистами. Рідний брат Ростислава Григоровича Аполлінарій, випускник Луцької української гімназії, ставши на шлях активної боротьби в лавах УПА, загинув у вирі кровопролитної війни, а батьків з малолітніми дітьми вивезли у Кіровську область Росії (спецпоселення № 3). Протягом довгих чотирнадцяти років заслання у жахливих умовах тайги, серед снігів, у непосильній праці на лісоповалі сім’я українських патріотів, як і тисячі їм подібних, зуміла вижити, вистояти і повернутися на далеку, але таку до болю рідну волинську землю.
Ростислав Григорович у Сибіру ще в юнацькі роки оволодів складним ремеслом коваля, отримав права водія, став навчатись у вечірній школі, працював шофером на лісовозі. Але його співуча душа прагнула у світ мистецтва, а для цього необхідно було здобути музичну освіту. Він самотужки оволодів азами нотної грамоти, навчився грати на хроматичній гармошці, акордеоні, а згодом і баяні.
Був організатором самодіяльності у клубі Синєгорського ліспромгоспу, а через деякий час і завклубом. Після реабілітації, пройшовши прослуховування, з першого разу був зарахований артистом В’ятського народного хору. У складі колективу в 1959 році десять днів гастролював у Москві.
Проте його не приваблювала перспектива назавжди осісти у великому сибірському місті, отримати хороше житло, адже на Волині чекали вже реабілітовані батьки, молодша сестра Клавдія, чекала рідна земля.
Після повернення додому йому з труднощами вдалося прописатися в Луцьку. Р. Г. Кушнірук почав працювати диспетчером в автобусному парку, став учасником художньої самодіяльності Луцького районного, а потім і міського Будинків культури. Талановитого співака відправили на десятимісячні курси керівників художньої самодіяльності, після успішного закінчення яких запропонували вступ до Луцького державного музичного училища, яке Ростислав Григорович закінчив з відзнакою. Ще студентом третього курсу створив у селі Скобелці Горохівського району хор, який уже за рік став учасником обласного конкурсу хорових колективів Волині. За розподілом випускник Р. Г. Кушнірук був запрошений працювати викладачем хорових дисциплін у рідному училищі, а після закінчення Рівненського педагогічного інституту призначений завідувачем заочного навчання у Луцькому музичному училищі.
У 1983–84 роках Ростислав Григорович керував хоровим колективом у Горохівському радгоспі-технікумі, а з 1984 року і донині очолює Локачинську хорову капелу, яка під його орудою стала дипломантом всеукраїнських і міжнародних конкурсів.
Ювіляр – один з організаторів Народного Руху України на Волині, незмінний член його крайового проводу і ради, учасник з’їздів Руху різних років. Активно пропагує українську національну ідею, часто спілкується з учнівською і студентською молоддю, є членом ради обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта», невтомно збирає матеріали про учасників повстанської боротьби.
Фото з сайту: http://www.volynnews.com/
Та попри драматизм долі його родини Ростислав Григорович Кушнірук може вважати себе щасливою людиною, адже він створив і виплекав, крім уже названих, такий колектив як «Посвіт», подібних якому в Україні не так і багато. Саме цей колектив співаків-патріотів почав повертати із забуття пісні репресованого відродження: стрілецькі і повстанські. «Посвіт» першим на Волині став виконувати заборонені на той час гімн України, пісні-гімни «Ой у лузі червона калина», «Не пора, не пора» та інші. Аматорська хорова капела, в репертуарі якої близько 200 творів, зі своїми концертами (за 20 років понад 1000 виступів) побувала в багатьох куточках України і за кордоном.
За багаторічну подвижницьку працю на ниві української культури та активну громадську діяльність Р. Г. Кушнірук першим удостоєний звання лауреата обласних премій «Одержимість» та імені Миколи Куделі, відзначений медаллю «За працю і звитягу», пам’ятним знаком до 100-річчя Р. Шухевича, численними грамотами, дипломами та подяками. У 1998 році Р. Г. Кушніруку присвоєно звання «Заслужений працівник культури України».
До 10-ї річниці Незалежності України Кушнірук Р.Г. видав збірку «Оригінальні твори та обробки авторських, народних пісень” з репертуару  хорової капели „Посвіт”. У травні 2007 року  видано другу збірку: „Ми зродилися із крові Народу”, яка присвячена 65-й річниці створення Української Повстанської Армії.
Є лауреатом обласної літературно-мистецької премії в галузі літератури, культури і мистецтва  імені Миколи Куделі 2000 року.
Гатальська Н. 27 червня 80 років від дня народження Р. Г. Кушнірука (1930) – громадського діяча, педагога, диригента, композитора, керівника народної аматорської хорової капели «Посвіт», заслуженого працівника культури України / Н. Гатальська // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2010 рік / Управл. культ. і туризму Волин. обл. держ. адмін., Волин. краєзн. музей, Волин. держ. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Пчілки. – Луцьк : Твердиня, 2009. – С. 82-85.