Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Преображенська церква в м. Полонному
Пам'ятки
Преображенська церква в м. Полон...





18 серпня 2015 року – 165 років від дня смерті Оноре де Бальзака (20.05.1799-18.08.1850), видатного французького письменника | Друк |
Новини - Пам'ятні дати
Життя великого і славного французького письменника Бальзака тісно пов’язане з нашою рідною Волинню. Народився він в Парижі дня 20 травня 1799 року, а помер 18 серпня 1850 року, залишивши для світової літератури 143 твори, а серед них світової слави твір – багатотомну епопею „Людську комедію”, що являє собою широку реалістичну картину життя й побуту французького народу.
Багато його творів як „Гобсек”, „Євгенія Гранде”, „Батько Гуріо” та „Селяни” – твір, якого закінчила писати волинянка – його дружина Є. Ганська та інші були перекладені на багато інших мов, а також і на українську мову.
Прожив Бальзак 50 років, працюючи в біді й злиднях по 16 годин денно і все мріяв одружитися з багатою дівчиною, або вдовицею, яка помогла б йому вилізти з боргів та злиднів.
І ось несподівано щастя йому усміхнулося і він ранньою весною 1832 року отримав з невідомої йому Волині на французькій мові гарного листа, в якому якась „чужинка” висловлювала своє товариство та бажання з ним листуватися.
Десять років всесвітньовідомий письменник переписувався з таємною «Іноземкою», перш ніж вона відповіла йому взаємністю на «руку та серце» і врешті-решт стала його законною дружиною. Ім’я цієї жінки – Евеліна Ганська з України.
160 років тому один з найяскравіших письменників в історії світової літератури, «король романістів» Оноре де Бальзак перетнув кордон Російської імперії біля містечка Радивилова (нині Рівненська область), щоб здійснити заповітну мрію, а саме – поріднитися духовно зі своєю «музою» Евеліною Ганською. 14 березня 1850 року в одному із храмів Бердичева Київської губернії відбулося їхнє таємне вінчання, на що, до речі, щасливий письменник красномовно заявив дружині: «Я зробив те, чого не зміг Бонапарт! У своїй особі я підкорив Росію».
«Не наважусь зізнатися лікареві, що вмираю з кохання»
Історія цього страдницького кохання почалася з простої поштової листівки. Вона надійшла до Бальзака у 1832 році після з’яви у світ його «Сцен приватного життя», і у ній, підписаній «Іноземкою», на першій сторінці схвалювався цікавий сюжет, а на другій звучав докір за інший твір – «Шагреневу шкіру», де романіст, мовляв, забув про витонченість почуттів.
— А далі листи «посипалися» один за одним, — розповідає краєзнавець із Радивилова Володимир Ящук, дослідник епістолярної спадщини Оноре де Бальзака, — і врешті-решт, 7 листопада 1832 року (до приїзду Бальзака в Україну тоді залишалося ще 15 років!) незнайомка з Російської держави, яка вільно володіла французькою мовою, у своєму черговому посланні висловила таке бажання: «Декілька слів від Вас у газеті «Котід’єн» дадуть мені впевненість, що Ви отримали мій лист і що я можу писати Вам без остерігань. Підпишіться: «До Е.Г. від Б». Безперечно, 33-річного Бальзака адресатка заінтригувала, йому лестила її непересічна обізнаність у колізіях романів. І в номері згаданої газети за 9 грудня того ж 1832 року з’явилася замітка: «Пан де Бальзак одержав адресоване йому послання; він зміг лише сьогодні повідомити про це через газету і шкодує, що не знає, куди надіслати відповідь. До Е.Г. від Б». Потрібно було декілька років романтичного листування з невідомкою, перш ніж вона запропонувала зустріч у місті Невшатель (Швейцарія). Ту зустріч письменник згадуватиме все своє життя. Відразу після повернення у Париж він написав Евеліні лист, у якому називав її своєю дружиною, зазначаючи, що «тіла наші уклали союз, як і наші душі». Однак уся заковика в тому, що Ева з роду графів Ржевуських була заміжньою – вже 14 років. її чоловік Вацлав Ганський на 22 роки старший за неї, але покинути його вона не може. Який же вихід для коханців? За невинних обставин Евеліна знайомить з Бальзаком чоловіка, подружжя зав’язує з ним приятельські стосунки. Отож тепер формальних перепон для зустрічей стає менше. І Евеліна таємно зустрічається з Оноре: у – в Женеві, Швейцарії, Австрії. А в перервах між побаченнями з Верхівні, де був маєток Ганських (тепер Ружинського району на Житомирщині), у Париж ідуть листи, обширні, емоційні, сповнені роздумів, що мають далеко не приватне значення. А з Парижа – також на кшталт: «Не наважусь зізнатися моєму лікареві, що вмираю з кохання до жінки, що через це плачу, як дурень, у своєму кабінеті, що нічого мені не хочеться, що тужу... Хочу мати тебе за дружину, інакше не хочу жити». Зрозуміло, про їх зміст Вацлав і не здогадувався. Більше того, хвороби не залишали йому часу на підозри.
Коли Бальзак вінчався, йому було 50 років, Евєліні – 46
У 1841 році за іронією долі Бальзак випадково дізнається про смерть Вацлава Ганського, про що пізніше, у 1842 році, йому напише сама Евеліна. Із цим листом він, як сам зізнавався, отримав надію, адже кохана жінка вільна? Через півтора року Оноре вирушає до Петербурга, щоб зустрітися зі своєю, як він писав, Північною Зорею. Однак тоді через невирішеність майнових справ одруження довелося відкласти.
— Опісля відбулася ще одна зустріч з Евою – навесні 1845 року у Дрездені (Німеччина), – продовжує свою розповідь Володимир Ящук, – і Ганська тоді завагітніла. Втім, мрії Бальзака про дитину драматично перервалися — у шість місяців дівчинка народилася мертвою.
Як ніколи близько до укладення шлюбу з Евеліною Оноре був у вересні 1847 року, коли вперше приїхав в Україну. Загалом письменник двічі відвідав Україну (у 1847-1848 і 1848-1850 роках). Але справа до вінчання дійшла лише у 1850 році. Бальзакові тоді було 50 років, Евеліні – 46. Повінчалися закохані у Бердичеві у костелі Святої Варвари. Після вінчання відразу повернулися до Верхівні, де Бальзак «за свіжими подіями» написав листа подрузі Зюльмі Карро: «Я не знав ні щасливої юності, ні квітучої весни, але тепер у мене буде лише сонячне літо й тепла осінь».
Втім, опісля у житті Бальзака настала холодна пора – він з Евеліною їде до Парижа (причому, знову – через Радивилів), а п’ять місяців потому в нього діагностують гіпертонію серця. Йому паралізувало руки та ноги. Евеліна його доглядала аж до 18 серпня 1850-го року, коли перестало битися серце письменника. Маючи лишень борги, Оноре де Бальзак єдиною спадкоємицею зробив дружину. Ганська не відмовилася від такого спадку. Сплатила борги, втративши майже все своє майно. Як могла, закінчила деякі його твори, упорядкувала творчу спадщину. Евеліна пережила свого другого чоловіка на 32 роки і похована поряд із ним на кладовищі Пер-Лашез у Парижі. Причому, її останні роки були неабияк затьмарені нещастям дітей. Зокрема, дочка від Вацлава Анна, після смерті божевільного чоловіка, продала замок Борегар, який їй подарувала мати, і пішла у монастир «Дам де Ла Круа». А Евеліні довелося усе це пережити.
Ось така драматична історія кохання, яке, на жаль, не принесло справжнього щастя нікому. А може, у цих постійних життєвих перипетіях і було справжнє людське щастя?..
P.S. Оноре де Бальзак — один з найяскравіших письменників в історії світової літератури. «Король романістів», — так назвав його Ф. Стендаль. Літературній праці Бальзак присвятив усе своє життя. Перший його роман «Шуани» вийшов 1829 році. Більшість наступних творів письменник об’єднав у багатотомну епопею «Людська комедія», яка принесла авторові світову славу. Всього він написав 96 творів, а задумав створити 120. Працював по 12-14 годин на добу, випиваючи за цей час по 20-25 чашок міцної кави. Між тим зачасти перебував у полоні аристократичного світу, полюбляв відвідувати салони, милуватися красою жінок, спілкуватися з відомими письменниками, серед яких були Віктор Гюго, Жорж Санд, Генріх Гейне... Бажанням належати до цього світу пояснюється, вочевидь, й сумна історія його одруження.
Цимбалюк Є. Оноре де Бальзак і його волинська муза / Є. Цимбалюк // Погорина. – 2010. – № 14-15. – С. 322-324.
Онуфрійчук Ф. Волинь і Бальзак / Ф. Онуфрійчук // Літопис Волині. – 1982. – Ч. 13-14. – С. 102-104.