Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Жіночий стрій серпанковий з Дубровицького р-ну Рівненської обл.
Етнографія Волині
Жіночий стрій серпанковий з Дубр...

Інше





Ткачук О. Географічно-природничо-екологічний опис Пересопниці і її околиць XI–XX ст. | Друк |
Читальний зал - Природа, природні ресурси краю

І сказав Бог: “Нехай земля вродить траву, ярину,

що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить,

що в новому насіння його на землі”.

Буття 1.11.

 

Містечко Пересопниця, колишнього Рівненського повіту Дядьковицької волості  і знаходиться за 22 км. від м. Рівного і 9 км. від Клевані. В кінці XIX ст. в селі Пересопниці було 75 дворів і 619 жителів, дерев’яна церква Миколаївська, невідомо коли і ким побудована на старому городищі, над річкою Стублою. [1.223]

Річка Стубла (південна) або ще її видозмінені назви Стубелка, Стубло, Стубелко, а в селі Білуха її місцеві жителі називають Білухою, має довжину 94 км. і впадає до річки Горинь, біля села Жобрин. Її назва праслов’янська, а в болгарській мові слово “стубель” означає криницю. [2.417]

Річка Стубла, на березі якої знаходилося княже містечко Пересопниця, нині село з тією ж самою назвою, згадується в Іпатіївському літописі 1146 року.

- А на другий день він поїхав од Луцька до Пересопниці і тут застиг зненацька Гліба. Бо в той час Гліб стояв табором вище від города Пересопниці на річці Стублі. [3.230]

З літопису дізнаємося і про околичні від Пересопниці місцевості, географічні назви, їх природничо-екологічний стан середини ХІІ ст.

- І прийшла Ізяславові вість, що Юрій прибув до брата свого В’ячеслава в Пересопницю. А Ізяслав розповів про це уграм, і Болеславу, і брату його Індрихові, і тоді рушили вони полками своїми од Луцька і, пішовши, стали коло города Чемерина на річці Оличі. [4.227]

Село Чемерин, нині Ківерцівського району, в ХІІ ст. було градом, на річці Оличі, теперішня назва її Путилівка – зліва притока Горині, як і Стубла  впадає в неї біля села Жобрин. Довжина літописної річки Олечі (Путилівки) – 57 км. Бере свій виток з джерела західніше с. Богошівка Млинівського району Рівненської області. Напрям у верхній течії – з південного заходу на північний схід, в середній – з півдня на північ, в нижній - із заходу на схід. Протікає біля села Мительно, Чемерин смт. Олика, сіл Залісоче, Гор’янівка,  Дідичі, Ставок, Дубище, Башники, смт. Цумань, сіл Грем’яче, Яківці Ківерцівського району. Має кілька приток, найбільша з них річка Осниця. До міліоративних робіт 70-80-х років ХХ ст. річка Путилівка впадала зліва в річку Стублу. [5.74]

В природничо-екологічному відношенні грунти, сама екологія були вже відкритою темою ще в ХІ – ХІІ ст., тобто з часу будівництва самого містечка Пересопниця вже було нарушено первісний стан природи, а разом і екології так і його околиць, урочищ: Пастовник, Куп’янці, Шпихлір, Надатки, Мигор, Пасошисько, Коло Бузу, Видомні, Загайок, Плесо, Клин, Кургани, Хорузькі городи, Долина, Широка, Довга сіножать, Баранівка, Замостя (за річкою Стублою). [6.223]

З історичних джерел маємо такий опис Пересопниці:

- Городище старого городу Пересопниці положене в долині р. Стубли і займає 4 гектари. Вали і рови, як і його поверхня тепер обернуті в орне поле. В’їзд на городище з західної сторони з передмістя “Замостя”, через міст, який був там через річку Стублу... В кінці ХІХ ст. на полях Пересопниці в напрямку села Білів було біля 170 курганів (тип поховання волинський). [7.556-558]

Маємо пам’ятати, що спорудження земляних валів, викопання ровів, якими був обведений город Пересопниця ще в ХІ – першій половині ХІІІ ст., привело вже до порушення первісного природного, а тим самим і зміну навколишнього і екологічного стану. Будь-яке фізичне нарушення природного оточення, а це відбувалося  ще й в літописну добу, приводить до певних природо-екологічних змін, лише тогочасні жителі не помічали того, а якщо й окремі більш освічені бачили певні зміни в навколишньому природничо-екологічному середовищі, вони не могли науково обґрунтувати їх.

З змінами географічно-природничого оточення Пересопниці і її околиць з’явилися навіть нові топоніми, як от “Гниле болото”, з якого бере початок невелика річечка – нині вже потічок, який вливає свої води до річки Омеляни, правої притоки Стубли, водою якої були наповнені рови перед земляними валами, з підвісним мостом, який на ніч піднімався, а в день опускався, якими був оточений монастир Різдва Пресвятої Богородиці ХІІ – ХІІІ ст. в Пересопниці. [8.366]

Річечка Омеляна бере свої витоки з природного джерела біля сусіднього села Омельно (Омельна – первісна назва) і належить до географічно-природничої мережі рік цього Пересопницького історичного регіону. [9.366]

Слід наголосити, що всі названі мною тут річки: Стубла, Олеча (Путилівка), Омельна, безіменна річка-потічок становили в літописну, середньовічну добу єдину водну мережу, яка не лише служила жителям Пересопниці, навколишніх сіл і в їх господарській діяльності, зокрема їх води були багаті на рибу, дику птицю, напували свійську худобу, служили як водні шляхи для пересування, міграції населення. [10.366]

Господарська діяльність населення Пересопниці, навколишніх сіл поступово забруднювали, замулювали річки, вони з бігом часу міняли своє русло, пересихали, бідніли на флору і фауну.

Маємо пам’ятати, що в літописну добу, добу середньовіччя Пересопниця і її околиці були заховані від навколишнього світу великими зеленими масивами лісів, які населення того регіону поступово винищувало, перетворювали цю місцевість в орні поля і нині не залишилося й сліду від давніх пралісів. Вони були багаті на ягоди, гриби, мед диких бджіл, які становили складову частину пісного столу не лише ченців монастиря Різдва Пресвятої Богородиці в Пересопниці, а й жителів її та навколишніх сіл.

З винищенням навколишніх лісів біля Пересопниці в XVI – ХІХ ст. та розорення цієї звільненої від дерев території під орні поля, пасовища, сінокоси, пізніші меліоративні роботи 70-80-х роках ХХ ст. привели до суттєвої зміни не лише географічно-природничого середовища, а й його екологічного стану. До того, як не було порушено природний баланс між ріками, їх берегами і навколишньою місцевістю, не було в цьому регіоні так званих піщаних бур, періодичних весняних затоплень полів, лугів, селянських садиб і лише нині людина відчуває пагубну дію природно-екологічного середовища на її здоров’я і життя.

Навколо Пересопниці в наш час маємо цілу мережу так званих гнилих боліт неприродного походження, які є також наслідком порушення природного водного балансу, який постав внаслідок неправильної господарсько-побутової діяльності її населення, жителів навколишніх сіл. Географічно-природничо-екологічні науки відкрили нам свої закони, згідно яких відбувалося і відбудовується зміління, забруднення, занечищення водного балансу в природі, а тим самим і природничо-екологічні наслідки породжені самою людиною.

Де існує єдність природи і людини за законами Божими існує гармонія світу, будь-які порушення цієї єдності приводить до небажаних, а часто катастрофічних наслідків: піщані бурі, змілілі річки не втримують не властиву для їх об’єму кількість опадів і інше.

Географічно-природничо-екологічний опис зроблений мною за історичними джерелами, власними спостереженнями історичного містечка Пересопниці з Різдво-Богородичним монастирем в якому 1561 році була написана знаменита Пересопницьке Євангелія в українській тогочасній мові ігуменом Григорієм та поповичем Михайлом Василевичем з м. Сянок, має доповнити і збагатити наші знання не лише в історичний, а й суміжних з нею тісно пов’язаних , споріднених наук: географії, природи,  екології.

- Пересопниця, - писав історик-архівіст Володимир Рожко в своїй монументальній праці “Православні монастирі Волині і Полісся”, - святе місце для нашої церкви, нашого народу. Тут кожна п’ядь землі промовляє до нас голосом віків, ховає в собі тлінні останки наших предків, які щедро своєю кров’ю і потом напували її.

Свідками минулої величі і слави, трагізму і нищення є городище над Стублою, чисельні кургани, могили навколо княжої Пересопниці. [11.359]

Кожна святість місця доповнюється ще й географічно-природничо-екологічним становищем, є складовою його частиною і в тісному, гармонійному поєднанні становить непорушну святість людини і природи.

На превеликий жаль, історичні земляні вали, рови з водою, якими була оточена літописна Персопниця, Різдво-Богородичний монастир в новітні, особливо підсоветські часи, зазнали великих змін – були розметані, засипані, розорані, міліоровані і інше, чим було нарушено складний вже природний баланс, а головне завдання людини мати єдність, гармонію з природою, як то вчив і заповідав нам Творець і Вседержитель.

 

Використані джерела:

1.Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. – Вінніпег, 1986. т.2. – с.223.

2.Там само. – с.417.

3.Літопис руський . – Київ, 1989. - с.230.

4.Там само. – с.227.

5.Мольчак Я. Мігас Р. Річки Волині. – Луцьк, 1999. – с.74.

6.Цинкаловський О. Цитована праця. – с.223.

7.Сендульський А. Село Пересопниця Рівненського повіту. – Волинські єпархіальні відомості. – Крем’янець, 1880. – ч.11. – с.556 – 558.

8. Рожко В. Православні монастирі  Волині і Полісся. – Луцьк, 2000. - с.366.

9. Там само.

10.Там само.

11.Там само. – с.359.

Джерело: Ткачук О. Географічно-природничо-екологічний опис Пересопниці і  її околиць XI–XX ст. / О. Ткачук // Пересопницьке Євангеліє в історії Української православної церкви і українського народу (до 450-річчя духовно-національної святині): збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції присвяченої 450-річчю Пересопницької Євангелії. - Луцьк, 2011. - С. 205 - 210.