Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Мисечко Володимир Корнійович, протоієрей (03.01.1903 - 15.10.1943)
Видатні діячі
Мисечко Володимир Корнійович, пр...

Інше





Ткачук О. Природа і її вивчення та охорона волинянами в працях ІДВ на сторінках «Літопису Волині» | Друк |
Читальний зал - Природа, природні ресурси краю

«Літопис Волині» - науково-популярний збірник волинезнавства був неперіодичним друкованим органом Інституту дослідів Волині та товариства «Волинь» у Вінніпезі, Канада в 1953 – 1998 роках.

На його сторінках знаходимо не лише обширні публікації з історії, літератури (проза і поезія), мистецтва і інше, а й з природи рідного краю її вивчення та охорона.

Назвемо тут насамперед окремі праці з природничої науки: Бужанський А. (професор Олександр Цинкаловський) Ріка Прип’ять і її допливи, природничу тематику висвітлює професор Олександр Цинкаловський в своїй монументальній праці «Стара Волинь і Волинське Полісся» в двох томах; Федора Одрача «Наше Полісся»; Хміль І. «Гомін Полісся»; [1] статті в «Літопис Волині» - Корецький А. Ріки і озера Волині, ч. 5; Чикаленко Л. Подорож професора Хв. Вовка по Волині, ч. 2; Гнойовий І. Гадючий острів (На поліських стежках), ч. 3; Де ж те поле? (На поліських стежках), ч. 4, 55 км. Болотами та нетрями Полісся, ч. 8; Горинь Б. Уривок з листа. – ч. 3; Боровський М. Волинська азалія як декоративна рослина, ч. 4; Осадча-ЯнтаН. Понтійська азалія на Волинському Поліссі, ч. 4; Бойко М. Хресний батько «Азалії понтіка», ч. 10-11; Січкарук О. Український Байкал, ч. 13-14 і інші. [2]

Антін Бужанський в своїй праці «Ріка Прип’ять і її допливи» глибоко дослідив і висвітлив не лише річку Прип’ять, починаючи з її витоків у болоті «Тенетисько» біля с. Головно Любомльського району, а й її притоки: Турія, Вижівка, Стохід, Стир, Горинь і т.д.

– Перепливаючи широкою долиною з заходу на схід на протязі 748 км, – писав автор, – ріка Прип’ять займає басейн величиною 114,300 км2, спад в річці дуже незначний і течія дуже лінива... На цілій своїй довжині від Ратна до устя, Припять досить глибока і майже не має бродів... Найвищий позем води припадає на місяць березень і квітень, а замерзає ріка з початком грудня, а скресає – при кінці березня, так що Прип’ять буває покрита льодом около чотирьох місяців. [3]

Одночасно в цій своїй праці професор Олександр Цинкаловський подає дані про те, як з сивих віків наші пращури прагнули вивчати, охороняти річку Прип’ять, якнайменше завдати шкоди в своїй господарській діяльності її берегам, руслу, чистоті води. [4]

В своїй монументальній праці «Стара Волинь і Волинське Полісся» автор намагається разом з історичними фактами подати й природничий, його значення в житті даної місцевості, подає характеристики рік, озер, боліт, лісів, урочищ і інше. [5]

Праця Федора Одрача «Наше Полісся» видана в серії «Бібліотека Літопису Волині», накладом ІДВ присвячена природі нашого Волинського Полісся, його рікам Припяті, Стиру, Піні, озерам, зокрема, Світязю, чисельним болотам – їх походженню, назвам, використання українцями Полісся, їх казкову красу і незбагненність.

– Розливи води, нетрі очерету і ситнику, більші й менші озера порослі «мулом» (водяна лілея), – писав автор, – для поліщука все це є близьке і рідне, подібно як для гуцула гори. Поліщук води не боїться. Від найранніших своїх дитячих років потрапить він бродити в постолах по болоті худобою, спеціаліст він посуватися човном по ріках і озерах, не лякає його весняна  повінь, не боїться він скакати з купини на купину по драгливих западинах, в сонячні дні, поліський рибалка радо вирушає на розливиська води з «остями» шукати «нересту»... В’юни на Поліссі, зокрема в Пінщині, є найпопулярнішою рибою... [6]

В книзі поезій Івана Хмеля «Гомін Полісся» виданій ІДВ та Товариством «Волинь» у Вінніпезі знаходимо неповторні поліські краєвиди – ліси, ріки, озера, болота, власне рослинний і тваринний дивосвіт рідної землі оспівані в поетичній формі автором. [7]

В своїй обширній статті «Ріки та озера Волині» автор Корецький Л. «Літопис Волині», ч. 5 писав:

– Її ріки належать до басейну Прип’яті і частково річки Бугу. Густота гідрографічної сітки на Волині в два рази більша ніж у середньому по Україні. Основу цієї сітки становить Прип’ять. У Прип’ять з правого боку впадають Стир, Стохід, Турія, Вижівка... Основним джерелом живлення рік є снігові, дощові та ґрунтові води.

Довжина Прип’яті – 748 км, Стиру – 483, Стоходу – 188, Бугу – 815. ріки не лише судноплавні, а є джерелом рибних ресурсів. [8]

В своїй статті автор подає кількість озера – 170, називає найбільш мальовничі: Світязь, Пулемецьке, Турське, Оріхове, Біле, Люб’язь і інші. Озера багаті на рибу, а їх прибережні райони на водоплавну дичину. З 29 видів риб, які водяться в озерах, 22 є промисловими. Основу промислу становлять лящ, щука, лин, окунь і інші. [9]

Літопис Волині, ч. 2 подав уривок спогадів з 1909 року Л. Чикаленка «Подорож з професором Вовком по Волині» в якому яскраво змалював природу східної Волині зокрема на Зв’ягельщині, Коростенщині, Овручини. Зокрема в час подорожі студент Л. Чикаленко мав змогу оглянути не лише краєвиди, ліси, поля, а й рештки тваринного світу, ікла мамонтів, черепи махайрода (великий хижак з роду котів), різні породи каменів: гранати, пісковець, халцедон, лупаку і інші. [10]

Інженер помірник ґрунтів на Поліссі Іван Гнойовий залишив для нас кілька своїх спогадів в «Літопис Волині», чч. 2, 3, 8 про Гадючий острів, який він знайшов під час поміру ґрунтів біля річки Капаївці недалеко Шацька. Такої кількості гаддя він не зустрічав на Поліссі.

– Вилажу нарешті і з полегшею розглядаюся за найгустішою тінню, щоб в ній відпочити. Роблю ще пару кроків вперед по піску й раптом бачу, що ближчі до мене «гілляки» ніби починають рухатися й відсуваються геть від моїх ніг... Ціла піщана видма ними вкрита. Лежать на пісочку розпластані у всі боки, відпочиваючи в скупій тіні худорлявих ріденьких сосен... [11]

В наступній подачі під тою ж назвою Іван Гнойовий під час помірів на Поліссі, описав поліські бездонні ями серед боліт які поглинули не одного перехожого в свою трясовину, диких тварин, які заблукали чи тікали від переслідування хижаків, а в одну з таких ям попав сам автор.

– Я вхопив кий з поміровим шнуром, – згадував Іван Гнойовий, – і швидко потягнув його до берега. Однак не встиг я й обернутися, як купина під ногами перевернулася й я полетів у воду. На своє щастя якось встиг вхопитися руками за сусідні купини на тичку і на них затримався. Падаючи до води я ще встиг кинути далі від води свій зошит з помірованими шкіцями і він залишився таки цілий і неушкоджений. [12]

В своїй третій подачі «55 кілометрів болотами та нетрями Полісся...» писав:

– Води скрізь повно, а з жаги можна пропасти

Іван Гнойовий описав водойми поліських боліт, коли в спрагу пити води з них неможливо, бо вона аж кишіла дрібненькими живими творіннями, що дуже швидко в ній рухалися в усіх можливих напрямках. Особливо рухалися в ній якісь червоненькі тільця... [13]

Диво-квітка Полісся Понтійська Азалія описана на сторінках «Літопису Волині» її дослідниками: Осадча-Яната Н., Боровський М., Бойко М.

– Азалія понтійська, – дала визначення Н. Осадча-Яната, – з родини вересуватих здавна притягала до себе увагу своїми гарними, яскраво-жовтими пахучими квітками. Квітки великі, зібрані по 10-12 іноді 14 навколо осі. Віночок квітки складається з 5-тьох неправильних пелюсток, розміром 25-35 мм.

Академік Павло Тутковський, знавець волинського полісся, називав азалію «красунею Полісся»... [14]

Авторка в своїй статті розкрила широке застосування азалії в медицині, косметиці, виготовлення «п’янкого меду» і інше.

Її дослідження доповнив один автор Боровський М. в своїй статті «Волинська азалія, як декоративна рослина». Автор констатує такий факт:

– Наша азалія, – писав він, – стала праматір’ю багатьох морозостійких азалій, які в світовому квітництві відомі під назвою Azalea gandavensis. Нашу азалію схрещували з американськими азаліями чи й рододендронами та одержано багато різнокольорових гібридів... [15]

Автор глибоко дослідив ґрунти на яких азалія може рости, можливості агрикультивувації, показав її значення для людини, місце в природі.

Доктор Максим Бойко в своїй коротенькій інформації «Хресний батько Азалії Понтіка». Він писав:

– Ця благородна рослина на волинській землі дістала свою назву в Англії, в Ботанічнім саду в Лондоні десь 1795 року. Безіменна рослина відбула досить довгий шлях, щоб дістати своє ім’я... – Англійський вчений Діонисій Маклер і став хресним батьком «Азалії Понтіка». [16]

О. Січкарук у своїй коротенькій розвідці «Український Байкал» - озеро Світязь, розповів читачам «Літопису Волині», ч. 13-14 продивовижної краси найбільшого озера України.

– Площа Світязя – писав автор – 27 квадратних кілометрів, глибина місцями сягає 30 м. його по-справжньому нарекли «Українським Байкалом». У чистій, як сльоза, воді водяться лини, сомики, вугор, короп, лящі, сазан та інші види риб. [17]

Автор перелічує в своїй розвідці рідкісних птахів які почувають себе на озері Світязь привільно: білі лебеді, чорні лелеки, дикі качки, лисухи, а поруч на берегах озера, як у заповіднику, зустрічаєте чи не всі породи і види дерев, кущів, трав і лугових та лісових квітів.

Озеро Світязь, наголошував автор, доповнює своєю красою острів з відпочинковою хатиною на ньому. [18]

Волиняни з ІДВ та товариства «Волинь» у Вінніпезі, Канада зробили вагомий внесок в дослідження волинської, поліської флори і фауни, показали методи захисту її, всього навколишнього природнього середовища краю, висвітлили в окремих працях, на сторінках «Літопису Волині» необхідність вивчення і пізнання, збереження й охорони природних скарбів землі.

 

Використані джерела:

  1. Каталог видань ІДВ та Товариства «Волинь». – Вінніпег, 1990; Доповнений каталог книжок з 1990 року. – Вінніпег, 2000.
  2. Літопис Волині. – Вінніпег, 1999. – Ч. 19-20. – с. 333.
  3. Бужанський А. Ріка Прип’ять та її допливи. – Вінніпег, 1966. – С. 6.
  4. Там само.
  5. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. – Вінніпег, 1984. – Т. 1. – Вінніпег, 1986. – Т. 2.
  6. Одрач Ф. Наше Полісся. – Вінніпег, 1955. – С. 7-8.
  7. Хміль І. Гомін Полісся. – Вінніпег. – С. 244.
  8. Корецький Л. Ріки та озера Волині. – Літопис Волині. – Вінніпег, 1961. – Ч. 5. – С. 146-147.
  9. Там само.
  10. Чикаленко Л. Подорож з проф. Хведором Вовком по Волині. – Літопис Волині. – Вінніпег, 1955. – ч. 2. – С. 48-49.
  11. Гнойовий І. На поліських стежках. 1. Гадючий острів. – Літопис Волині. – Вінніпег, 1955. – Ч. 2. – С. 85-86.
  12. Гнойовий І. На поліських стежках. 2. Де ж те поле? – Літопис Волині. – Вінніпег, 1958. – Ч. 4. – С. 47-48.
  13. Гнойовий І. 55 кілометрів болотами та нетрями Полісся... Вода скрізь повно, а з жаги можна пропасти. – Літопис Волині. – Вінніпег, 1966. – Ч. 8. – С. 75-80.
  14. Осадча-Яната Н. Понтійська азалія на Волинському Поліссі. – Літопис Волині. – Вінніпег, 1958. – Ч. 4. – С. 34.
  15. Боровський М. Волинська азалія, як декоративна рослина. – Літопис Волині. – Вінніпег, 1958. – Ч. 4. – С. 39-40.
  16. Бойко М. Хресний батько «Азалії Понтіка». – Літопис Волині. – Вінніпег, 1972. – Ч. 10-11. – С. 114.
  17. Січкарук О. Український Байкал. – Літопис Волині. – Вінніпег, 1982. – Ч. 13-14. – С. 127.
  18. Там само.

Джерело: Ткачук О. Природа і її вивчення та охорона волинянами в працях ІДВ на сторінках «Літопису Волині» / О. Ткачук // Інститут Дослідів Волині та Товариство «Волинь» у Вінніпезі(до 60 річчя заснування): збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з нагоди ювілею 60-річчя заснування Інститут дослідів Волині та Товариства «Волинь» у Вінніпезі.- Луцьк, 2010. - С. 169 - 175.