Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Іпатій Потій (1541-1613)
Видатні діячі
Іпатій Потій (1541-1613)

Інше





Вознюк О. Топоніми Володимира та його околиць | Друк |
Читальний зал - Мови і діалекти

Інколи ми задумуємось чому та чи інша місцевість так називається. Що стало причиною такої назви? Зазвичай, не має випадкових чи позбавлених значень назв. Кожна назва природного або історичного об’єкту є важливою або мало суттєвою.
Наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання та вимову, а також природні та соціальні умови минулого, за яких дані назви виникли називається топоніміко (від дв. грец. topos – місце і omona – ім’я, назва). [9] Як і люди географічні об’єкти повинні отримувати власну назву раз на все життя. Перейменування історичного топоніма – це втрата народної пам’яті, частки культурного надбання, зневага до спадщини. [7] 
Базовим поняттям топоніміки виступає топонімія – сукупність назв (топонімів) на певній території. Серед топонімів виділяються різні класи, такі як: ойконіми – назви населених місць, астроніми – назви міст, гідроніми – назви річок, дрімоніми – назви лісів, омоніми – назви гір, урбаноніми – назви внутрішньо міських об’єктів, годоніми – назви вулиць, агороніми – назви площ, дромоніми – назви шляхів сполучення, макротопоніми – назви великих незаселених об’єктів, мікротопоніми – назви невеликих незаселених об’єктів, антротопоніми – назви географічних об’єктів, вироблених від особистого імені. [1]
Топонімія кожного народу, регіону, окремого міста чи села – це продукт його культури та життєдіяльності. Топонімічні назви повинні передавати самобутність міста та відображати хронологічні етапи просторового розширення міста.
Своєрідна особливість географічних назв використовується в історичних та географічних дослідженнях для реконструкції ландшафтів минулого, вивчення особливостей освоєння території, виявлення зниклих ареалів рослин і тварин. Дослідження нашарувань міського ландшафту дозволить прослідкувати на окремій території комплекс назв річок, озер, форм рельєфу та давніх поселень. Творцем топоніміки був народ, географи-мандрівники які дали назви урочищам, околицям, річкам, лісам та іншим природним об’єктам які по сьогоднішній день вживаються як власні назви визначених об’єктів.[2]
Дослідження міста Володимира, показало, що значна частина площі, яка нині забудована, зокрема на півночі, сході і південному сході, у давнину була болотом. Це стосується території між річками Рилавицею і Смочею, району озера Болота та болота під назвою Жидівка. Унікальність місцевості полягає в поєднанні двох географічних ландшафтів. У давнину ця територія була порізана заплавами і болотистими озерами, а також ярами, про що свідчать топоніми Криниця, Став, Озеро, Безодня, Глинка. Хоча давні ландшафтні назви поступово замінювалися іменами власників земельних ділянок, дворів, хуторів.
У топонімічній літературі утверджується думка, що райони найдавнішого слов’янського заселення є ареали поширення патронімічних назв із суфіксом –ичі. До таких належить село Фалемичі (Хвалимичі) засноване у 1156 році, що неподалік міста Володимира. Село отримало назву від імені першого власника Хвала. [4] Серед найдавніших топонімів є ті, які відображають розміщення населених пунктів відносно річок: Заріччя, Залужжя, тобто за річкою та за Лугою. В основу багатьох топонімів Волині лягли народні географічні терміни: «вікно» - озеро, болото, «лоб» - горб, «баба» - трясовина, «око» - озеро.[2]
Походження назви міста Володимира відоме всім. Це антропонім, котрий виник на основі першозасновника міста Великого київського князя Володимира Святославовича. Антропоніми складають близько 40 % ойконімії Волинської області. Що стосується Володимира та його околиці то антропонімів на даній території дуже мало. Другий топонім вироблений від особистого імені це агоронім (назна площі), яка появилась під час австрійської окупації. Площа отримала назву на честь австрійського імператора Франца-Йосифа. 
Олександр Цинкаловський виділяє такі давні топонімічні назви передмістя Володимира, а саме урочища - однорідні ділянки природи, які відособлені більш-менш чіткими межами. Це - Провалля, Білі Береги, Залужжя, Заріччя, Піщаниця, Зап’ятниче, Завалля, Прокопівщина. Самі ж урочища в місті носили назву: Замок, Замочок, Підзамче, Веденщина, Михайлівщина, Апостольщина, Лозівщина, Шкартані, Ільївщина, Поїздники. 
Цікаві топоніми які ще й досі вживаються у термінології міста мають логічне пояснення. Наприклад, «Городище» - місце схованки, яку народ знаходив собі спершу в гущі лісів чи багнах. Коли ж його було вже замало, виникала необхідність будувати «городища». Саме слово вказує на те, що це місце недоступне чи на горі, чи серед болота, чи оточене річкою. [5] Назви урочищ, як і назви сіл, пов’язані часто з характером місцевості, з рельєфом. Утім більшість назв урочищ Володимира пов’язана з релігійно-культовими об’єктами. Таким чином можна пояснити назви урочищ Михайлівщина (Михайлівський монастир), Апостольщина (церква св. Дванадцяти Апостолів Христових), Веденщина (Введенська церква), Зап'ятниччє (церква св. Параскевії П’ятниці), Ільївщина (церква св. Пророка Іллі), Прокопівщина (церква св. Іоанна Предтечі), «Стара катедра». Подвійний топонім носить урочище Велесовщина (як культовий об’єкт) або Онуфрійщина (релігійний об’єкт), що розташовувалось на Велесовому острові, оточеному болотом на лівому березі р. Луга. Топонім «Велесовщина» вказує на те, що у дохристиянські часи тут було язичницьке поселення або стояв ідол богу Велесу. Велес (Волос) бог мудрості, багатства і худоби, наставник волхвів і чарівників. Корінь «вл» означає «володіти». Той самий корінь у поєднанні з голосними «о» чи «е», може нести інше смислове значення, наприклад: «вол-я», «вел-икий», балтійське «welis» (померлий), «welsi» (душі померлих). [10] Набагато пізніше у 1578р., вперше на тому самому місці згадується Онуфріївський монастир. Онуфрій є покровителем подорожуючих, породіль (вагітних-легкі пологи), родин що є бездітними, є покровителем родин - щоб родина була в достатку. Фігури святого, в старовину, частенько ставили на перехресті доріг, щоб святий беріг подорожуючих; у монастирях, надбрамні церкви-каплиці називали на його честь, щоб він вимолював ласки для тих, хто приходить до монастиря, чи відходить з нього.[8] Тепер Велесів острів – це пагорб у заплаві річки Луга, який до 1932 року був покритий лісом, а з повоєнного часу активно почав розорюватися. [4]
Значним за населенням було північно-східне передмістя Іванівщина (урочище Шкартані), розташоване по берегах заболочених озер. Про його значення вказує розташування тут храму св. Іоана Золотоустого. [4] Сама назва урочища Шкартані залишається етимологічно неясною.
Поблизу верхів річки Смочі існувало поселення Поїздники, мешканці якого, очевидно традиційно, обслуговували потреби княжого двору: у люстрації 1552 року згадується 9 замкових слуг-«поєздников», яких використовували як посильних. [4] Урочище Білі Береги розташоване на захід від міста на березі річки Луги, котра на даній місцевості різко звужується і проривається через крейдяну височину, що простягається тут з півдня на північ. Височина збудована з вапнякових шкаралупок, які в четвертинний період вкрилися грубими верствами лесу. [5] Тому й назва урочища Білі Береги цілком підтверджується геоморфологічним походженням. По течії річки Луги, неподалік від Володимира розташовувались місцевості під назвами «Перевіз» та «Товарна гора» - топоніміка назв свідчить про те, що вони були пов’язані з водяним торговим шляхом.
Урочище Завалля – в основі лежить слово «вал» - оборонне земляне укріплення, яке створювало надійний захист від ворога. За валом кожного великого середньовічного міста селилися ремісники, тут велась жвава торгівля. Урочище Провалля вказує на те, що, можливо, тут був величезний рів, яр, що розміщувався за валом. Зазвичай у таке провалля місцеві жителі скидали сміття. [6] Урочище Лозівщина вживається на означення місця де колись росли лози. Урочище Піщаниця – походження топоніма від прикметника «піщаний». Названо за розташуванням на піску, піщаному ґрунті. Часто в історичних джерелах згадується урочище Лобачин – [лоба’ чин] – лобна область чи чоло. У давнину так називали підвищення, тобто горбки, які на фоні іншої місцевості чітко виднілися. У східній частині міста, посеред боліт знаходився населений пункт Острівок. Урочище теж має суто географічне походження, тобто його назва походить від рельєфу. Острівок – це відвойована у води частина землі для господарства. Частина міських топонімів може висвітлювати господарську діяльність його мешканців. Зокрема, урочище «Ковалівщина» говорить про наявність ковальського ремесла, «Загуменки» - про місце де обмолочували збіжжя, урочища «Глинське» і «Печисько», можливо, пов’язують з гончарством. [3]
Цікаве походження мають гідроніми Володимира та його околиць. Гідронім Багна (Великі Болота), що були на півдні міста, отримали свою назву за великі розміри в порівняння з сусідніми болотами. [6]
Головною артерією міста є річка Луга – права притока Західного Бугу. Назва утворена від слова луг. Поодинокі місця на Лузі мають назви «Безодня» - тобто найглибше місце, «Глинка» - глиняні береги. [3] Важко пояснити смислове значення річок Смоча (Смочисько), Свинорийка та Рилавиця. Смоча витікала з болота, що колись було розташоване в північно-східній околиці міста, прямувала його серединою, омиваючи з двох боків Замчисько. Долина, якою стікають весняні та дощові води, називається Смуга. Вана простягалася від північного краю міста, перетинаючи колишню Гноєнську та Ковельську вулиці і з’єднувалася з Озером Болотом між урочищами Шкаратани і Апостольщина. Це болото ще в першій половині ХХ ст. було вкрите озерцями, які тут називали «вікнами». Болото було поросле очеретом та осокою і залишалось непрохідним навіть у найсухішу пору року. [3] Якщо пояснювати смислове значення річки Смочі, беручи за основу корінь «смуг» (територію стоку весняних дощів), то можливо «смуг» вживається як «межа» або «повільна течія», оскільки річка Смоча була болотистою з низькими берегами. Можливе і більш логічніше пояснення гідроніму «Смоча». Беручи за основу корінь «моч» - тобто, «мочити», то стає зрозумілим, що жителі давнього міста, колись у річці мочили коноплі. Гідронім «Свинорийка» можна пояснити керуючись етимологічним критерієм, тобто оцінивши відображення мотиваційних ознак, що лягли в основу його виникнення. Наприклад, «сорока» < псл. sorka `сорочка; те, що обвиває, обтікає, окутує певний об’єкт, захищаючи його. Свиня < псл. Svina `кривизна; звивина. [7] Річка Свинорийка меандруючи, утворює досить чіткий вигін, звивину. Довжина 16 км, долина порівняно неширока, місцями заболочена. Річище майже все каналізоване і випрямлене. Можна за основу брати корінь «свиня», тоді керуючись логікою, стає зрозумілим, що на берегах річки рили свині (дикі). 
Річка Рилавиця протікає на схід від міста передмістям Провалля і відділяє передміські укріплення, що тут були. Гідронім Рилавиця складно пояснити. Існує легенда про лютого змія, котрий жив під землею і поїдав молодих дівчат. Багато відважних лицарів билися зі змієм але ніхто не міг його перемогти. Лише воїн який приїхав з далеких країв переміг змія. І коли змій конав, то сильно бив хвостом по землі і вирив ним глибокий рів, який наповнився водою з річки Луга і назвали люди цей рів річкою Рилавицею.
Всі гідроніми Володимирщини утворюють єдину гідрологічну сітку Західного Бугу. Назва Західний Буг теж остаточно не розгадана. Її виводять по різному. Від праслов’янського «затоплене місце: течія, потік», споріднене з праслов’янським «велика заплава». Ще іншу назву виводять від індоєвропейського «гнути, загинати». Таке доведення найвірогідніше. У літературних джерелах назва річки виступає більш-менш однаково: літописний Буг (іноді Боуг), український Буг.[6]
З історичною топонімією Володимира часто пов’язують старі трактати та вулиці. Тракт (нім. trakt) – поліпшена ґрунтова дорога, велика наїжджена дорога, шлях, що з’єднує важливі населенні пункти. Уздовж тракту з’являлися впорядковані забудови, поселення та житла, що дало поштовх до розвитку міста. Тракти міста Володимира сполучали місто з іншими населеними пунктами, ймовірно, сформованими ще в княжу добу: Луцький, Устилузький, Гноєнський, Кисилинський [3] Крім трактів були і старі вулиці (годоніми) – Білоберезька, Городецька, Валова і Дівича дороги, Жидівська, Фарна, Василівська, Озерна, Колієва, Водопійна, Броварна вулиці.
Отже, топонімія являє собою систему понять, які сформувалися протягом певного історичного часу. Сучасні топонімічні дослідження базуються на даних археології, історії, географії, палеонтології, без яких топоніміка не мала б наукового підґрунтя. Важливу інформацію стосовно історико-соціальної топографії Володимира-Волинського несуть топоніми. Пізнавальне значення топографічних назв випливає із їх природної суті а також із суспільно-історичних факторів. При цьому вивчення цих назв неможливе без аналізу історичних явищ, які вплинули на їх появу.
Список використаних джерел
1. Василюк Л.Л. Топоніми Волині як джерело фізико-географічних досліджень: Наукове видання. –Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2000. -32 с.
2. Василюк Л.Л. Фізико-географічна зумовленість топонімії Волинської області. – К.: НАН України. Ін-т географії, 2000. — 17 с.
3. Кучинко М.М., Охріменко Г.В., Петрович В.В. Історія міста Володимира-Волинського від найдавніших часів до середини ХХ ст. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2004. – 260 с.
4. Терський С.В. Княже місто Володимир: Монографія. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. -320 с. 
5. Цинкаловський О. Матеріали до археології Володимирського повіту // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. – Львів, 1937
6. Янко М. Топонімічний словник України. – К.: «Знання», 1998. -432 с.
7.http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/1070/1/Luchyk_Vidnovlennia.pdf. 
8. http://dc.lviv.ua/zitya-svyatix/ 
9. http://uk.wikipedia.org/wiki/Топонімія 
10. http://www.urano.ru/slavyanskij-bog-volos-–-pokrovitel-volxvov/

Джерело: Вознюк О. Топоніми Володимира та його околиць [Електронний ресурс] / О. Вознюк // Стародавній Володимир. - Джерело доступу: http://www.starodavnij-volodymyr.com.ua/publikacii/54-toponmi-volodimira-ta-yogo-okolic.html. - Назва з екрану.