Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Ковальський Микола Павлович (1929-2006)
Видатні діячі
Ковальський Микола Павлович (192...

Інше





Шагурі О. Польські науково-літературні журнали 1838–1842 років | Друк |
Читальний зал - Книгодрукування

Жанр науково-літературних журналів був особливо популярним в Європі ХІХ століття. Саме такі видання знайомили ширший загал читачів із новинками локальної і світової літератури. На шпальтах літературних журналів вперше друкувалися більшість молодих письменників. Більше того, багато іменитих письменників видавали свої твори частинами через періодичні видання.

Ця ж тенденція була характерна і для Російської імперії, і для польських земель, як у складі Росії, так і на підконтрольних Австрії і Пруссії теренах. Хоча популярність польських науково-літературних журналів складно порівнювати із зарубіжними (в першу чергу, ймовірно, через не надто значну популярність самої польської літератури серед поляків, на відміну від французької, англійської чи німецької), їхня кількість невпинно зростає протягом століття.

Якщо поглянути на хронологію виникнення польських періодичних видань першої половини ХІХ століття, можна помітити, що певні роки позначилися особливою концентрацією журналів. Першим таким періодом був проміжок з 1815 по 1820 рік. Ці роки позначені великою кількістю місцевих просвітницьких журналів, автори яких писали про культурні, соціальні і наукові новини (наприклад: Pamiętnik Lwowski. – Lwów : Karol Wild (1816- 1821); Dziennik Rozporządzeń Rządowych Wolnego, Niepodległego i Ściśle Neutralnego Miasta Krakowa i jego Okręgu (Kraków 1816-1922); Dziennik Tygodniowy Departamentu Bydgoskiego. – Bydgoszcz : Prefekt Departamentu Bydgoskiego (1814-1815); у 1814 році відновив діяльність Dziennik Wileński, який не виходив в роки наполеонівських війн). В цей час виходять і на- уково-літературні журнали: Pamiętnik Warszawski (1815-1823), Pszczółka Krakowska: dziennik liberalny, historyczny i literatury (Kraków, 1819-1823). Таку активізацію періодики можна пояснити, по-перше, новими законами і в цілому новою політичною ситуацією, що мала місце в новоутвореному Царстві Польському: наприклад, не існувало попередньої цензури [1], тобто існувала відповідальність за надруковані матеріали, але вже постфактум, самі ж тексти не корегувалися і не редагувалися чиновниками. Крім того, загальний курс на лібералізацію, прийнятий Олександром І, позначився і на літературній діяльності як в самій Росії так і на польських землях.

Другий цікавий нам хронологічний період тривав з 1839 по 1842 рік і позначився сплеском активності науково-літературних журналів. В ці роки виходять: Przegląd Warszawski Literatury, Historii, Statystyki i Rozmaitości (Варшава, ред. Budziłowicz, 1840-1842 рр.), Tygodnik Literacki, poświęcony literaturze, sztukom pięknym i krytyce (Познань 1838/39-1845), Zbieracz Literacki (Kraków 1837-1838), Pielgrzym (1841-1846), Piśmiennictwo Krajowe: dodatek do Gazety Porannej (Hippolit Skimborowicz, red. gł. Numbering: R.1, nr 1 (1840)-1841), Pierwiosnek (1838-43), Biblioteka Warszawska (від 1841), Athenaeum (1841-1851, Вільно), Nadwiślanin (Варшава, 1841-1842), Przegląd Naukowy (Дембовський, від 1842 року) і чимало інших. Нарешті, третій період пожвавлення публіцистики тривав з 1848 по 1850 рік, що пов’язано безпосередньо з надзвичайною активізацією політичних рухів в роки Весни народів.

Але пояснити, чому в 1839-1842 роках виникає така велика кількість науково-літературних журналів – не так просто. Безпосередній зв›язок з діяльністю органів цензури встановити складно. Навпаки, означений період позначився більшими цензурними утисками. Так, ще з початку двадцятих років посилюється тиск цензури. З 1824 року на короткий термін міністром просвіти було призначено адмірала Шишкова, постать дуже консервативних поглядів. Шишков встиг в 1826 році прийняти узгоджений з імператором Миколою І новий цензурний устав, який в російській історіографії отримав назву «чугунный устав» [2]. Зрозуміло, що устав, виданий після повстання декабристів, не відрізнявся особливою ліберальністю. Однак, існувало чимало стратегій для уникнення безпосередньої дії уставу, через так звані цензорські ради, чим і користалися більшість літераторів. У 1828 році вийшов новий устав Шишкова і Шахматова, який діяв аж до 1848 року. Цей устав також не відрізнявся особливо ліберальними принципами допуску літературних творів. Крім цього, у цей період спостерігаємо надзвичайну бюрократизацію процесу, особливо у часи діяльності Красовського, котрий обійняв посаду цензора Головного цензурного комітету в 1826 році, а у 1832 році вже був головою Комітету іноземної цензури. Велику відповідальність було покладено на книгодрукарів – тепер за друкування крамольної літе- ратури вони несли особисту адміністративну відповідальність. Коли граф Уваров став міністром народної просвіти, він приділив особливу увагу цензуруванню журналів та літературних періодичних видань: на певний час було навіть заборонено випуск нової періодики [1].

Царство Польське не мало окремих нормативних актів, що регулювали б діяльність цензорів. В цілому, російські закони розповсюджувалися як на польську літературу на землях Росії, так і на Царство Польське. Однак певні директиви існували: так, перший намісник Царства Польского, генерал Йозеф Зайончек ввів інститут попередньої цензури, котрий не існував до того. Крім того, після Листопадового повстання 1830–1831 років, цензура значно посилилася. Було остаточно закріплено практику попереднього цензурування, почали проводитись регулярні обшуки в книгарнях і у видавництвах з конфіскаціями «шкідливої» літератури [7].

Як бачимо, ніякого послаблення цензури в 1839-1842 роках не спостерігалося.

Особливу популярність науково-літературних журналів не можна пояснити і західною модою, адже в Європі літературні журнали були популярні на той момент вже давно. Так, наприклад в Англії найпопулярніші, наймасштабніші видання були започатковані ще в 20-х роках: Westminster Review (1824), The Spectator (1828) and Athenaeum (1828). Аналогічно і у Франції і в Німеччині.

Дійсно, до поляків західні віяння часом доходили із запізненням, але ж не настільки великим. Якщо зіставити популярність жанру науково-літературних журналів в Європі з фактом посилення цензури в Польщі через виступи 1830–1831 років, стає зрозумілим, що ідея популярних науково-літературних журналів була відкладена на десятиліття через наслідки невдалого повстання. Ця версія має докази в безпосередніх історіях окремих видань. Так, Юзеф Ігнацій Крашевський намагався створити свій журнал Атеней ще на початку 30-х років, але не міг цього зробити саме через протидію цензури аж до початку 40-х, коли він уклав угоду з друкарем і книготорговцем Теофілом Глюксбергом, котрий взяв на себе переговори і зв’язки з органами цензури, що також вдало співпало з перебуванням на посту цензора Яна Вашкевича [4].

Ще одне можливе пояснення такого пожвавлення в літературному житті поляків наприкінці тридцятих і особливо на початку сорокових років полягає в ланцюговій реакції і літературній полеміці. Схожа ситуація мала місце в літературних колах Москви і Санкт-Петербургу, коли полеміка авторів різних за політичними, ідеологічними і суто літературними поглядами спричинила до появи цілої плеяди нових літературних гуртків і власних журналів в кінці двадцятих років. Ці журнали розгорнули таку активність і таку гостру полеміку між собою, що її тривалий час не вдавалося опанувати та обмежити навіть органам цензури, про що скаржився граф Уваров, міністр народної просвіти [2]. Якщо уважніше поглянути на історію виникнення цілої низки польських журналів того періоду і матеріали, що в них публікувалися, стає очевидним, що чимало з них виникали як відповідь іншим виданням, з декларацією власних, відмінних поглядів, або з критикою опонентів. Так, наприклад, журнал Nadwiślanin, як і майже вся публіцистична діяльність кола так званої Циганерії Варшавської, виникає як антагонізм в першу чергу найпопулярнішій тоді «Бібліотеці Варшавській», а з нею і усім виданням, що друкували консервативні, або нейтрально-відсторонені матеріали і не підіймали гострі соціальні питання [6]. Дембовський, що послідовно боронив ліберальну ідеологію та ідею польської незалежності, зробив свій журнал «Przegląd Naukowy», так само як і свої літературні огляди («Piśmiennictwo polskie» 1845, Познань), знаряддями в боротьбі проти консерватизму, аристократизму і русофільства [5]. В той же час Атеней Крашевського, а разом з ним і «Pielgrzym» та Tygodnik Petersburski, який з 1841 року став органом консервативного гуртка Котерії Петербурзької, навпаки, за першої ж нагоди критикували французьку літературу, а разом з нею і творчість польських романтиків, месіаністів та містиків.

Таким чином, виникнення на межі тридцятих-сорокових років ХІХ століття небувалої до того кількості науково-літературних журналів за своєю природою нагадує снігову кулю, що довгий час не мала можливостей для свого тріумфального сходження, а коли нарешті зірвалася, то почала дуже швидко збільшуватися під власною вагою, залучаючи нові й нові елементи. Дійсно вражає, наскільки строкатим, складним і різноманітним був інтелектуальний світ поляків в цей період: безліч політичних, філософських, ідеологічних, соціальних і суто літературних концепцій і поглядів. І все це прагнуло висловитися, донести свої погляди на світ і літературу. Тому й маємо унікальну ситуацію існування десятків науково-літературних журналів найрізноманітніших напрямків, тираж яких часом не перевищував сотні примірників.

Варто також згадати синхронні процеси на українських землях. В 30– 40-х роках з'являються і швидко стають популярними літературні альманахи: «Украинскій Альманахъ» (1831, Харків), «Русалка Дністровая» (1837, Буда); «Ластівка» (Санкт-Петербург, 1841), «Молодик (Харків, 1843–1844); «Сніп» (Харків, 1841). Перші з них виникали на хвилі інших, народницьких, тенденцій і початково відрізнялися від європейських науково-літературних журналів (хоча б тим фактом, що більшість з видань, навіть тих що планувалися як регулярні, з різних причин обмежилися єдиним випуском – ця ситуація нагадує зародження науково-літературних журналів в Німеччині у 1790-і роки, коли більшість журналів через брак читачів і фінансування не могли перейти межу декількох випусків). Альманахи мали свої особливості й окремо варто вказати, що частина з них була радше етнографічно-фолькльорного змісту («Русалка Дністровая», «Сніп») тоді як інша частина тяжіла до історичних і літературно-критичних журналів («Український Альманах», «Молодик»), причому остання тенденція значно посилилася після 1840 року, що можна пояснити впливом існуючих в той час російських і польських літературних журналів.

Що стосується авторів з теренів України, то вони долучилися до більшості передових журналів свого часу. Окремо варто відзначити, що чимало поляків саме з українських земель в означений період були у фарватері науково-літературної періодики, згадати лишень таких постатей як Крашевський, Грабовський, Жевуський, Коженьовський.

Список використаних джерел:

1. Гринченко Н.А., Патрушева Н.Г. Организация цензурного надзора в царстве Польском в XIX - начале ХХ века / Режим доступу: http://opentextnn.ru/ censorship/russia/dorev/libraries/book/?id=1793, відвідано 2.10.1013.

2. Жирков Г.В. История цензуры в России ХІХ-ХХ вв. – М.: Аспект Пресс, 2001. – С. 77-82.

3. Энгельгардт Н. Очерк истории русской цензуры в связи с развитием печати (1703-1903). – СПб.: Издание А.С. Суворина,1904. – С. 57-58.

4. Athenaeum / Wyd. J. I. Kraszewski. – 1841. – №1.

5. Dembowski E.Piśmiennictwo polskie. - Poznań : Nakł. i druk. N. Kamieńskiego i sp., 1845. – S.37–64.

6. Nadwiślanin – Warszawa, 1841 – Т.1.

7. Szajdecka M. Firma wydawniczo-księgarska Kazimierza Szczepańskiego 1800–1855 // Studia z dziejów drukarstwa i księgarstwa w Lublinie w XIX i XX wieku . – Lublin, 1988. – S. 81.

Шагурі О. Польські науково-літературні журнали 1838–1842 років /  О. Шагурі // Ужгородські польські наукові читання: історія, культура, політика, право: наук. збірник. - Ужгород, 2014. - С. 42 - 46.