Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Габріеля Запольська (30.03.1857-17.12.1921)
Видатні діячі
Габріеля Запольська (30.03.1857-...

Інше





Климчук А.М. Матеріали з воєнної некрополістики в Державному архіві Рівненської області | Друк |
Читальний зал - Історія, історичні науки

Організація військових територіальних влад була розпочата ще перед здобуттям Польщею незалежності з ініціативи існуючого від жовтня 1918 р. Генерального Штабу. Спочатку існувало аж 15 округів, але вже незабаром їхню кількість наказом від 17 листопада 1918 р. було зменшено до 5: Варшавський, Люблінський, Келецький, Лодзський та Краківський. Це була не остаточна структура і до цих округів з часом додавалися нові.

Внутрішня організація окремих Управлінь не була однорідною, вона кілька разів змінювалася і доповнювалася. Масштабну реорганізацію було проведено 1 червня 1920 р. Тоді окремим генеральним округам було надано номери (Люблін отримав нумерацію – ІІ) та визначено їхню внутрішню організацію. Як окрема структурна одиниця до нього входив Орган опіки над військовими похованнями. Діяльність останнього з Люблінського округу поширювалася і на терени Волинського воєводства[3].

В державному архіві Рівненської області поки що вдалося виявити дві справи, що мають безпосередній стосунок до військових поховань часів Першої світової війни[1; 2]. Такі документи надзвичайно цінні, адже про цвинтарі є вкрай мало джерел.

В 1921 р. Уряд опіки над похованнями звернувся письмово до Рівненського повітового староства з проханням надіслати до кожної ґміни інструкцію з приводу описування і охорони поховань [2, 1].  До цього листа було долучено зразки трьох необхідних для заповнення документів. На окремі поховання заповнювалися катастральні картки[2, 5]. Кожній такій картці присвоювався окремий номер і заповнювалися наступні дані: назва місцевості, в якій знаходилося поховання (село, ґміна, повіт); точне окреслення місця розташування поховання (було необхідно в метрах або кроках зазначити відстань могили від найближчого орієнтаційного пункту, щоб це місце можна було нанести на мапу); тип поховання (індивідуальне чи масове); № могили (якщо № вказаний на хресті); дата поховання; яка влада здійснила поховання; на чиїх ґрунтах знаходилося поховання; площа землі під похованням; стан поховання; чи поховання знаходилося поблизу житлових будинків (якщо така відстань становила менше 400 метрів); скільки осіб поховано в могилі та якої армії (потрібно було провести опитування місцевих жителів); прізвища похованих (на підставі опитування). Картка скріплювалася печаткою та підписом.

Документ під назвою «Стан військового цвинтаря»[2, 6] мав містити наступні дані: ПІБ і місце проживання ґрунту, на якому він розташований; розміри цвинтаря; претензії власника; чим цвинтар обгороджений і стан огорожі; кількість і тип могил; кількість хрестів; стан хрестів; скільки табличок на хрестах; чи є на цвинтарі бур’яни; прізвище кандидата на його догляд і побажання цієї людини; чи відбуваються на цвинтарі недозволені дії.

На військові цвинтарі, де на похованнях були написи складалися докладні списки [2, 1].

Серед документів збереглися дані, надіслані з окремих ґмін Рівненського повіту: Людвипільської [2, 16], Здолбунівської [2, 96-98, 146-150], Деражненської [2, 106-108], Рівненської [2, 113-117] та Кустинської [2, 123-125].  На поховання на православному і римо-католицькому цвинтарях в  Здолбунові було складено поіменні списки. Перший з них налічує 168 імен або прізвищ, другий - 24.

Окрему справу складають документи, що стосуються цвинтарів в м. Рівному [1]. Такі документи можна вважати не лише цікавими, але й унікальними. Вони містять цінний картографічний матеріал. Зокрема тут є план знищеного в радянський час епідеміолонічного цвинтаря.

Зупинимся докладніше на кожному із зафіксованих у Рівному цвинтарів. Найбільше військових поховань було на православному цвинтарі – 1611 могил та ще 282 на іншій дільниці (219 з них із дерев’яними хрестами) [1, 1, 10, 12, 13, 17]. Римо-католицький цвинтар, тут було 93 могили військових з 1 дерев’яним пам’ятником та такими ж хрестами, на другій дільниці – 146 могил (76 з дерев’яними хрестами та 4 з металевими) [1, 2, 3, 16].  На епідеміологічному цвинтарі було 157 могил військових, з них 63 мали дерев’яні хрести [1, 4-5]. На парафіальному цвинтарпі при Омелянівській церкві по вулиці Шевченка була одна масова могила [1, 6-7]. При церкві було 24 могили, одне поховання мало дерев’яний хрест [1, 11, 18].  По шосе на Корець були 3 могили, 2 з яких масові [1, 8-9]. На вул. Білій було масове поховання на 560 осіб, тут стояв залізний хрест та один метелевий хрест [1, 14-15].

Джерела та література

  1. План расположения военного и других кладбищ в гор. Ровно // Державний архів Рівненської області, ф. 31, оп. 1, спр. 564. – 19 арк.
  2. Цыркуляры Волынского воеводства об установлении опеки над могилами погибшых солдат польской армии // Державний архів Рівненської області, ф. 30, оп. 3, спр. 4. – 152.
  3. Tadeusz Wawrzyński.Akta  dowództw okręgów  korpusów //  Режим доступу: http://archiwumcaw.wp.mil.pl/biuletyn/b10/b10_3.pdf

 Стаття надіслана автором