Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Богородиця Одигітрія. Перша половина XVI століття. Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Волинська ікона
Богородиця Одигітрія. Перша поло...

Інше





Климчук А. Польськомовні друки навчальної та наукової книги у видавничому репертуарі друкарні Почаївського Успенського монастиря | Друк |
Читальний зал - Бібліографія

Друкарня Почаївського Успенського монастиря була заснована 1730 р., на той час святиня перебувала в унії. Першими почаївськими друками були аркушеві видання, зокрема паперові ікони. Протягом 1734-1830 рр. у цій друкарні було видано понад 300 кириличних книжкових видань (церковнослов’янською та книжною українською мовами) та приблизно таку саму кількість книжкових видань латинським шрифтом (польською і латинською мовами). З 1831 р., відколи Почаївський монастир було повернуто до православ’я, і він став Лаврою, діяльність друкарні тривала, хоча репертуар видань значно звузився.

Почаївські василіани приділяли значну увагу друкуванню навчальної літератури, зокрема для шкіл або колегіумів, які при василіанських монастирях давали можливість отримати освіту ченцям і світській молоді. При деяких таких колегіумах було засновано «студії» для філософсько-богословської освіти ченців; для навчання на них потрібні були посібники з філософії, теології, поетики, риторики. Крім того, за угодою з луцьким єпископом Сильвестром Любенецьким-Рудницьким, підписаною в Рожищах 3 грудня 1772 р., Почаївська друкарня набула статусу офіційної дієцезіальної та повинна була видавати, зокрема, навчальну та виховну літературу. Саме для освітянських потреб у Почаєві виходили друком підручники та посібники з таких дисциплін як риторика, логіка, філософія, математика, історія, латинська та російська мова тощо. Пізніше, після приєднання території Правобережної України до Російської імперії протягом 1793–1795 рр., підручники у Почаївському монастирі друкувалися також для потреб Волинської гімназії (з 1819 р. – Кременецького ліцею) [2, 350]. Поруч з навчальною книгою видавалися наукові студії.

Медицина в репертуарі Почаївської друкарні представлена декількома виданнями. У передмові до «Apteka domowa dla poratowania zdrowia potrzebna z autorów różnych zebrana, tak też lekarstwa dla koni, bydła i innego drobiu» зазначено про мету цього видання: щоб кожна людина, яка немає можливості звернутися до лікарів, могла скористатися цією лікарською книгою».

В книзі наводяться рецепти приготування ліків з доступних складників і тут же подається список ліків, які дістати дещо важче.. Книга універсальна, бо містить відомості про лікування не лише людини, але й домашніх тварин.

Багато спільного «Apteka domowa» має з кириличним друком Почаївскої друкарні «Книжиця для господарства». У передмові автор наголошує, що раніше світ побачило чимало польськомовних друків, але вони не приносили ніякої користі або її вкрай мало «в нашому Руському краї». Їхнім читанням займалися в основному «пани, які робили це заради інтересу або заради згаяння часу». Виправляючи таку ситуацію автор видав книгу в орієнтації на тих селян, українців і поляків, що проживали на теренах тогочасних Волинського, Брацлавського і Подільського воєводств. Щоб зробити книгу найбільш доступною для переважаючого тутешнього населення автор її переклав на українську мову.

Книгу можна назвати двомовною. Титульний аркуш і передмова написані польською мовою. Сторінки з 10 по 97 – на українській мові. Далі ті ж розділи, що й в «Аптеці», але в інакшій послідовності.

Авторство обох книг встановлене. Книгу написав якийсь Ленкевич. Прізвище автора встановлене на підставі відомостей із спогадів сучасника автора, консисторіального радника та уніатського церковного діяча Теодосія Бродовича[1, 49].

В 1792 р. в Почаєві вийшла праця протомедика Галичини Анджея Крупінського «Wiadomość o rozciekach w powszechności, w szczególności zaś o wodzie mineralney Kozińskiey». Праця присвячена королю Станіславу Августу. Перед основним текстом праці автор підносить заслуги Яна Амора Тарновського – власника козинських дібр, який надав можливість користуватися з мінеральнимх джерел усім бажаючим.

Предметом дослідження автора є мінеральна вода, яка була в Козеніцах (Козенічах)тодішньої Радомської губернії. Досліджувана вода володіла лікувальними властивостями. Зокрема лікувала: біль ніг, параліч, очні захворювання, пухлини, каміння з нирок, пародонтоз, імпотенцію та інші захворювання. В кінці книги вміщено 50 фактів зцілення, що мали переконати скептиків у дієвості лікування.

Книга проілюстрована двома мідьоритами авторства Адама Гочинського: портрет медика Крупінського на початку книги та «Проспект козінських вод» наприкінці книги.

Почаївська друкарня видала історичну працю Галя Саллюстія Кріспа «Історія про війну з Каталіною» (більш відома під назвою «Змова Каталіни»). Твір присвячено добре відомим подіям 63 р. до н. е, коли Юлій Сергій Каталіна організував змову прихильників захоплення влади і радикальної перебудови Риму. Після провалу мирного приходу до влади, змовники вирішили застосувати силу. Завдяки зусиллям консула 63-го року Марка Тулія Ціцерона Сенат почав застосовувати активні дії проти заколоту. В кінці-кінців Каталіна і його озброєні симпатики були розбиті в битві при   Пасторії, декого із змовників було розстріляно.

Переклад книги Галя Кріспа здійснив Давид  Пілховський – єзуїт, єпископ суфраган віленський, викладач віленського «Collegium Nobilium». У 1783-1793 рр. він був професором літератури в Головній Литовській школі.  З 1800 р. – член Товариства прихильників науки. Окрім всього іншого здійснював переклади Сенеки та написав брошуру про оборону селян «Відповіді на запитання…» (1789).

Перу Тимофія Щуровського належить праця «Etnologia czyli nauka dla młodzi szkolney...». Вона вийшла з присвятою Порфирієві Важинському. Складається з віршованих «Передмова мудрості з умілістю» і «Етики» та прозової частини «Розмова про мету людського щастя».

Автор походив  Волині, народився 20 вересня в Лішні неподалік Володимира. Походив із шляхетської родини гербу Равич. Закінчивши василіанську школу в Володимирі, вступив до цього ордену. Студіював в Римі. Опісля був священнослужителем у Вільно, де добув славу, як релігійний діяч.  Пізніше був магістром закону отців василіан в Билені та Б’ялій Підляській, де провадив активну місійну діяльність.  В 1792 р. заклав згромадження йосафаток, яке, однак після його смерті занепало. Був похований збоку від костелу парафіяльного в Тарневі.

З книг, присвячених історії релігії в Почаєві було видано книгу «Dzieje od stworzenia świata aż do roku 1816 czyli rys historii powszechnej wszystkich narodów, chronologicznie ułożony z przydatkiem wynalazków, uczonych ludzi i opisaniem dokładnem batalii w ostatniej epoce zaszłych» авторства Вавжинця Марчинського. Він – один з найвидатніших дослідників Поділля.  Народився  у Каліші, навчався у Вільно. У пошуках кращої долі Вавжинець Марчинський прибув на Поділля, де в Кам‘янці-Подільському прожив  більшу частину свого життя. Тут він вчителював та був директором повітового училища.

Для потреб молоді, що вивчала риторику 1771 р. було перевидано варшавське видання двох промов Цицерона  під назвою «Mowy Cycerona przeciwko Katyline i za Markiem Marcellem». Переклад з латинської мови здійснив професор риторики у Collegium Nobilium Товариства Ісуса у Варшаві отець Іґнацій Наґурчевський. Промовам передує загальний вступ, у якому перекладач розмірковує над прийомами ораторського мистецтва загалом, а також порівнює риторику Цицерона та Демосфена. У невеличких передмовах до кожної промови висвітлюється історичний контекст виголошення цих промов. До тексту додано наукові посилання та примітки. Видання оздоблене смужками з виливних прикрас, ініціалами [2, 352-353].

Один з найпопулярніших підручників з латинської граматики в Польщі отця єзуїта Еммануеля Альвареса «De institutione grammatica libri tres» – у Почаєві надрукували 1782 р.  Це був передрук латинсько-польського каліського видання 1773 р.  Наприкінці вміщено  невеликий розділ у формі запитань і відповідей для практичної перевіркизнань учнів – «Zaprawa gramatyczna». Видання оздоблене гравюрою із зображенням стопи Почаївської Божої Матері (на звороті титульного аркуша) [2, 354-355].

1828 р. вийшов друком «Букварь для обученія юношества чтенію по россійски, по польски и по славенски, с присовокупленіем наставленія, как учить вместе читать и писать: также молитв, нравоученія, басен, слов и проч. = Elementarz dla uczenia młodzi czytać po rossyysku, po-polsku i posłowieńsku; z dodaniem przepisu, iak łatwiey iest nauczać razem czytać i pisać: tudzież modlitw, nauki obyczaiowey, baiek, wokabuł, i t. d.».  Текст у підручнику подається паралельно російськоюта польською мовами, а також церковнослов’янською та польськоюмовами; приклади – прислів’я, молитви тощо – наводяться такожпаралельно, але другою мовою подається не переклад, а відповідні аналоги.Наприкінці книжки вміщено російсько-польський словничок, таблицючисел («церковні», тобто букви кириличного шрифту з титлами, арабські,римські, а також «гражданські», тобто передані словами гражданськимшрифтом), таблицю множення. Отже, як видно з назви книжки та її змісту,це видання має більш універсальний характер, ніж просто буквар. Дляполегшення сприйняття матеріалу крім прийому паралельної подачі текстувикористано курсив для виділення термінів, пояснень, також більшимшрифтом надруковано літери в абетках.

1801 р. у Почаєві анонімно вийшов популярний, багато разів передрукований (з 1786 р.) шкільний підручник з історії Давньої Греції отця піара Вінцентія Скшетуського  «Historia powszechna dla szkół narodowych na klassę IV. Dzieie greckie zawieraiąca».

Ще один підручник, перевиданий в Почаєві це – «Moralna nauka dla szkół narodowych…». Автор цього підручника Антоній Поплавский. Книга виходила декілька разів, починаючи з 1875 р. Антоній Поплавський – польський економіст, представник фізіократизму, педагог письменник та отець-піяр.

Підручник з географії «Geografia starożytna stosowana do dzisieyszej, z krótką wiadomością o chronologii podług przedniejszych w tym względzie wzorów, dla pożytku uczącej się młodzi, ięzykiem polskim ogłoszona» професора історії Кременецького ліцея Юзефа Ульдинського вийшов друком, як зазначено на титульному аркуші в Почаєві та Кременці 1819 р.

З математичних підручників в Почаєві було видано працю швейцарського математика Люільє Симона «Арифметика для народних шкіл».

Для потреб учнів Волинського ліцею також був виданий підручник «Rysunki topograficzne» («Малюнки топографічні»).  Автор, Єнджей Шемега був запрошений до Кременецького ліцею головним чином для потреб школи геометрів, був вчителем топографічних малюнків. До свого прибуття на викладацьку працю деякий час працював гірничим в генеральному штабі російської армії, а пізніше 12 років на посаді геометра у Віленській губернії. На одному  наукових засідань у  Кременецькому ліцеї виголосив доповідь «Про спосіб навчання топографічних малюнків», її ж підготував наступного року польською мовою. У праці він головним чином критикує підручник Олександра Моітте «Cours complete de Topographia…». Напрацювання Є. Шемеги лягли в основу підручника для рядових геометрів.

Польською мовою (окремі слова – латинською та церковно-слов’янською мовами) був укладений коректором Почаївської друкарні отцем Пантелеймоном Кульчицьким навчальний збірник «Treść teologiczney nauki obyczayney z autorów klassycznych Antoine i innych łacińskich przez rozmowy na kształt katechizmu dla łatwieyszego uczenia się i poięcia osobom duchownym oyczystym ięzykiem… wybrana».

Література

1.  Возняк М. Український гоподарський порадник з 1788 року / Михайло Возняк // Записки Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка. – Л., 1915. – Т. 122. – С. 37–78. 49

2.  Рудакова Ю. Навчальна література, видана в друкарні Почаївської лаври у XVIII – першій третині ХІХ ст.: тематика, історико-книгознавча та джерелознавча характеристика примірників (із фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського) // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. –2011. –Вип. 31. – С. 349-365.

Стаття надіслана автором.