Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Пам’ятник королю Волині та Галича князю Данилу Галицькому м. Володимир-Волинський Волинська область
Пам'ятки
Пам’ятник королю Волині та Галич...




До процесу декомунізації в Рівному. Вулиця Антона Нивинського (колишня вулиця Паші Ангеліної (с. Тинне) | Друк |
Новини - Нове

14 липня 2016 року в Україні закінчився процес декомунізації населених пунктів України згідно із Законом України від 09 квітня 2015 року за № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/317-viii.

Окрім населених пунктів, назву змінили вулиці, сквери тощо. У Рівному, згідно із розпорядженнями міського голови та голови Рівненської обласної державної адміністрації, перейменували 35 вулиць. У зв'язку з цим "Історична Волинь" коротко знайомить своїх читачів із життям та дієвими внесками в розбудову міста Рівного людей, чиїми іменами історією судилося бути названими вулиці та сквери.

Колишня вулиця Паші Ангеліної (с. Тинне) перейменована у вулицю Антона Нивинського.

Нивинський Антон (3.08.1890, с. Тинне біля Рівного — 3.12.1945, Скаржиськ, Польща) — прозаїк, публіцист, громадсько-політичний діяч, посол до польського сейму від Української соціал-радикальної партії (1930). Літературний псевдонім - Антін Чекмановський. Чоловік Галини Журби.

Його був урядовцем за царського режиму, мати походила зі старого волинсько-священицько-дяківського роду Чекмановських. Закінчив реальну гімназію в Рівному. Не маючи коштів навчатися далі, вступив до земства помічником бухгалтера. Разом з однодумцями провадив нелегальну культурно-освітню діяльність серед української молоді Рівного та навколишніх сіл. Під час Першої світової війни 1915 р. мобілізований до війська, був тяжко поранений.

На початку революції 1917 р. повертається до Рівного. Один з найактивніших організаторів національно-культурного й політичного життя Рівненщини, один із засновників і керівників рівненської «Просвіти». Зробив великий внесок у справу, яка згодом лягла в основу національно-політичного відродження Волині. З падінням української державності та приходом польської окупаційної влади на західну Волинь стає активним борцем проти тієї влади. Цілком віддаючись справі, живе в матеріальній скруті у Рівному та Здолбунові (1920-1933).

Видавець часопису «Борітеся!» (1928), співредактор луцького часопису «Громада», співробітник львівських «Української громади» та «Громадського голосу». Його оповідання друкувалися у варшавських «Українській трибуні» (1920) (новела «Ті і та»), альманахах «Метуса» (1922) (оповідання: «Соняшні сльози», «Зейда Пук», «Пані Ія та Кардинал», «Рибалка Круть» та багато інших) та «Ми» (1933) (оповідання «Поліщуцька мати» з циклу «Поліські оповідання»), в празькій «Новій Україні» (1925) (новеля «Легенда про безодню»), львівському літературно-мистецькому журналі «Назустріч» (1936) (новела «Самсон і Даліля»). З приходом радянської влади до Львова низка творів автора в рукописах втрачена. Врятована повість «Віки пливуть над Києвом» вперше (під псевд. Антін Чекмановський) видана у Львові 1938 (в-во «Батьківщина»), потім перевидана на еміграції («Наша Батьківщина», Нью-Йорк, 1964).

1944 р. разом зі своєю дружиною змушений був залишити рідні землі, але шлях його на чужину лише починався, бо, виснажений тяжкою хворобою, переживши жахи польського повстання, він вже не міг рухатися далі.

Антін Нивинський (Чекмановський) помер 3 грудня 1945 року в Скаржиську, в Польщі.

Література:

Енциклопедія українознавства. Том 5 : Місто - "Перемышлянинъ" / НТШ у Львові ; гол. ред. В. Кубійович. - Л., 1886. - С. 1759.

Козак С. Розсіяні по світах. Волинська літературна еміграція : короткий біобібліограф. довід. / С. Козак. – К. : Архів Dіаспори, 2007. – С. 38-39.

Нивинський А. Віки пливуть над Києвом : Повість / упоряд. І. Нагорна. – Рівне : Лапсюк В. А., 2012. – С. 5-6. – (Бібліотечка Літературного музею Уласа Самчука в Рівному. Ч. 18).