Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Каплиця святої Теклі, XVII ст., м. Берестечко Горохівський район Волинська область
Пам'ятки
Каплиця святої Теклі, XVII ст., ...

Інше





12 жовтня 125 років від дня народження М. П. Кравчука (1892–1942) – українського вченого-математика | Друк |
Новини - Пам'ятні дати

12 жовтня 1892 року у селі Човниця Луцького повіту (нині Ківерцівський район Волинської області) в родині Пилипа Йосиповича та Адельфіни Фрідріхівни народився син Михайло. Як згадує жителька с. Чониця Анастасія Соколюк (1888–1973), яка три роки проживала в оселі Кравчуків: «…у сім'ї розмовляли тільки українською мовою, хоч мати навчила дітей і польської, і французької, і німецької…, привчала усіх своїх дітей: Костянтина, Вікторію, Михайла, Єву до порядку та дисципліни».

Мати Михайла Кравчука була освіченою жінкою і, крім іноземних, мов добре знала світову літературу, історію, грала на фортепіано, була доброю, сильною жінкою. Своє життя повністю присвятила вихованню дітей. Господарством сім'я не займалася. Земельний наділ, який мали від діда Йосипа Кіндратовича, батько Пилип Йосипович подарував братові.

Початкову освіту Михайло Кравчук здобув удома. У 1901 році вся родина переїздить до Луцька, де Михайло вступає до першого класу прогімназії, яку в 1907 році було реорганізовано в гімназію, яку закінчив із золотою медаллю в 1910 році. У ті роки Луцька гімназія була однією з найкращих у місті. У ній працювала ціла плеяда учителів, один з них – Михайло Костянтинович Черкаський (1879–1929).

Після закінчення гімназії М. Кравчук їде до Києва, де в 1910 р. вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету університету Св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

У той час в університеті працювало видатні математики В. П. Єфремов, Д. О. Граве, Г. В. Пфейфер та ін. З великим захопленням М. Кравчук вивчає тут математику, фізику, астрономію, бере участь у роботі наукових семінарів з теорії груп, теорії ідеалів, теорії епілептичних функцій під керівництвом професорів Д. О. Граве та Б. Я. Букреєва. Цікавиться філософськими проблемами природознавства тощо. Треба відзначити, що науковий семінар професора Граве при Київському університеті поступово переріс у відому алгебраїчну школу, яка дала таких блискучих вчених, які пізніше самі створювали свої наукові школи (М. П. Кравчук, М. Г. Крейн, Б. М. Делоне, О. Ю. Шмідт, М. Г. Чеботарьов, о. М. Островський та ін.).

Студент М. Кравчук не був політичним діячем, він, як у ті часи більшість студентів Київського університету, підтримував ідею національного відродження та розвитку української культури. В цей час часто відвідував Український клуб в Народному домі, де український театр під керівництвом М. Старицького ставив вистави. Бував на засіданнях студентського громадського об’єднання «Українська громада». Дискусії в Українському клубі формували світогляд молодого Михайла Кравчука.

У 1914 році М. Кравчук закінчує університет з дипломом 1-го ступеня (диплом № 57 172 видано 12. XII. 1914). Невдовзі університет евакуюють на схід, і М. Кравчук у 1915–1916 роках живе в Москві, де знайомиться з школою російських математиків, готується до наукової та професорської діяльності. З 1917 р. – М. Кравчук – член Українського наукового товариства в Києві. В 1918 році стає приват-доцентом Київського університету, згодом з 1919 року долучається до фізико-математичного товариства при Київському університеті. В 1919 році ним було опубліковано перший переклад українською мовою підручника геометрії Кисельова. Переклад здійснив М. Кравчук. Згодом підкомісія Інституту української наукової мови під головуванням Михайла Пилиповича створила тритомний математичний словник.

У 1919–1921 роках М. Кравчук працює вчителем, директором школи в с. Саварки (тепер Богуславського району на Київщині). Тут він знайшов учня Архипа Люльку, який пізніше став академіком, конструктором першого турбореактивного двигуна. Був наставником і легендарного конструктора Сергія Корольова.

У кінці 1921 року М. Кравчука викликали до Києва для роботи у вищій школі. Михайло Пилипович почав читати курс лекцій з математики в Київському політехнічному інституті, а наступного року – в Київському інституті народної освіти. Згодом його запрошують читати лекції у ветеринарний інститут. З 1923 року М. Кравчук – професор Київського сільськогосподарського інституту. Очолює комісію математичної статистики Української Академії наук. У 1924 році – захистив докторську дисертацію, отримав науковий ступінь доктора фізико-математичних наук. У цьому ж році виступає на II міжнародному математичному конгресі в Торонто. Ці роки були надзвичайно плідними, М. Кравчук публікує близько сорока праць. Його ім’я стає відомим в наукових колах зарубіжних країн, а праці математика були надруковані в математичних виданнях Торонто, Цюріха, Палермо, Буенос-Айреса, наукових журналах Паризької Академії наук. Американська асоціація математиків надає йому запрошення продовжити свою наукову діяльність у США, та М. Кравчук відмовився від цього запрошення. В 1925 році він одержав звання професора, став членом Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, очолив кафедри ряду столичних вузів. Михайло Кравчук – один з перших, хто розпочав викладати теорію застосування математики у фізиці, хімії, біології.

У 1928 році їде на Міжнародний конгрес математиків у Болонью (Італія), де виступив з цікавими доповідями, а по дорозі додому – відвідував Математичне товариство в Парижі, де його доповідь була визнана провідними ученими Франції і надрукована в бюлетені товариства.

У 1929 році М. Кравчук обраний дійсним членом Всеукраїнської Академії наук, ученим секретарем ВУАН. Він стає наймолодшим академіком у віці 37 років.

Михайло Пилипович Кравчук написав ряд підручників з математики для вищої школи. Особисто переклав українською мовою підручники для шкіл, брав участь у розробці програм, виступав на зборах викладачів математики з доповідями про викладання алгебри та геометрії в середній школі. Був ініціатором проведення першої в Україні математичної олімпіади школярів. Він є автором понад 180 наукових праць, понад десяти монографій з різних галузей математики. Його математичні методи були використані при створенні першого в світі комп’ютера, використовуються й тепер в еру IT- технологій.

У 1930 році в м. Харкові почався організований радянською владою показовий судовий процес над «контрреволюційною організацією» «Спілкою визволення України» (СВУ). Це було початком погромів української інтелігенції. Михайлу Кравчуку запропонували виступити на процесі суспільним обвинувачувачем. Він відмовився. Цього М. Кравчуку пробачити не могли. У 1934 році Михайло Кравчук очолив відділ математичної статистики Інституту математики ВУАН.

1937 рік увійшов в історію України як рік, про який боляче говорити, адже українці пройшли випробування ГПУ – НКВС. Доноси, наклепи, арешти, в’язниці. Саме в 1937 році з’являються перші погромні статті проти М. Кравчука у пресі (у тому числі з підписом його колишнього вчителя Д. Граве). «Коли мене візьмуть – не захищайте мене, говорив він своїм учням, – всерівно не допоможете, а себе  підставите під удар». Небагатьом вистачило мужності стати на захист свого вчителя, серед них були – Й. Погребиський, Ю. Соколов, О. Смогоржевський, П. Бондаренко.

Михайла Кравчука звинуватили в націоналізмі, шпигунстві, антирадянщині. 12 вересня 1938 року Й. Сталін підписав вирок видатному математику М. Кравчуку та ще 633 політичним в’язням з України. За дослідженням професора І. Качановського (США), ім’я М. Кравчука стояло другим у списку тих, кому було призначено другу категорію покарання, тобто тривалий термін ув’язнення та заслання. 21 вересня 1938 року, згідно з матеріалами справи, що зберігається в архіві СБУ, слідчі НКВС пред’явили М. Кравчуку офіційне звинувачення, затверджене наркомом внутрішніх справ УРСР Олександром Успенським та генпрокурором СРСР Андрієм Вишинським. Військова комісія Верховного Суду СРСР в Києві 22 вересня 1938 року менш ніж за пів години розглянула справу академіка М. Кравчука, та засудила його до 20 років ув’язнення. Вченого – математика заслали на Колиму та направили на роботу в шахту, в якій добували золоту руду.

М. П. Кравчук знав, що живим він не вийде. «Сталінський лабіринт розв’язки немає», після страшних випробувань у 1942 році відійшов у вічність академік Михайло Кравчук. Не стало автора сотень наукових робіт із алгебри, теорії чисел, теорії функцій, матриці перестановок, трансцендентних, диференціальних та інтегральних рівнянь з алгебри тощо. Навіть у неволі він старався плідно працювати.

15 вересня 1956 року вченого було реабілітовано «за відсутністю складу злочину», а в 1992 році поновлено в складі дійсних членів Академії наук України. У цьому ж році ім’я Михайла Кравчука занесено ЮНЕСКО до Міжнародного календаря визначних наукових діячів.

На території Національного університету «Київський політехнічний інститут», де працював академік Михайло Кравчук протягом 1921–1938 років та був засновником Центру математичних досліджень, який згодом став Інститутом математики НАН України, встановлено пам’ятник М. Кравчуку, діє музей, відбуваються міжнародні наукові конференції імені академіка Михайла Кравчука.

Не забули ім’я видатного земляка і волиняни. В м. Луцьку іменем М. Кравчука названо одну з центральних вулиць. Установлено меморіальну дошку на будівлі, де в свій час була Луцька гімназія. Бережуть пам'ять про академіка М. Кравчука і на його малій батьківщині в с. Човниця Ківерцівського району, де з ініціативи місцевої громади створено музей імені М. Кравчука, проводяться тематичні заходи присвячені академіку. Громада села і працівники школи звертають увагу держави на необхідність повернення з забуття імені видатного українського вченого – математика Михайла Пилиповича Кравчука. «Моя любов – Україна і математика», – таким було його життєве кредо.

Дубень О. 12 жовтня 125 років від дня народження М. П. Кравчука (1892–1942) – українського вченого-математика / О. Дубень // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2017 рік / упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2016. – С. 138–140.