Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Дзвіниця Троїцької церкви в м. Полонному
Пам'ятки
Дзвіниця Троїцької церкви в м. П...




20 листопада 100 років від дня проголошення Української Народної Республіки | Друк |
Новини - Пам'ятні дати

На фоні неспроможності Тимчасового уряду в Петрограді вивести Російську державу з кризи дедалі більший вплив у країні починають отримувати радикальні сили. Зрештою  25 жовтня 1917 року в Петрограді стався переворот. Тимчасовий уряд Росії було повалено ліворадикальною РСДРП (б) на чолі з Володимиром Леніним. Вони сформували Раду Народних Комісарів Росії, що стала новим господарем країни. Вже 26 жовтня більшовики спробували захопити владу і в Києві. Розпочалися сутички між ними та прихильниками Тимчасового уряду. Але зрештою представників обох проросійських таборів роззброїли сили Української Центральної Ради, яка відтепер встановила над містом свій одноосібний контроль.

7 листопада (20 листопада за новим стилем) 1917 року, в умовах початку Громадянської війни у Росії,Українська Центральна Рада з власної ініціативи прийняла ІІІ Універсал, яким нарешті було проголошено суверенну Українську Народну Республіку. При цьому, з одного боку, в ІІІ Універсалі зазначалося, що «однині Україна стає Українською Народньою Республікою (…) давати закони й правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству – Генеральному Секретаріятові України». З іншого ж боку, в документі зазначалося, що УНР має залишатися у якомусь чітко не окресленому федеративному зв’язку з Росією, «щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів». З якою саме Росією, більшовицькою  чи білогвардійською, має єднатися УНР – було незрозуміло. Остаточно визначення статусу УНР мало відбутися на «Українських і Всеросійських Установчих Зборах».

Незважаючи на певну половинчастість ІІІ Універсалу УЦР, у цьому документі все ж стверджувалася низка важливих державотворчих моментів. Зокрема, окреслювалася територія української держави. До Української Народної Республіки, за Універсалом, входили території, населені переважно українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Приєднання Курщини, Холмщини, Вороніжчини та інших окраїнних територій з українським населенням мали вирішувати шляхом переговорів. Також ІІІ Універсал проголошував широку програму соціальних реформ і містив обіцянку розпочати мирні переговори про вихід України з Першої світової війни.

Проголошення УНР викликало невдоволення більшовицького уряду Росії в Петрограді. Крім того, 12 листопада 1917 року більшовики в УНР одержали на виборах до Всеросійських Установчих Зборів лише 10 % усіх голосів, а українські партії – майже 75 %. Тому в ніч з 29 на 30 листопада 1917 року більшовики спробували підняти повстання у Києві проти УЦР, але зазнали поразки. Українські війська, лояльні до Центральної Ради, придушили повстання, а заколотників вислали ешелонами за межі України. Більшовицькі ж відділи 2-го гвардійського корпусу під проводом Євгенії Бош, що їхали з фронту на захоплення Києва, були роззброєні 1-им українським корпусом Павла Скоропадського біля Жмеринки і теж відправлені до Росії.

У відповідь 4 грудня 1917 року офіційний Петроград висунув українському уряду ультиматум, вимагаючи припинити роззброєння і, фактично, здати владу. 9 грудня російським більшовицьким загонам вдалося захопити Харків, де 12 грудня 1917 року вони створили маріонетковий уряд «Радянської УНР». Так розпочалася військова агресія Радянської Росії в Україну, яку Петроград лицемірно подавав лише як братську допомогу харківському уряду Радянської України в боротьбі з «незаконною» владою київської УЦР. Вже в ході повномасштабної війни розвіялися ілюзії Української Центральної Ради, задекларовані в ІІІ Універсалі, щодо можливості якогось федеративного зв’язку з Росією. Тож 9 січня 1918 року УЦР IV Універсалом нарешті проголосила повну незалежність УНР.

Складною була ситуація і в Луцьку. Відразу після проголошення ІІІ Універсалу 7 листопада УЦР телеграфувала луцькій міській владі, аби та визнала проголошення УНР та підняла у місті жовто-блакитний стяг. Міський голова Абрам Варковицький, який підтримував УЦР, виконав прохання і підняв над Луцькою міською управою прапор УНР.

Але прифронтове розташування міста дуже ускладнювало процеси становлення тут української національної влади. У цей час у Луцьку під впливом агітаторів РСДРП (б) Петроградський уряд Володимира Леніна визнали солдати-фронтовики 126-ої піхотної дивізії російської Особливої армії, які захопили пошту, телеграф, телефонну станцію. Командував тими подіями голова Луцького військово-революційного комітету Олексій Дмитрієв. Під тиском лівих радикалів у відставку був змушений піти Абрам Варковицький. Зрештою, 17 грудня 1917 року в Луцьку було утворено суто більшовицьку Раду робітничих, солдатських і селянських депутатів на чолі з армійським членом РСДРП (б) товаришем Федоровим.

Але це не означало, що в місті однозначно перемогли прихильники Петрограда. Міська рада відхилила претензії більшовиків на владу їхньої Ради у Луцьку і продовжувала визнавати київську УЦР. Проти солдатів-чужинців виступили окремі воїни місцевого Луцького гарнізону й більшість корінних лучан. Про реальні масштаби більшовицького впливу у Луцьку свідчить той факт, що радянську владу 17 грудня вони проголосили в приміщенні родини Кронштейнів, а не, приміром, на якомусь велелюдному майдані. Хитке двовладдя у місті завершилося 19 лютого 1918 року, коли до Луцька вступили підрозділи Армії УНР та союзні (від 9 лютого) німецькі регулярні військові частини. Членів Луцького більшовицького військового комісаріату було заарештовано, а його голову Олексія Дмитрієва – страчено. Так у Луцьку нарешті утвердилася влада проголошеної ІІІ Універсалом УНР.

Лис С. 20 листопада 100 років від дня проголошення Української Народної Республіки / С. Лис // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2017 рік / упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2016. – С. 168–169.