Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Стрітення Господня храм. Олика
Пам'ятки
Стрітення Господня храм. Олика...




25 червня 125 років від дня народження А. В. Річинського (1892–1956) – українського громадського, політичного та церковного діяча | Друк |
Новини - Пам'ятні дати

Арсен Васильович Річинський народився 25 червня 1892 року в селі Тетильківці Кременецького повіту Волинської губернії у родині священика. Початкову освіту здобував у сільській церковно-парафіяльній школі, потім – у Клеванській духовній школі та Кременецькій гімназії. Згодом вступив у Волинську духовну семінарію в Житомирі, де відвідував гурток з вивчення історії, який вели члени «Товариства дослідників Волині».

Невдоволений посадою вчителя церковно-парафіяльної школи села Сіднярки Луцького повіту, Арсен Річинський у 1911 році подався здобувати фах лікаря до Варшавського університету. В 1914 році у зв'язку з початком Першої світової війни,він перевівся до Київського Імператорського Університету Святого Володимира. 30 березня 1917 року успішно склав іспити, проте диплом отримав лише через півтора року – 20 вересня 1918 року, вже за Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.

Від 31 травня 1917 року до 9 квітня 1920 Арсен Річинський виконував обов'язки лікаря Ізяславської повітової лікарні. В 1917 році його обрали головою Ізяславського повітового земства, наступного – він став редактором новоствореного часопису «Нова дорога». Підтримував владу УНР та Української Держави, став одним з найактивніших лідерів «Просвіти». Багато зусиль доклав Арсен Річинський і до створення на базі Острозької жіночої гімназії, де він викладав історію України, курсів українізації.

У 1920 році після приходу на Східну Волинь Червоної армії Арсен Річинський змушений був залишити містечко і переїхати до села Тростянець Луцького повіту. У Тростянці він працював практикуючим лікарем до квітня 1922 року. Тоді, вже за польської влади, скерований дільничним, а потім призначений головним лікарем Володимир-Волинської лікарні (до квітня 1925 року). Як і раніше, займався активною громадською, політичною і культурною діяльністю. Заснував у Володимирі і Володимир-Волинському повіті «Просвіту» (у 1928–1929 роках був її очільником), «Пласт» (заборонений місцевою адміністрацією у 1929 році), «Союз українок», «Відродження» (заборонене староством у 1935 році). Створив і редагував часописи загальнокультурного та релігійного спрямування: «На варті» (1925–1926), «Рідна церква»(1927), «Наше братство»(1929). Видав низку праць із релігієзнавства, краєзнавства та медицини.

У цей час виявляється рішуча принциповість Арсена Річинського щодо набуття Українською Церквою автокефалії. Він – один з натхненників і організаторів Українського церковного з'їзду (5–6 червня 1927 року) у Луцьку. На відміну від глави Польської Православної Церкви митрополита Діонісія, який під тиском російських громадських організацій визнав проведення з'їзду «у церковному відношенні недоцільним і непотрібним» й заборонив духовенству брати у ньому участь, світська влада дозволила проведення зібрання, що отримало назву «З'їзду православних мирян-українців в церковних справах». У роботі з'їзду взяли участь 565 делегатів з усіх повітів Волині, Полісся, Холмщини й Підляшшя. Прибули, зокрема, понад 200 гостей, серед яких – 8 українських послів до Сейму та сенату, волинський віце-воєвода і Луцький міський староста.

Тоді ж Арсена Річинського було обрано головою «Православно-Церковного Українського Виконавчого Комітету у Речі Посполитій Польській». З'їзд постановив низку вимог щодо українізації Православної церкви на українських землях. Зокрема, його учасники вимагали запровадження української богослужбової і ділової мови, відновлення українських церковних звичаїв та обрядів, скасованих ще російською владою, призначення на українських землях українських  єпископів, реорганізації проросійських духовних консисторій та повітових протоієратів.

У 1928 році Арсена Річинського  ввели до складу Митрополичої Ради Польської Православної Церкви. Такий крок був лише формальною показовою поступкою волинській православній інтелігенції. Насправді ж церковна влада Речі Посполитої продовжувала ігнорувати вимоги українізації Православної Церкви на західноукраїнських землях. 4 грудня 1928 року на знак протесту проти такої політики Арсен Річинський склав із себе обов'язки члена Митрополичої Ради. 1929 року постановою № 14 від 15 квітня Синод ППЦ відлучив Арсена Річинського від Церкви. 28 квітня 1929 року в оточеному поліцією володимирському Успенському соборі Арсенові Річинському була виголошена анафема. Але вже 22 березня 1930 року в умовах початку тотального наступу польської прокатолицької влади на православ’я митрополит Діонісій відмінив анафему Арсена Річинського.

За проукраїнські церковні акції Арсен Васильович тричі піддавався арешту з боку польської влади. Навесні 1939 року його, зрештою, запроторили до концентраційного табору в Березі Картузькій. Він вийшов з нього на волю у вересні 1939 року, після окупації Західної України Червоною армією. Але вже 20 жовтня 1939 року був знову заарештований, уже сталінською радянською владою. Три роки перебував у російських тюрмах без оголошення вироку. Нарешті 5 травня 1942 року його засудили на 10 років позбавлення волі.

Після відбуття ув’язнення в Уктлазі МВС Арсена Річинського відправили у безстрокове заслання в Кизил-Ординську область Казахської РСР без права повернення в Україну. Там він працював лікарем районної лікарні. Помер Арсен Річинський 13 квітня 1956 року внаслідок крововиливу. Поховали його на цвинтарі станції Джусали Кизил-Ординської області. У 2006 році з ініціативи предстоятеля УАПЦ митрополита Мефодія останки Арсена Річинського було ексгумовано та доправлено до України. 14 жовтня 2006 року на Покрову прах Арсена Річинського перевезли до Тернополя й перепоховали на міському кладовищі поблизу села Підгороднє. 26 серпня 2009 року під час засідання Архієрейського Собору УАПЦ сповідника віри Арсена Річинського зарахували до місцевошанованих святих.

Лис С. 25 червня 125 років від дня народження А. В. Річинського (1892–1956) – українського громадського, політичного та церковного діяча / С. Лис // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2017 рік / упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2016. – С. 108110.