Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Вазон. Корець. Біля 1815 р.
Етнографія Волині
Вазон. Корець. Біля 1815 р....

Інше





Прищепа О.П. Г. Косміаді та культурно-освітнє середовище Рівного доби української національно-демократичної революції 1917 - 1920 рр. | Друк |
Читальний зал - Культура та мистецтво
Події минулого, ХХ століття, продовжують знаходити відгомін у нашому сьогоденні. Цілком зрозуміло, що роблячи виважені кроки на шляху до реальної незалежності Української держави, варто спиратися на історичний досвід. Особливо тоді, коли йдеться про переломні періоди нашого минулого – насамперед революційні потрясіння, воєнні лихоліття.
Одним із таких періодів є Українська національно-демократична революція 1917-1920 рр. Як відомо, вона супроводжувалася не лише руйнівними політичними конфліктами її учасників, а й наповнювалася особливим змістом культурно-освітнього життя, до якого були причетні широкі маси населення.
Метою даної наукової розвідки є спроба аналізу освітньо-культурного середовища Рівного доби Української національно-демократичної революції 1917-1920 рр. крізь призму діяльності Георгія Косміаді, відомого в 20-30-х рр. ХХ ст. художника, митця-артиста, вчителя малювання навчальних закладів міста.
Джерельною базою дослідження слугували насамперед особиста колекція документів Г.Косміаді та художніх робіт його учнів, яку в 1992 р. до Рівненського краєзнавчого музею передала дочка художника – Надія Косміаді. Окрім того, були використані збірки документів державних установ та навчальних закладів, які діяли в місті у 1917-22 рр., що зберігаються у державному архіві Рівненської області.
Зауважимо, що колекція Г. Косміаді (насамперед її документальна частина) частково вже аналізувалася на сторінках місцевих періодичних видань та досліджень з історії Рівного і оприлюднювалася на науково-практичних конференціях 1 . Окрім того, значна частина колекції неодноразово виставлялася в стінах Рівненського обласного краєзнавчого музею. Істотна частина збірки Г.Косміаді представлена в сучасній музейній експозиції, присвяченій історії Рівного. Однак ще раз переконуєшся в потребі її поглибленого вивчення, особливо, коли йдеться про такий складний період історії, як події 1917-20 рр. Познайомитися з волинською землею Г.Косміаді довелося у 1916 р., в розпал Першої світової війни. На той час тридцятилітнього уродженця Кавказу, який з 1905 р. проживав у Москві, мобілізували на фронт. Оскільки Георгій був людиною суто цивільною, а до того ж творчою (навчався живопису у відомих художників Сєрова і Хруслова – хранителів Третьяковської галереї в Москві, працював помічником міського архітектора і наглядав за ремонтом і будівництвом міських споруд)2 , його направили в санітарно-технічний відділ Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст3 .
Обіймаючи посаду начальника 6 Волинського санітарно-технічного загону, за спогадами доньки – Надії Георгіївни, керував ремонтними роботами з відновлення мостів та інших шляхів сполучень. «За отлично-усердную службу и труды, понесенные во время военных действий», як зазначалося в наказі по війську 5 армії Південно-Західного фронту від 11 січня 1916 р., він був нагороджений орденом Св. Станіслава 3 ступеня4 .
Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст вважався неурядовою доброчинною організацією, що ставила за мету допомогу населенню, яке постраждало під час війни і стало її жертвами. Саме там набували досвіду громадської діяльності представники чисельної інтелігенції, поміж якою значними впливами користувалися насамперед вихідці із Східної України. За твердженням сучасного історика Я.Грицака, після того, як її головою став волинський поміщик і український діяч барон Федір Штейнгель, вона практично повністю опинилася в українських руках. «В установах Комітету знайшли собі роботу сотні й тисячі українських лікарів, інженерів, студентів, для багатьох із них це була перша практика громадсько-організаційної роботи» 5 .
Життєвою школою толерантності, тісної співпраці із представниками насамперед української інтелігенції стала для Г.Косміаді робота у вищезгадуваному комітеті. Та й ближче знайомство з Волинню як поліетнічним регіоном, де впродовж багатьох віків проживали представники різних національностей, спонукало до пошуку взаєморозуміння і культурного взаємозбагачення. В офіційному посвідченні від 22 липня 1925 р., виданому Г.Косміаді магістратом Рівного, зазначалося, що його власник «постійно мешкає в місті з 1916 р.» 6 , однак поки що не як суто цивільна людина, а як керівник одного з підрозділів вищезгадуваного Комітету. В іншому офіційному документі, завіреному печаткою Всеросійського союзу міст і виданому у Києві 22 серпня 1916 р., висловлювалося побажання до всіх установ Союзу і військових властей сприяти в діяльності Г.Косміаді7 .
Ймовірно, таку допомогу міг надавати Рівненський комітет Всеросійського союзу міст допомоги хворим і пораненим воїнам, який розгорнув свою діяльність ще з 1915 р. У його складі були люди відомі в Рівному, насамперед гласні міської Думи – Л. Стефанович, М. Сегал, С. Реймунд, П. Гальперсон8 .
Отож революційні події 1917 р. застали Г.Косміаді в Рівному – провінційному повітовому місті Волинської губернії, з яким він уже встиг ознайомитися. Рівне на той час перебувало в прифронтовій смузі ведення бойових дій. Тут розміщувалися чисельні війська російської армії, штаби військових частин і з‘єднань Південно-Західного фронту, зокрема, Особливої Армії. Як і повсюди на теренах колишньої царської Росії, у Рівному весною 1917 р. шуміли людські натовпи на міських вулицях, базарній площі, у військових частинах. Обговорювали й давали оцінку різним політичним подіям, починаючи від зречення російського царя від престолу, і приходу до влади Тимчасового уряду, і, включаючи перебіг політичних подій у Києві, де була проголошена Українська Центральна Рада. Відзначимо, що серед солдатів – українців Рівненського гарнізону, а також у поновленому складі повітового земства було чимало її прихильників. Разом із політичним активізується і культурне життя Рівного, продовжуючи розвиватися в рамках окремих етнічних громад. Так польське населення Рівного гуртувалося навколо відомої на Волині ще з 1905 р. своєю культурно-освітньою та доброчинною діяльністю Польської Мацєжі Шкільної, українська – навколо «Просвіти», створеної в 1917 р. Активною залишалася й російська громада міста, хоча не почувала себе ще національною меншиною і тому ще не мала окремих культурницько-благодійних осередків. Наголосимо, що Г.Косміаді, родовід якого сягав грецького коріння, відчував свою спорідненість насамперед із російською культурою. Улітку 1917 р. у місті жваво обговорювали пропозицію створити публічну бібліотеку ім. В.Г.Короленка, відомого російського і українського письменника, який у 1867-1871 рр. проживав із родиною і навчався в Рівному в місцевій реальній гімназії (училищі). Потреба в такому закладі культури, доступному для широкого загалу, відчувалася давно. Передусім, переймалася цим місцева російська інтелігенція, чиновництво, учнівська молодь.
Наголосимо, що бібліотечні заклади в повітових містах, а також у містечках Волинської губернії почали поширюватися ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Їхніми засновниками були як приватні особи, так і громадські організації. Так, на початку ХХ ст. до цієї роботи активно залучалися товариства тверезості. Вони почали організовувати бібліотеки при народних чайних. Окремі книгозбірні в цей час існували при благородних і громадських зібраннях, церковних братствах. Зокрема, на власні кошти Управління Південно-Західних залізниць утримувало декілька бібліотек9 . Однак користування ними було переважно платним, що не дозволяло розширити коло читачів із незаможних верств населення.
Як відомо, у Рівному напередодні війни існували окремі книгозбірні як приватні (Ш. Клячка, І. Рудковського), так громадські (при народній чайній, благородному та громадському зібраннях)10 . Однією з найкращих з-поміж середніх навчальних закладів Київського навчального округу була і фундаментальна бібліотека Рівненського реального училища, яка комплектувалася навчальною, а також художньою та публіцистичною літературою. Щоправда, можливості користування нею були обмежені лише учнями цього навчального закладу та їхніми наставниками11 . Отже, потреба в доступній для широкого загалу міській бібліотеці була актуальною. У серпні 1917 р. Рівненська міська дума скликає нараду представників громадськості, на якій розглядалося «бібліотечне питання». Так у журналі Рівненського з‘їзду мирових суддів від 7 серпня 1917 р. зафіксована інформація про відправлення представника цієї установи «на нараду стосовно створення в м. Ровно громадської бібліотеки ім. В.Г.Короленка» і про ухвалу «вибрати представником мирового суддю Б.Н.Лалоша» 12 .
Створення книгозбірні насамперед потребувало коштів на закупівлю літератури та відповідного для її зберігання обладнання. І до цієї справи долучилося чимало мешканців Рівного. Так, згідно з фінансово-звітною документацією Рівненської міської управи 2 жовтня 1917 р. від студентів, які проживали в Рівному, нею було отримано 1479 рублів на обладнання бібліотеки13 . Збір коштів продовжувався і в 1918 р. в період діяльності у Рівному місцевих органів влади УНР, які підпорядковувалися Центральній Раді, а з початком травня – органів влади Української держави, проголошеної гетьманом П.Скоропадським. На той час більшість військових, які перебували в Рівному, стихійно демобілізувалися, а такі організації як Всеросійський союз міст, у складі якої був Г.Косміаді, були ліквідовані. Так вдалося розшукати архівні дані про те, що в Рівному у травні 1918 р. працювала ліквідаційна комісія при управлінні Рівненського повітового коменданта, яка приймала майно Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського земського союзу14 .
Найбільш імовірно, що саме ця ліквідаційна комісія приймала також майно й організацій Всеросійського союзу міст. Отже, можна стверджувати, що весною 1918 р. перед Г.Косміаді постало питання про те, як улаштувати своє подальше життя. Про повернення до Москви, де залишалася його дружина, в умовах політичної нестабільності та національного протистояння не могло бути й мови. І Г. Косміаді залишається в Рівному, де з головою поринає в культурно-освітнє життя, шукаючи в ньому, як творча людина, свою окрему нішу. Наразі влітку 1918 р. він розробляє програму проведення благодійних художніх вечорів і ставить за мету зібрати кошти на підтримку діяльності Рівненської міської бібліотеки ім. В.Г. Короленка. Усього таких вечорів відбулося два. Перший під назвою «Вечер радости» – 17 липня 1918р.15, а другий – «Вечер грусти» – 10 серпня 1918 р.16. Документальні матеріали колекції Г.Косміаді зі збірки Рівненського обласного краєзнавчого музею засвідчують, що митець мав потужний творчий потенціал. Так Г.Косміаді не лише розробив програму культурних заходів, а й власноруч оформив афіші вечорів і як читець-декламатор безпосередньо брав участь у концертній частині. Взірцем проведення подібних заходів слугували програми художніх вечорів «Песни души», які напередодні війни організовувала в Москві художня студія «Сад слова», членом якої був Г.Косміаді. На рівненських вечорах звучала класична музика Гуно, Баха, Гріга, Шопена, Чайковского. Під її акомпанемент декламували уривки з художніх творів В. Короленка, К. Бальмонта. І все це – у виконанні непрофесійних акторів – переважно представників місцевої інтелігенції, учнів та вчителів навчальних закладів міста. Серед музичних інструментів у концертній програмі, окрім рояля, скрипки, віолончелі, звучав ще й орган. На нашу думку, урочистості й поважності таким вечорам надавала насамперед органна музика. У Рівному було лише єдине місце, де можна було послухати органну музику поза стінами римо-католицьких храмів – це в старому замку князів Любомирських, що на вулиці Замковій. З 1917 р. його приміщення для культурно-освітніх потреб використовувала Польська Мацєж Шкільна, допоки в середині 20-х років не звела власне приміщення на вулиці Пілсудського (сучасна вул. В.Чорновола)17. Тоді ж, у 1917 р., палац накрили новим дахом. Саме тут і відбувалися в 1918 р. художні вечори, організовані Г.Косміаді. Отже, Г.Косміаді зумів знайти контакти й налагодити організаційні питання проведення заходів із представниками польської громади Рівного, що переконує в неабияких його організаторських здібностях. Та все ж подібна діяльність давала поживу насамперед «для душі». Однак потрібно було знайти постійне місце роботи, яке б дозволило заробляти засоби для існування. Саме тому ще в березні 1918 р. він влаштовується на роботу вчителем малювання, креслення і  каліграфії до Рівненського восьмикласного комерційного училища товариства розповсюдження комерційної освіти в Рівному та повіті18.
Так почалася його багаторічна педагогічна діяльність на Волині, яка тривала аж до 1940 р. І в переліку навчальних закладів Рівного, де працював Г. Косміаді, комерційне училище займає почесне перше місце. Саме тут випробовував себе на педагогічній ниві Г.Косміаді як класний керівник. Довелося один навчальний рік (1919-20 рр.) викладати курс товарознавства. У 1917-21 рр. перед навчальними закладами Рівного постали нелегкі випробування. І перед тими, які уже мали давні традиції (реальне училище, жіноча гімназія), і перед такими, як комерційне училище, дозвіл на відкриття якого міська громада добивалася від царської влади ще з 1907 р.19, і, нарешті, напередодні Першої світової війни його таки відкрили. А що вже говорити про ті, які були засновані саме в цей час (польська приватна гімназія – пізніше польська державна ім. Т.Костюшка, природничо-математична гімназія (як одна з єврейських навчальних закладів), семикласна українська школа, що на Волі тощо)! Головні труднощі зводилися до відстоювання права власності на навчальні приміщення, збереження викладацького складу, наповнюваності учнівських колективів. І це в умовах швидкоплинної зміни політичної влади в місті.
Наведемо приклад. Розпорядженням Міністерства народної освіти і мистецтв УНР доби Директорії від 23 січня 1919 р., яке було розіслане у всі навчальні заклади Київської шкільної округи, звільнялися з посад урядовці (у тому числі й учителі), призначені на службу за часів гетьманату. А оскільки професійних кадрів не вистачало, то всім, хто бажав працювати, потрібно було знову подавати заяви20 . Проте найбільш загрозливі попередження і розпорядження оприлюднювали і втілювали в життя більшовики під час свого тимчасового перебування в Рівному весною і влітку 1919 р., і в липні-вересні 1920 р. Так у наказі № 112 Рівненського повітового військового комісара від 31 червня 1919 р. зазначалося: «Предлагаю всем гражданским учреждениям г. Ровно и Ровенского уезда распорядиться оставлением на занимаемых должностях не более 2% б. офицеров, военных чиновников и войсковых писарей из всего числа штатного состава учреждений». Викладачам навчальних закладів загрожувала й примусова мобілізація до радянського війська. Не випадково наказом № 1 Рівненського повітового відділу народної освіти від 2 серпня 1920 р. за підписом голови ревкому Мустафіна всі шкільні й культпрацівники (працівники мистецтва, приватні викладачі, лектори та ін.) зобов‘язувалися з‘явитися у відділ народної освіти (приміщення реального училища) для реєстрації21 . У таких умовах учительська платня ледь дозволяла задовольнити найнеобхідніші потреби. Так «Робітнича газета» – орган Української соціал-демократичної робітничої партії від 25 квітня 1919 р., яка за часів Директорії виходила в Рівному, повідомляла: «Дорожнеча сучасного життя причинялась до того, що оплата вчительської праці стала незвичайно малою у порівнянні з утриманням урядовців інших інституцій. Так учителі середніх шкіл та починаючі професори одержують платню помічників діловодів центральних установ» 22 .
Разом з усією вчительською когортою міста долав житейські негаразди й Г. Косміаді. Відволікала від повсякденних проблем і сповнювала надіями на краще майбутнє позашкільна робота з учнями, насамперед у створеному в 1918 р. при Рівненському комерційному училищі естетичному гуртку. Естетика як наука про прекрасне, мистецтво, загальні закони художньої творчості пронизувала всю педагогічну діяльність митця. Сприяти поширенню і розвитку естетичних засад поміж учнями мав спеціально створений гурток. Розроблений Г.Косміаді статут гуртка фіксував його багатогранні напрямки діяльності: організацію бібліотеки, проведення конкурсів художнього читання і на кращий художній плакат, художніх вечорів на етико-естетичні теми, художніх спектаклів тощо. Упродовж чотирьох років його діяльності (1918-1922 рр.) гуртківці влаштовували навесні виставки картин, малюнків, художніх килимів, рідкісних монет, на яких разом із учнями виставляв свої роботи й Г. Косміаді. Випускали члени гуртка й рукописний журнал «Эстетический вестник». Виставлені роботи могли оглянути всі бажаючі. Художні декорації до вистав - так звані килими, виготовляли також за ескізами й малюнками дітей. Координував гурток комерційного училища естетично-виховну роботу і в діючому до 1921 р. Рівненському реальному училищі, і в державній (панствовій) гімназії ім. Т. Костюшка, проводячи спільні заходи, зокрема, виставки художніх робіт, творчі вечори тощо23 . Зазначимо, що специфіка Рівненського комерційного училища, як закладу професійної освіти, скеровувала педагогічну діяльність Г.Косміаді на ознайомлення учнів із прикладним декоративним  мистецтвом. Цьому напрямку дитячої творчості він приділяв особливу увагу і в подальшій своїй педагогічній діяльності24 .
Отже, діяльність Г.Косміаді в Рівному у 1917-20 рр. переконливо свідчить, що в роки найтяжчих революційних потрясінь у культурно-освітньому процесі цього волинського міста були задіяні широкі верстви населення, зокрема, місцева інтелігенція, учнівська молодь, а також емігрантські кола, до яких належала ця талановита людина. Населення міста, що складалося з багатьох етнічних та культурних спільнот, переважно демонструвало соціальну та культурну злагодженість. Невдовзі до Рівного було дозволено приїхати дружині Г. Косміаді. Поступово життя входило в мирне русло. У сім‘ї Г.Косміаді, як і повсюди на Волині, розпочався новий період історії.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1.Прищепа О. Георгій Косміаді – митець і вчитель // Сім днів. -1995. -17-24 жовтня; Прищепа О. Архів вчителя Г.Косміаді як наукове джерело по вивченню історії Рівного і Волині 20-30-х рр. ХХ ст. // Волинський музей. Історія і сучасність Тези та матеріали І науково-практичної конференції, присвяченої 65-річчю Волинського краєзнавчого музею. – Луцьк: Ініціал, 1997. – С. 30-31;
2. Рівненський обласний краєзнавчий музей (далі – РОКМ). – Інв. № 14707/31 доп;
3. РОКМ. – Інв. № 13999/21 доп;
4. РОКМ. – Інв. № 14707/33 доп;
5. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ –ХХ століття. – К.: Ґенеза, 1997. – С. 106;
6. РОКМ. – Інв. № КН. 20030/365;
7. РОКМ. – Інв. № 13999/21 доп;
8. Державний архів Рівненської області (далі – ДАРО). – Ф. 165. – Оп. 1. – Спр. 28. – Арк. 1 зв., 2;
9. Прищепа О. Освітньо- культурне середовище міст Волині другої половини ХІХ – початку ХХ ст. крізь призму реформ 60-70-х рр. у царській Росії // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Зб. статей. – Чернівці: Рута. –Т. 10-11. – С. 162- 172;
10. Памятная книжка Волынской губернии на 1914 год. – Житомир: Изд. губерн. статист. комитета, 1916. – С. 216; 11. Отчет попечителя Киевского учебного округа о состоянии реальных училищ за 1911 год // Отчет попечителя Киевского учебного округа о состоянии учебных заведений округа за 1911 год. – К., 1912. – С. 7;
12. ДАРО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 138. – Арк. 84;
13. ДАРО. – Ф. 165. – Оп. 1. – Спр. 34. – Арк. 1;
14. ДАРО. – Ф. 630. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 3;
15. РОКМ. – Інв. № КН. 20030/355;
16. РОКМ. – Інв. № 13999/10 доп;
17. Hoffman J. Przewodnik po Wolyniu. – Warszawa, 1938;
18. РОКМ. – Інв. № 13993 доп;
19. Центральний державний історичний архів України, м. Київ. – Ф. 442. – Оп. 660. – Спр. 61. – Арк. 12;
20. ДАРО. – Ф. 215. – Оп. 2. – Спр. 48. – Арк. 26;
21. ДАРО. – Ф. 215. – Оп. 2. – Спр. 48. – Арк. 58, 141;
22. Робітнича газета. – 1919. – 25 квітня. - № 96;
23. РОКМ. - Інв. № КН. 20030/3; Інв. № КН. 20030/2;
24. РОКМ. - Інв. № 14707 доп.
Прищепа О. П. Г. Косміаді та культурно-освітнє середовище Рівного доби української національно-демократичної революції 1917 - 1920 рр. / О. П. Прищепа // Наукові записки. Серія : Історія. Вип. 11. За матеріалами Міжнародної наукової конференції "Національна інтелігенція в історії та культурі України в XIX - XXI століттях" (Вінниця, 26 - 27 жовт. 2006 р.). - Вінниця, 2006. - С. 166 - 170.