Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Житловий будинок, др. пол. XIX ст. вул. Пушкінська, 8 м. Житомир
Пам'ятки. Житомир
Житловий будинок, др. пол. XIX с...

Інше





Гулько Г. Знахідка кам’яного натільного хреста біля с. Коршів | Друк |
Читальний зал - Археологія

Наступного року громадськість нашого краю відзначить 1025-річчя утворення Волинської православної єпархії [2, 19]. Зважаючи нате, що до цього часу серед істориків тривають дискусії щодо конкретності цієї дати та часу остаточної християнізацїї, тому кожна сакральна знахідка 10–12 століть є унікальною. Особливо це сто­сується натільних хрестиків, адже це є перекон­ливим свідченням того, що їх носили вже нещо­давно навернені християни –волиняни. Показо­во, що кількість знахідок таких предметів осо­бистого благочестя, як офіційними археолога­ми так і приватними пошуковцями за останнє десятиліття сягає багато сотень. Це однознач­но засвідчує, що християнство на Волині вже в 11–12 століттях мало значне поширення, хоча й зберігало елементи язичництва, тобто, «двов­ір’я» [4, 74].

Водночас дослідників цієї проблеми вражає різноманітність та виробнича естетика як зви­чайних натільних хрестиків, і особливо, енколпіонів [5, 189]. Цікавим питанням є вивчення місць їх виробництва та шляхів доставки на волинсь­ку землю, яке стверджує про тісні її зв’язки не лише з княжим центром – Києвом, але й дале­ким Кримом. І якщо знахідок металевих на­тільних хрестів, датованих кінцем 11 та наступ­ним 12 століттям зустрічається досить багато, то кам’яні натільні хрестики безпосередньо на Волині є значною рідкістю. При цьому вони мали розмір 2,2 на 2,2 та 3,5 на 2,5 см. Серед нау­ковців вважається, що такі хрестики були поши­рені, перш за все, серед простих людей. Ймові­рно, що вони коштували дешевше, ніж металеві, але разом з тим така прихильність могла пояс­нюватись і архаїчною, дохристиянською тради­цією. Тоді сакральні предмети, зокрема, ідоли та амулети частково виготовлялися з каменя. При цьому ареал знахідок кам’яних чи буршти­нових хрестиків для території історичної Волині обмежувався регіоном Володимир-Волинсь­кий – Зимно, Дорогочин, Черемно [6, 61]. Тим більше значення має знахідка таких предметів у інших регіонах області, зокрема, в районі м. Луцька.

Літо цього року дало однозначні підстави стверджувати, що кам’яні натільні хрестики, датовані рубежем 10–12 століть, вже побуту­вали серед волинян цієї доби. Як засвідчив при­ватний колекціонер з м. Луцька, нещодавно йому вдалося відшукати на розораному полі біля с. Коршів Луцького району саме такий раритет. При цьому знайдений кам’яний хрестик має рідкісну особливість – срібну оковку, так звані «обоймиці», згадувані у наукових виданнях [9, 266]. Виготовлений він з біло-сіруватого на колір каменя – халцедона, із застосуванням різних технологій виробництва – різьби, свердління, шліфовки, лиття та ковкі. Розмір цього унікаль­ного раритета у нинішньому стані 4 на 3 см. Якщо врахувати не збережені «обоймиці» верх­нього рамена хреста з вушком для шнурка, та окуття лівого, то справжній його розмір міг ся­гати 4,5 на 3,3 см. Збереглася ціла «обоймиця» лише на нижньому рамені хрестика та її фраг­мент на правому. Зважаючи, що «обоймиця» на нижньому рамені покриває його повністю, то можна вважати, що цей кам’яний хрестик мав окуття сріблом всієї поверхні та його розмір був майже на сантиметр більший, ніж відомі науці аналоги для цього типу хрестиків [9, 266]. Хрест має прямоконечну форму з простим середохре­стям і прямими раменами чотиригранного перерізу. Вертикальна перекладина довша від го­ризонтальної, лицева та оборотня сторони гла­денькі, без декору. Видимі подряпини на верхній частині вертикального рамена та виямка у нижній частині середохрестя може бути на­слідками ударів під час оковки хрестика срібною обоймою. Будьяких написів та слідів гравію­вання на збережених «обоймицях» візуально не спостерігається. Вірогідно, що вони могли бути на втраченій оковці бокових рамен хрестика та верхній частині вертикального, як це практику­валося на металевих хрестиках пізніших часів. Цілком можливо, що таких написів не було зовсім, що було характерним для традиціїбільш аскетичного прикрашення натільних хрестів, що тривала майже до кінця 1-го тисячоліття [14, 47]. Ця обставина лише підкреслює унікальність знайденого біля с. Коршів раритета, який є, мож­ливо, одним з найдавніщих виявлених на тери­торії історичної Волині кам’яних натільних хрестиків.

Під час дослідження цього унікального кам’­яного хрестика варто також з’ясувати місце його виробництва та шляхи доставки в місцевість неподалік від Луцька. Як відомо, центрами де­коративно-прикладного мистецтва Північно-За­хідної Русі були Луцьк, Дорогобуж, Пересопниця, де активно працювали майстри-ювеліри. Тут у значній кількості виговлялися енколпіони, зок­рема, навіть прикрашені емаллю та черню [6, 61]. Проте відсутність у цьому регіоні числен­них знахідок кам’яних натільних хрестиків, або ж залишків майстерень, де вони могли виготов­лятися, засвідчує про їх переважно імпортне по­ходження. Показово, що в деяких польських на­укових виданнях кам’яні натільні хрестики на­зивають «корінчиками» і датують їх рубежем 10–12 століть [6, 69]. Якщо зважити, що це сло­во може означати трансформоване «корсунський», то з цього можна зробити висновок, що частина кам’яних хрестиків були виготовлені в кримському Корсуні (Херсонесі), що тоді був візантійською провінцією. Саме звідти вони мог­ли бути привезені на Волинь. Є також відомості, що херсонеський вже шліфований камінь у 11–12 століттях доставлявся в майстерні Києва та Дорогичина (над Бугом). Про це свідчить той факт, що виготовлені з нього хрестики мають однакову зовнішню форму і що головне — подібність каменю, матеріалу, з якого зроблені [14, 48].

Разом з тим, можна висловити гіпотезу про більш давнє походження хрестика з околиць с. Коршів. Про цю ймовірність стверджує та об­ставина, що окремі дослідники кінця 19 – почат­ку 20 століть робили висновки, що під час т. з. Херсонеської епохи в історії християнства у Кри­му (4–8 ст.) виготовлялися хрестики, зокрема й кам’яні, без зображень на них [14, 47]. Якщо брати за основу цей фактор, то можна висунути гіпотезу, що натільний хрестик, знайдений біля с. Коршів, міг бути виробом херсонеських (корсунських) майстрів не пізніше 8–10 століть. При цьому варто звернути увагу і на його розмір, що майже на сантиметр більший класичних таких знахідок в межах історичної Волині [6, 61 ]. Вод­ночас він дещо більший натільних кам’яних хре­стиків, згадуваних у відповідних наукових ката­логах [8, 17]. Зважаючи також, що халцедон, з якого був виготовлений хрестик з с. Коршів, зустрічаєть і в Карпатах, то не виключеною є версія привезення його на Волинь християнсь­кими місіонерами доби Чесько-Моравської держави [14, 49].

Можливо, обговорювати й інші версії шляхів надходження на Волинь цієї знахідки, адже про її більш давнє датування може свідчити наступна гіпотеза. Визначний дослідник історії Волині про­фесор О. Цинкаловський був переконаним при­хильником теорії, що християнство у нашому краї могло з’явитися задовго до офіційного утворен­ня Волинської єпархії 992 році. Це підтверджу­ють і ряд знахідок сакральних предметів, зок­рема, натільних хрестиків візантійського поход­ження біля міста Володимир-Волинський та Святогорського Зимненського монастиря [11, 167]. Тому цілком закономірно, що такі знахідки зустрічаються і біля другого стародавнього кня­жого та християнського центру Волині – Луць­ка. Зокрема, це стверджують ряд випадкових та археологічних знахідок тієї доби, здійснених тут за останні десятиліття [16, 162].

Не менш цікавою проблемою цієї теми є пи­тання про те, хто ж міг бути власником цього раритету та чи закономірним було його виявлен­ня в районі с. Коршів. Показово, що в регіоні розміщення нинішнього с. Коршів та його околи­цях, як свідчать археологічні дослідження, вже в 11 столітті існувало типове давньоруське місто. Водночас на території урочищ, приналежних до Коршева, археологами були виявлені ще чотири (!) поселення, датованих 9–12 століттями, одне з яких навіть періоду ранніх слов’ян [7, 210]. Варто також зважити на те, що давньоруське місто Коршів та навколишні села розташовува­лися на родючих чорноземах вздовж колись по­вноводної річки Чорногузки. Водночас поряд знаходився старовинний військовий та торговий тракт через Волинь у напрямку до древньої Лодомерії та далі на Захід [11, 163]. Тут здавна жили люди, які брали активну участь у політичному та економічному житті Волинського краю. Цілком можливо, що хтось із відносно замож­них жителів – християн цього краю сам придбав окований сріблом натільний кам’яний хрестик у торгівців чи одержав від християнських місіо­нерів. Вірогідно також, що використавши для цього привезений кам’яний хрестик, наш давній предок замовив його окувати сріблом місцево­му майстру. До цієї версії схиляє перш за все архаїчність технології оковки хреста та вкрай мінімізований характер його прикрас. Це ж зас­відчує і про незначну заможність його власника, так як, вірогідно, хрестик вийшов з вжитку лише після остаточного пошкодження «обоймиці» на верхній частині вертикального рамена, де кріпи­лося вушко для шнурка або ж ланцюжка.

Як висновок, можна наголосити на кількох аспектах досліджуваної проблеми. По-перше, навіть попереднє дослідження кам’яного хрес­тика з с. Коршів засвідчує про його унікальність як давнього ювелірного сакрального виробу. По-друге, цілком ймовірною є гіпотеза про мож­ливість його виготовлення і доставку хрестика на Волинь ще до офіційного прийняття христи­янства в Київській Русі. По-третє, ця знахідка однозначно стверджує про тісні торгові зв’язки населення Волині з іншими регіонами тодішньо­го цивілізованого світу в 10–12 ст. Без сумніву, що подальше дослідження цих поставлених про­блем принесе відкриття нових маловідомих сто­рінок історії волинського краю.

  1. Брайчевский М. Утверждение Христианства на Руси. – Киев, 1989. –294 с.
  2. Батюшков П. Исторические судьбы Юго-За­падного края. – С.-Петербург, 1888. – С. 19.
  3. Гнутова С., Зотова Е. Кресты, иконы, складни. – Москва, 2000. – 132 с.
  4. Гулько Г. До питання дослідження сакральної символіки в добу «двовір ’я на Волині. // Минуле і су­часне Волині та Полісся. Християнство в історії і культурі Володимир-Волинського та Волині. Ма­теріали 47-ї Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції. Луцьк, 2013. – С. 74.
  5. Мазурик Ю., Гулько Г. Нові знахідки енколпіонів на Волині у 2015 році. // Волинська ікона: Дослід­ження та реставрація». Матеріали 22-ї міжнарод­ної наукової конференції 21–22 жовтня 2015 року. – Луцьк, 2015. –С. 189.
  6. Кучінко М., Охріменко Г., Савицький В. Культу­ра Волині та Волинського Полісся. – Луцьк, ВАТ об­ласна друкарня, 2008. – 326 с.
  7. Кучінко М., Златогорський О. Пам ’ятки архео­логії Луцького району. – Луцьк, Волинські старо­житності, 2010. – 278 с.
  8. Кайль В., Нечитайло В. Каталог. Древнерус­ские нательные кресты 10–13 веков. – Луганск, 2006- С.16.
  9. Кутасов С., Селезньов А. Нательные кресты, крестововключенные и крестовидные подвески 10–15 веков. – Москва, 2010. – С. 266.
  10. Островский А. Русский православный крест в собрании Российского этнографического музея. – Санкт-Петербург, 2007. – С. 33.
  11. Охрименко Г., Скляренко Н. та ін. Олександр Цинкаловський та праісторія Волині. –Луцьк. 2007. – С. 163.
  12. Русское медное литье. Випуск 2. Зборник ста­тей. – М., 1993. – 199 с.
  13. Рожко В. Українське православне церковне мистецтво Волині. (9–20 ст.) Луцьк, 2006. – С. 25.
  14. Рожко В. Хрести історичної Волині. (9–20 ст.). – Луцьк, 2012. – 178с.
  15. Савіцький В., Остаток В. Давньоруські енколпіони в збірці Любомльського музею // Минуле і су­часне Волині та Полісся. Християнство в історії і культурі Володимир-Волинського та Волині. Ма­теріали 47-ї Всеукраїнської наукової істерико-краєзнавчої конференції. Луцьк, 2013.- 126 с.
  16. Терський С. Історія Луцька. Том І. Лучеськ 10–15 ст. – Львів, 2007. – С. 162.
  17. Тихомиров М. Начало Христианства на Руси. Древняя Русь. – Москва, 1975. – 427 с.

 

Гулько Г. Знахідка кам’яного натільного хреста біля с. Коршів / Г. Гулько // Волинська ікона: дослідження та реставрація : матеріали ХХІІІ Міжнар. наук. конф., м. Луцьк, 19–20 жовт. 2016 р. – Луцьк, 2016. – Вип. – С. 159–162.