Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Зизаній Лаврентій (* ?, Потелич – між 1630-1640, м. Корець)
Видатні діячі
Зизаній Лаврентій (* ?, Потелич ...

Інше





Дорошук І. Наддніпрянська еміграція на Волинь напередодні Другої світової війни | Друк |
Читальний зал - Населення Волині
У статті розглядається проблема еміграції українського населення Наддніпрянщини на Західну Волинь, розділену радянсько-польським кордоном на дві частини, адаптація емігрантів до нових умов, їх відносини з органами влади та місцевим населенням, вплив цих процесів на політичне, економічне й духовне життя регіону.
Ключові слова: Волинь, Друга Річ Посполита, емігранти, католицизм, Наддніпрянщина, національне відродження, православна церква, сейм, шкільництво.
Ідея єдності українських земель завжди була актуальною для нашого народу. Не був винятком період 20–30-х років ХХ століття, коли західноукраїнські території перебували у складі Другої Речі Посполитої. У попередній історичний період Волинь становила єдину адміністративно-територіальну одиницю в межах Російської імперії, а після поразки Української національно-демократичної революції 1917–1920 рр. була розділена на радянську й польську частини, перетворилася в один із регіонів інтенсивних міграційних процесів міжвоєнних десятиліть.
Одним із консолідуючих елементів, що був своєрідною єднальною ланкою між обома частинами України, розділеної радянсько- польським кордоном, стали наддніпрянські емігранти. Більшість із емігрантів були активними учасниками національно-визвольної боротьби і після втрати державності змушені були шукати порятунку в еміграції. Опинившись у Західній Волині, уродженці Наддніпрянської України з новими силами взялися готувати ґрунт для боротьби за майбутню державу порівняно інертному з погляду політичної активності середовищі західних волинян.
Наслідком їхньої діяльності стало пробудження національної свідомості населення цієї частини Волині та захист нею своїх національних інтересів.
Політична ситуація на Волині після поразки боротьби за українську державність 1917−1920 рр. була складна і напружена. Досвід політичної боротьби та спроба створення власної держави вплинули на зростання національної свідомості населення. Чимала кількість політично активних діячів УНР, Директорії опинилися в еміграції на території Другої Речі Посполитої. Незважаючи на поразку національно-визвольної боротьби, вони продовжували активну політичну діяльність, щоб підготувати ґрунт для відродження і побудови власної держави. Отже, політичні події, які спричинили поділ волинських земель у 1921 р. між Другою Річчю Посполитою та РСФРР і УСРР, викликали інтенсивний рух населення по обидва боки кордону. У зв’язку з цим регіон став ареною активних міграційних рухів, особливо на початку 20-х років ХХ століття. Еміграція на Західну Волинь у міжвоєнний період мала переважно вимушений характер. Це була політична еміграція, основу якої складали колишні учасники Української національно-демократичної революції, які не могли пристосуватися до більшовицького середовища в УСРР. Адаптація мігрантів до соціального, економічного, етнокультурного середовища обраної ними території у значній мірі залежали від економічної, адміністративно-правової, політичної, соціально-демографічної ситуації, що там склалася. Крім того, важливим був етнічний і соціально-демографічний склад самих мігрантів. На території Західної Волині участь наддніпрянських емігрантів в соціально-економічному житті краю була досить вагомою [7].
Дорошук І. Наддніпрянська еміграція на Волинь напередодні Другої світової війни / І. Дорошук // Волинь і волиняни у Другій світовій війні : зб. наук. пр. за матеріалами І Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. подіям Другої світової війни на території Волин. обл. / упоряд. М. М. Кучерепа. – Луцьк, 2012. – С. 101-107.

ЗавантажитиЗавантажити