Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Василівська церква. XIII ст. м. Володимир-Волинський Волинської обл.
Пам'ятки
Василівська церква. XIII ст. м. ...

Інше





Козачук Т. Живописна збірка Новомалинського замку XIX ст. | Друк |
Читальний зал - Культура та мистецтво

Новомалинський замок - одна з найвизначніших магнатських рези­денцій на Волині. Він побудований у кінці XVI ст. князем Скригайлом Ольгердовичем. Протягом існування замку його власниками були відомі шляхетські роди: Єло-Малинських, Сосновських, Довгеллів.

Мистецька збірка замку почала формуватися за володіння Сосно­вських. Представники цієї родини зібрали у замку колекцію картин, скульптур, речей декоративно-ужиткового мистецтва. Цю традицію про­довжили і представники роду Довгаллів.

Левову частку мистецької колекції у Новомалині становив живопис. Живописна збірка була представлена картинами та портретами відомих історичних постатей того часу. Це, зокрема, "Видіння Святого Ієроніма", "Сусанна і старці", "Лот з дочками", "Едуард І прощається зі своєю сім'єю", "Портрет невідомого в червоній шубі", портрети князя Василя-Костянтина Острозького, його дружини Софії Тарнавської. Ця колекція у 1918 р. була конфіскована, і таким чином врятована від загарбників то­дішнім директором Острозького музею И. Новицьким.

У 1883 р. у Новомалинському замку М. Кітіцин виявив портрет кня­зя Костянтина-Василя Острозького та його дружини Софії Тарновської. Портрети належали колекціонеру О. М. Лазаревському, про них були зро­блені публікації в журналі "Киевская старина" (1883 p.). Згодом портрет князя потрапив до краєзнавчого музею в Житомирі, а портрет Софії Тар­новської був втрачений. Але залишилися фотографії з цих портретів фото­графа Мартвіха. У тому ж 1883 р. учитель малювання Острозької гімназії Сваричевський зробив копію портрета К.-В. Острозького, яка нині екс­понується в краєзнавчому музеї Острога. На фотографії Мартвіха видно, що портрет князя не прямокутної, а овальної форми. Очевидно, це пізня копія з прижиттєвого портрету. Майже ідентичними з нею за формою, розмірами і композицією є копії з портретів сина В.-К. Острозького князя Януша Острозького та дружини Іллі Острозького Беати Костелецької, що експонуються в Острозькому краєзнавчому музеї. Це може свідчити про те, що вони створювались одночасно для однієї галереї, яка, можливо, була у Новомалинському замку. Існують ще дві копії XIX ст. із того са­мого портрету К.-В. Острозького (нині знаходяться в історичних музеях Москви і Львова). На портреті з Новомалинського замку К.-В. Острозь­кий виглядає набагато молодшим, ніж на портретах із Львівського націо­нального музею українського мистецтва. Очевидно, портрет створений у 1560-1580-ті роки, коли політична і економічна могутність князя досягла свого апогею. Це поясне ідеально типізоване зображення, характерне для портретів доби Відродження, у якому особистість сприймалась як універ­сальний носій чеснот людства взагалі, ширший від будь-якої соціальної групи, тому ідеальне узагальнення образу, поєднане з виявленням інди­відуальних рис, переважали над соціальною характеристикою. Портрет К.-В. Острозького тісно пов'язаний з таким західноєвропейським рене­сансним еталоном. Проте в ньому є одна деталь, що більше не зустріча­ється в жодному портреті того часу. Князь пересипає з руки в руку золоті монети. Цю деталь по-різному намагались пояснити мистецтвознавці. На думку П. Білецького, гроші в руках князя означали, що він передавав церкві якусь певну суму грошей; на думку Р. Михайлової гроші принесли від себе копіїсти, а насправді князь тримав у руках вервечки, або якусь іншу річ. Також цікаву версію щодо загадки портрета князя висловив у іс­торичному романі "Реліквія" письменник П. Кралюк: "спочатку князь був зображений з якоюсь цінною річчю, яку пізніший копіїст дозволив собі "переінакшити" [5; 248 а]. Ліва рука князя, розвернута долонею догори, явно підставлена під монети, які падають в неї з правої руки. За часів князя К.-В. Острозького монети, скріплені ланцюжком, могли служити і чотками. Ця деталь була головною в характеристиці портретованого. Вона розповідала про сутність його особистості - особливу набожність, релігійність, або ж активну економічну діяльність, розбудову князівства, накопичення капіталу, що з позицій гуманістів Ренесансу розцінювалось позитивно, оскільки багатство, використане для інших, не було метою життя і не обмежувало вищих духовних стремлінь особистості. Отже, цей портрет виявляє ще одну важливу рису українського ренесансного портрету. Поряд з узагальнюючою ідеальною типізацією, підведенням особистості під якийсь певний еталон, майстри Відродження намагались виявити в ній щось незвичне, оригінальне, неповторне, характерне тільки для неї, навіть якщо це і не вкладалося в загальноприйнятий стандарт, що ставав все менш регламентованим.

Козачук Т. Живописна збірка Новомалинського замку XIX ст. / Т. Козачук // Історія музейництва і пам'яткоохоронної справи в острозі та на Волині : наук. збірник / Держ. історико-культурний заповідник м. Острога. Острозьке науково-краєзнавче т-во "Спадщина" ім. князів Острозьких. - Острог, 2001. - Вип. 3. - С. 261 - 265. 


ЗавантажитиЗавантажити