Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Конрад Джозеф (Теодор Юзеф Конрад Коженьовський (1857-1924)
Видатні діячі
Конрад Джозеф (Теодор Юзеф Конра...

Інше





Бендюк Н. Аналіз з історії дослідження писанкарства південної Волині та Острожчини зокрема | Друк |
Читальний зал - Культура та мистецтво

Декоративно-ужиткове мистецтво Волині, в тому числі і Острожчини, досить добре досліджено. Це, зокрема, золотарство, вишивка, гончар­ство, ткацтво, різьбярство. Що ж до писанкарства, досліджень мало, а ті, які є, стосуються в основному волинського Полісся.

Першим українським дослідником писанки був професор М.Сумцов. Він описав обрядове використання писанок в Україні та в інших країнах світу, приділив особливу увагу розгляду їх орнаментики [1]. Важливим внеском у вивчення історії українського писанкарства стала публікація ілюстрацій із колекції писанок лубенського музею К. Скаржинської [2]. Велику вступну статтю до альбому-каталогу цієї колекції написав С. Кулжинський [3]. Цю роботу разом із монографічним нарисом М. Сумцова можна вважати першими науковими публікаціями про українські писанки.

Дослідженням Волині займалася Ольга Петрівна Косач-Драгоманова (Олена Пчілка). Вона розпочала свої дослідження одразу після одружен­ня, коли оселилася в старовинному містечку Звягелі (Новоград-Волинському) разом з чоловіком. Згодом вона описуватиме Луцьк, село Коло-дяжне неподалік Ковеля, Берестечко та Остріг в альбомі «Украинський народный орнаментъ. Вышивки, ткани, писанки», що вийшов друком у Києві в друкарні С. В. Кульженка [4]. Українські народні орнаменти не­суть у собі код пам'яті, світовідчування і світосприйняття нашого народу з прадавніх часів. Н. Сташенко зазначає, що навіть у назвах візерунків, які ретельно фіксувала Ольга Косач, промовляє українська поетична душа: «хмелик», «хвилька», «безкінечник», «косиці», «бігун», «крутики», «дзвоники» [5] . Народні назви могли відрізнятися не тільки в різ­них місцевосцях, але й в одному і тому ж селі. Але, як зауважує дослідни­ця, «в цих назвах немає чужого, запозиченого, все це назви своїх рослин і предметів місцевої природи» [6].

Відсутність спеціальних видань, на думку О. Косач, була викликана складністю збирання матеріалу, браком спеціальних художніх центрів, як от «Академій художествъ», яка існувала на той час тільки в Санкт-Петербурзі. Завдяки сприятливим обставинам Олені Пчілці вдалося зі­брати досить велику кількість зразків народної орнаментики та впоряд­кувати їх у певну систему. На її переконання, у волинських орнаментах можна віднайти загальноукраїнські типи орнаментів, які збереглися тут особливо добре.

В. Ткаченко вважає, що варто відзначити роботу І. Шулікова, присвя­чену писанкам Волині. Вона зберігається в рукописних фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. Свого часу робота не була опублікована, тому й не відома дослідникам писанкарського мистецтва. Однак ця робота є багатим і цікавим джере­лом інформації [7] .

Бендюк Н. Аналіз з історії дослідження писанкарства південної Волині та Острожчини зокрема / Н. Бендюк // Історія музейництва і пам'яткоохоронної справи в острозі та на Волині : наук. збірник / Держ. історико-культурний заповідник м. Острога. Острозьке науково-краєзнавче т-во "Спадщина" ім. князів Острозьких. - Острог, 2001. - Вип. 3. - С. 306 - 313.

ЗавантажитиЗавантажити