Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Polonia Et Hungaria Nuova Tavola Girolamo Ruscelli (Venice, 1560)
Мапи Волині
Polonia Et Hungaria Nuova Tavola...

Інше





Вихованець В. Загадковий акт Казимира Ягелончика (в Троках, від 7-го індикта) | Друк |
Читальний зал - Край в цілому, міста та райони краю

Місто Корець, як відомо, належить до прадавніх волинських міст. Проте князі, які отримали своє прізвище за цим топонімом, з’явилися тут щойно в ХV ст. Саме так, не зовсім конкретно датують появу Корецьких у древньому Корчеську автори ювілейної монографії «Корець і Кореччина: історія. До 850-ліття міста Корець» О. Панасенко та Л. Якубець. Вони, зокрема, за М. Грушевським, пишуть: «На початку ХV століття Корець переходить до представників литовської великокнязівської династії Гедиміновичів, які зробили місто центром своїх володінь і стали зватися князями Корецькими» [1]. А такий дослідник історії шляхетських родин, як А. Бонецький, посуває початки династії на самий кінець згаданого століття, розпочинаючи родовід Корецьких князем Іваном, намісником красносільським з 1492 р. [2]. Тим часом, Н. Яковенко свою схему 1(5) «Князі Ґедиміновичі (Наримунтовичі) Корецькі» відкриває князем стародубським і корецьким, Олександром Патрикійовичем (пом. п. 1406 р.) та його сином, князем корецьким, Василем (пом. п. 1446 р.). Красносільський намісник, Іван Васильович (пом. до 1502 р.) тут виступає представником третього покоління князів Корецьких [3].

Варто відзначити, що роль їх протопласта в польських історичних публікаціях довгий час виконувала взагалі неіснуюча особа, про що скажемо далі. Зрозуміло, що навіть і старшим, а не лише початкуючим, особливо тамтешнім, корецьким краєзнавцям важко розібратися, з кого, коли і за яких обставин вийшла на політично-економічну арену Великого князівства Литовського (ВКЛ) династія згодом могутніх князів Корецьких, котрі входили в склад десяти (а після еміграції Глинських – дев’яти) найвпливовіших родів, т. зв. «головних княжат» на Україні, за якими було закріплено участь у великокнязівській раді.

Наша розвідка складатиметься з трьох частин, фактично об’єднаних однією сюжетною канвою: історичною долею можливого протопласта Корецьких, князя Олександра Стародубського та його батька, Патрикія Наримунтовича, а також розслідуванням, кому належав Корець до листопада 1443 року – Василю, сину Олександра Стародубського чи  Василю, сину Федора Острозького. Встановити цю істину тим більш важливо, що є загадковий документ, винесений у заголовок нашої публікації, який конкретно свідчить, що місто у першій половині ХV ст. все ще належало родині Острозьких. Загадковим він був тому, що тривалий час вважався фальсифікатом і був відомий лише в описі. Таким чином, вийшла цікава історична колізія: Корецькі начебто вже були, але Корець їм не належав. Отже, ми хочемо донести історію цього акту до ширшого краєзнавчого українського загалу порівняно з тим, якому цей документ, можливо, відомий. В центр нашої розвідки ми ставимо його тому, що він дає точну інформацію, хто володів Корцем на вказану в ньому дату. А вже (лише! – Авт.) згадка про привілей Свидригайла від 9 листопада 1443 р. дає певні підстави пов’язувати законний (доведений, встановлений) початок династії саме з цим документом.

 

Вихованець В. Загадковий акт Казимира Ягелончика (в Троках, від 7-го індикта) / В. Вихованець // Острозький краєзнавчий збірник. - Острог, 2012. - Вип. 5. - С. 9-29.


ЗавантажитиЗавантажити