Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Свято-Стрітенська церква (1637р.)
Пам'ятки
Свято-Стрітенська церква (1637р....

Інше





Денисенко Я. Різні долі українських князів та їхніх замків (на прикладі родів Сангушків-Ковельських і Збаразьких у кінці XV-XVI ст.) | Друк |
Читальний зал - Архітектура Волині
Після багатьох років кровопролитних воєн за спадщину галицьких Романовичів Волинь опинилася у складі Великого князівства Литовського, польські монархи і політичний народ Корони сприймали цей регіон як тимчасово окуповану литовцями територію. За таких умов на Західній Волині виникає ціле пасмо оборонних споруд, володарями якого стають родичі правлячої у Вільно династії Ґедиміновичів. На сьогодні досить важко встановити точну дату облаштування на березі річки Турії замку.
Перша писемна згадка про нього датується місцевими краєзнавцями 1327 роком, протягом якого нібито і було споруджено укріплення, яке згодом зруйнували хрестоносці – лицарі Лівонського ордену. Відомо, що разом з Тевтонським військово-релігійним об’єднанням вони у ХІІІ – на початку ХV ст. становили досить серйозну зовнішню небезпеку як для Великого князівства Литовського, так і Корони Польської. Побудова на березі річки серед волинських лісів замку, що розташовувався поряд із сільським поселенням, свідчила би про значення Західної Волині як стратегічно важливого регіону Великого князівства Литовського.
Історія міста Ковель, розташованого на самій межі Великого князівства і Корони, сягає другої половини XIV століття, коли північно- західні окраїни Волині знаходилися в руках старшого сина князя Федора Ольгердовича – Санґушка (Сендюшка) Федьковича († до 1454), що мав титул «князя на Ратно та Ковелі» [11, c. 294]. Варто зазначити, що засновник одного з найвпливовіших князівських родів Волині у XIV-XVIІІ ст. Сангушко Федькович активно розширював свій маєток за рахунок приєднання до нього суміжних волостей, чим викликав невдоволення короля Владислава ІІІ, який у 1441 р. у відповідь на анексію князем Сангушком Коширської волості позбавив його прав на колишнє родове гніздо – Ратно. Хоча у 1443 р. великий князь Казимир Ягеллончик все ж таки повернув Ратненську волость войовничому князю [11, c. 102].
Денисенко Я. Різні долі українських князів та їхніх замків (на прикладі родів Сангушків-Ковельських і Збаразьких у кінці XV-XVI ст.) / Я. Денисенко, А. Крішан // Острозький краєзнавчий збірник. - Острог, 2012. - Вип. 5. - С. 34-39.

ЗавантажитиЗавантажити