Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Лютеранська Кірха. 1906-1907 рр. м. Луцьк
Пам'ятки. м.Луцьк
Лютеранська Кірха. 1906-1907 рр....

Інше





Бандрівський М. Елементи церемоніальної колісниці VІІ ст. до нар. Хр. на Тернопільщині | Друк |
Читальний зал - Археологія
Внаслідок інтенсивного землекористування в останній час багато пам’яток археології безслідно зникають. Тернопільська область належить до найбільш розорюваних земель на території нашої держави. Зараз оранкою охоплено навіть ті землі, які ще донедавна використовувались під сіножаті і пасовища. Від агресивного господарювання людини особливо страждають кургани. В центральних і південних районах Тернопільщини значна частина курганів, зокрема, ранньозалізного часу, була збудована з використанням каменю. Сьогодні цей камінь з давніх курганів безкарно беруть на розбудову приватних споруд, а підрядні організації державного підпорядкування використовують камінь з курганів для замощення вибоїн на ґрунтових дорогах (бо так дешевше, ніж цільово закуповувати щебінь в ТзОВ чи ЗАТ). В науковій літературі ще з ХІХ ст. відомий курганний могильник біля сіл Чорнокінці і Коцюбинчики Чортківського району на Тернопільщині. Один з найбільших курганів цього могильника, який в діаметрі перевищує півсотню метрів, й досі називають “Розбита Могила”. У 1980 р. в складі експедиції Л. Крушельницької автор брав участь у обстеженні Розбитої Могили. Саме тоді через сам центр цього велетенського кургану місцевий колгосп, за погодженням з районним керівництвом, прокладав дорогу, аргументуючи тим “…щоби шоферам не об’їздити Могилу довкола”. Перед нашим приїздом потужними скреперами центральна частина Розбитої Могили була розрита і звідти вивезли (тільки за час нашого перебування) понад 20 самоскидів каменю, про що пише Л. Крушельницька у своїх працях, називаючи Розбиту Могилу “курганом у Чорнокінцях” [Крушельницька, 1985, с. 140], хоча адміністративно пам’ятка належить до с. Коцюбинчики.
В наступні роки Розбиту Могилу оглядав Ю. Малєєв, який в низці статей так само “прив’язав” цей курганний могильник до сусіднього с. Чорнокінці, не обмовившись про його належність до сільської ради в с. Коцюбинчики [Малеєв, 1991, с. 173]. З того часу в науковій літературі панує різнобій щодо приналежності пам’ятки. В 2008 р. експедицією відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України проведено рятівні дослідження на сусідньому кургані, який, перебуваючи в оренді у місцевого підприємця, щороку інтенсивно розорювався, а сам підприємець з гордістю перераховує скільки машин каменю він вивозить з кургану “..щоб те каміння не заважало орати”. Крім того, цей курган вже розкопувався місцевою поміщицею А. Любич-Потоцькою у 1880 р. і тоді з нього возами так само вивозили каміння [Ossowski, 1891, t. ХV, s. 16]. За останні роки курган зменшився у висоту майже на один метр. Тому ціллю досліджень було проведення рятівних археологічних досліджень саме на цьому кургані.
Бандрівський М. Елементи церемоніальної колісниці VІІ ст. до нар. Хр. на Тернопільщині / М. Бандрівський // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 13. — С. 215-233.

Завантажити Завантажити