Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Свято-Параскевська церква (1774р.)
Пам'ятки
Свято-Параскевська церква (1774р...

Інше





Кихтюк В. Основні типи та кількість поселень на Волині | Друк |
Читальний зал - Населення Волині
Населені пункти Волині виникали в конкретні історичні епохи, їх назви змінювалися в часі за формою, а часто і за змістом, поширювалися залежно від конкретних історичних подій, явищ – міграції населення, війн, культурного, економічного і мовного спілкування волинян тощо; часто поява та функціонування назв залежало також від географічного середовища. Під час дослідження історії та топонімії Волині можемо виділити такі типи поселень на Волині: давньоруські гради (городи), села, селища, міста, містечка, хутори, слободи, колонії, фільварки. «Повість минулих літ», що є головним джерелом ранньої історії східних слов’ян, у вступній частині дає яскраву картину не тільки їхнього економічного життя, а й рівня суспільно-політичного розвитку.
Літописні племена – це великі територіальні об’єднання. Процеси консолідації східнослов’янських племен, що протікали в умовах постійної військової небезпеки з боку кочівників, зумовили виникнення нової форми поселень, вона отримала означення «град». Літопис не розкриває змісту поняття гради, можна лише здогадуватись, що вони були насамперед адміністративно-політичними центрами союзів племен, а також фортецями в прикордонних районах. Слово град у своєму початковому давньоруському значенні – „ограда”. Гради (городи) – поселення, укріплені огорожею, оточені ровами та валами, дерев’яним частоколом, часто захищені природними укріпленнями – ярами, річками, болотами. Недостатність писемних даних компенсує археологія, відкриваючи та вивчаючи залишки цих «градів» практично на всій території розселення східних слов’ян. Про існування городищ, як наступників градів розповідає у своїй монографії „Волинська земля Х – середини ХІV ст.: археологія та історія” професор М. М. Кучинко.
Городища – сільські поселення з валами і ровами, що оточують замкнутий простір. [1, с. 70] За часів Київської Русі градами називали великі поселення, укріплені дерев’яними стінами з бійницями і баштами, за якими населення ховалося в часи лихоліть від небезпеки. Такі гради з плином часу нерідко втрачали своє військове значення, їх укріплення руйнувалися, а самі вони приходили в упадок і перетворювались у городища – „місця, де був город”.
Кихтюк В. Основні типи та кількість поселень на Волині / В. Кихтюк // Острозький краєзнавчий збірник. - Острог, 2012. - Вип. 5. - С. 216-225.

Завантажити Завантажити