Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Замок Любарта  м. Луцьк. Поштова листівка поч. ХХ ст.
Пам'ятки. м.Луцьк
Замок Любарта м. Луцьк. Поштова...

Інше





Вихованець Т. Матеріали з історичної топографії Острога першої третини ХІХ століття | Друк |
Читальний зал - Край в цілому, міста та райони краю
Століття, яке передувало ХІХ-му, як, зрештою, і раніші, в історії древнього волинського Острога було часом непростих випробувань: військові кампанії, розруха та спустошення, пожежі [1]. Разом із тим – поділеність, а відтак низка власницьких змін та перипетій, котрі, безперечно, теж поступово накладали відбиток і на соціально- економічне становище міщан, і на зовнішній вигляд містечка. Ось і в першій третині ХІХ ст. між черговими дідичами Острога та деяких його передмість постала незгода щодо меж, завдяки котрій, як не парадоксально, ми сьогодні у змозі представити загалові важливі відомості з деяких аспектів тогочасної міської топографії. Зважаючи на те, що проблема поділеності міста на цей час набула ознак трохи інших, відмінних од тих, котрими характеризувалися XVII та XVIII століття, з’ясуймо хоча б у загальних рисах її ґенезу.
* * *
На початку XVII ст., у 1603 р., Острог укупі з належними йому селами був поділений надвоє між синами Костянтина-Василя Острозького – Янушем та Олександром [2]. Після смерті в 1620 р. краківського каштеляна Януша Костянтиновича належна йому частина міста, згідно з волею магната, набула статусу ординатської [3] (від слова «ординація» (інакше – «майорат») – порядок спадкування маєтків, при якому вони повинні були передаватися від власника до власника неподільно [4]); друга ж частина 1621 року відійшла доньці вже покійного на той час Олександра Острозького – Анні-Алоїзі [5], заміжній за великим литовським гетьманом Яном-Каролем Ходкевичем.
Позаяк краківський каштелян на той час уже не мав прямого спадкоємця, майорат відійшов до спорідненої з Острозькими родини Заславських. Першим із черги ординатом став Франциск, по ньому – Владислав-Домінік та останнім – Олександр-Януш. З його відходом за межу в 1673 р. чоловіча лінія династії припинилася. Згідно з волею Я. К. Острозького, в такому випадку ординація повинна була перейти до спадкоємця підчашого Великого князівства Литовського Януша Радзивіла, сина його рідної сестри Катерини, а якщо не виявиться й такого, то до котрогось із обраних на коронному сеймі кавалерів Мальтійського ордену [6]. Проте таке положення ординації, начебто, не було схвалене сеймом [7].
Вихованець Т. Матеріали з історичної топографії Острога першої третини ХІХ століття / Т. Вихованець // Острозький краєзнавчий збірник. - Острог, 2012. - Вип. 5. - С. 226-257.

Завантажити Завантажити