Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Преображенський собор, 1874 р. Майдан Перемоги, 12/14 м. Житомир
Пам'ятки. Житомир
Преображенський собор, 1874 р. М...

Інше





Михайлишин О. Невідомі проекти відбудови замку в Острозьких-Любомирських в Дубно (1920-30-ті роки) | Друк |
Читальний зал - Архітектура Волині
Протягом короткого двадцятилітнього періоду
між першою та другою світовою війнами на те-
риторії Волині здійснювався значний обсяг робіт
в закресі консервації та реставрації пам’яток архі-
тектури минулих століть. Відбудовчі акції щодо міст,
містечок, сіл після значних руйнацій підчас Першої
світової війни спиралися на новітні містобудівні
теорії, новації у архітектурному формотворенні,
що брали свій початок в країнах Західної Європи і
трансформувались з врахуванням місцевих традицій
в цих галузях. Разом з цим, на території Польської
держави, частиною якої у 1921 р. стала й історична
Волинь і частина Полісся, бурхливо розвивалась
теорія та практика збереження й відновлення по-
тужного шару архітектурно-містобудівної спад-
щини. Ініціювання та значна підтримка державою
пам’яткоохоронної діяльності на території всієї
Другої Речі Посполитої мала поважну мотивацію і
значення для утвердження нової влади на приєдна-
них територіях. Сформований у 20–30-х рр. мину-
лого століття своєрідний культ пам’яток минулого
став важливим чинником збереження національної
самобутності, підкреслення причетності Польщі
до західноєвропейського культурного простору. На
східних її територіях, що відрізнялися етнічно й ві-
росповідно, цей чинник був провідним.
Зокрема, польська влада була особливо за-
цікавлена у відновленні замкових комплексів.
Ці об’єкти привертали до себе увагу з декількох
причин. По-перше, з огляду на можливість їх
відбудови і наступного пристосування для по-
треб місцевих адміністрацій і населених пунктів,
в яких розташовувалися. Історико-інформаційний,
туристичний потенціал замкових комплексів був
другим суттєвим аргументом на користь ведення
дослідницьких та ремонтно-реставраційних робіт.
По-третє, певний інтерес до подібних об’єктів ви-
являли і військові: потужні замкові укріплення та
споруди могли бути використані у якості оборонних
форпостів у випадку воєнних дій.
Замок князів Острозьких-Любомирських
в Дубно, як і значна кількість інших пам’яток ар-
хітектури Волині, зазнав руйнувань під час Першої
світової війни. Після пожеж вціліли в‑основному
лише замкові бастіони, фрагменти куртини, стіни
в’їзної брами та палацові мури. Вщент згоріли
міжповерхові перекриття, дахи, вигоріли інтер’єри.
Страшною пусткою віяло від порожніх вікон захід-
ного корпусу замку – колишнього палацу князів
Любомирських. Трохи краще збереглася будівля зі
східного боку замкового подвір’я, так звана «стара
офіцина» – будівля зведена у 80-х рр. ХVІІІ ст. на
фундаментах давньої будівлі, як припускають іс-
торики, палацу кн.Острозьких. Проте, у порівнянні
зі знищеною на 70 % забудовою міста [1, с.364],
загальний фізичний стан замкового комплексу був
значно кращим.
Зважаючи на ту обставину, що на початку
1920-х рр. місто Дубно отримало статус адміні-
стративного центру повіту, постала гостра потреба
розквартирування тут місцевої адміністрації і дер-
жавних установ, а також сотень держслужбовців, що
прибували для роботи в управлінському апараті. Рі-
шення зосередити усі установи органів державного
управління саме в замку – найбільшому комплексі,
що мав яскраво виражені риси репрезентативності,
виглядає цілком логічним і обґрунтованим. Розмі-
щення у давніх стінах нової влади було актом сим-
волічним і, очевидно, трактувалось як продовження
традицій перерваного періоду державності. Про
такий підхід свідчить спрямованість усіх наступних
відновлювальних робіт.
Віднайдені нами документи, що стосуються
основних етапів і проектів відбудови комплексу
замкових будівель в Дубно в 1920–30-х рр., дають
змогу прослідкувати, як відроджувалась з небуття
ця унікальна оборонна споруда і визначна історич-
на пам’ятка.
Протягом короткого двадцятилітнього періоду між першою та другою світовою війнами на території Волині здійснювався значний обсяг робіт в закресі консервації та реставрації пам’яток архітектури минулих століть. Відбудовчі акції щодо міст, містечок, сіл після значних руйнацій під час Першої світової війни спиралися на новітні містобудівні теорії, новації у архітектурному формотворенні, що брали свій початок в країнах Західної Європи і трансформувались з врахуванням місцевих традицій в цих галузях. Разом з цим, на території Польської держави, частиною якої у 1921 р. стала й історична Волинь і частина Полісся, бурхливо розвиваласьтеорія та практика збереження й відновлення потужного шару архітектурно-містобудівної спадщини.
Ініціювання та значна підтримка державою пам’яткоохоронної діяльності на території всієї Другої Речі Посполитої мала поважну мотивацію і значення для утвердження нової влади на приєднаних територіях. Сформований у 20–30-х рр. минулого століття своєрідний культ пам’яток минулого став важливим чинником збереження національної самобутності, підкреслення причетності Польщі до західноєвропейського культурного простору. На східних її територіях, що відрізнялися етнічно й віросповідно, цей чинник був провідним. Зокрема, польська влада була особливо зацікавлена у відновленні замкових комплексів. Ці об’єкти привертали до себе увагу з декількох причин. По-перше, з огляду на можливість їх відбудови і наступного пристосування для потреб місцевих адміністрацій і населених пунктів, в яких розташовувалися.
Історико-інформаційний, туристичний потенціал замкових комплексів був другим суттєвим аргументом на користь веденнядослідницьких та ремонтно-реставраційних робіт. По-третє, певний інтерес до подібних об’єктів виявляли і військові: потужні замкові укріплення та споруди могли бути використані у якості обороннихфорпостів у випадку воєнних дій. Замок князів Острозьких-Любомирських в Дубно, як і значна кількість інших пам’яток архітектури Волині, зазнав руйнувань під час Першої світової війни. Після пожеж вціліли в основномулише замкові бастіони, фрагменти куртини, стіни в’їзної брами та палацові мури. Вщент згоріли міжповерхові перекриття, дахи, вигоріли інтер’єри. Страшною пусткою віяло від порожніх вікон західного корпусу замку – колишнього палацу князів Любомирських. Трохи краще збереглася будівля зі східного боку замкового подвір’я, так звана «стара офіцина» – будівля зведена у 80-х рр. ХVІІІ ст. на фундаментах давньої будівлі, як припускають історики, палацу кн. Острозьких. Проте, у порівнянні зі знищеною на 70 % забудовою міста [1, с.364], загальний фізичний стан замкового комплексу був значно кращим. Зважаючи на ту обставину, що на початку1920-х рр. місто Дубно отримало статус адміністративного центру повіту, постала гостра потреба розквартирування тут місцевої адміністрації і державних установ, а також сотень держслужбовців, що прибували для роботи в управлінському апараті. Рішення зосередити усі установи органів державного управління саме в замку – найбільшому комплексі, що мав яскраво виражені риси репрезентативності, виглядає цілком логічним і обґрунтованим. Розміщення у давніх стінах нової влади було актом символічним і, очевидно, трактувалось як продовження традицій перерваного періоду державності. Про такий підхід свідчить спрямованість усіх наступних відновлювальних робіт.
Віднайдені нами документи, що стосуються основних етапів і проектів відбудови комплексу замкових будівель в Дубно в 1920–30-х рр., дають змогу прослідкувати, як відроджувалась з небуття ця унікальна оборонна споруда і визначна історична пам’ятка.

Михайлишин О. Невідомі проекти відбудови замку в Острозьких-Любомирських  в Дубно (1920-30-ті роки) / О. Михайлишин // Архітектурна спадщина Волині : зб. наук. праць/ НУВГП ; за наук. ред. П. А. Ричкова. – Рівне : ДМ, 2012. - Вип. 3. - С. 177-190.

Завантажити Завантажити