Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Юрій Змієборець
Волинська ікона
Юрій Змієборець

Інше





Прищепа О. До історії спорудження банківської будівлі у вимірі культурного життя Рівного початку ХХ ст. | Друк |
Читальний зал - Архітектура Волині

 

Початок ХХ століття в історії Рівного – по-
вітового центру Волинської губернії, позначений
позитивними зрушеннями у всіх сферах його
життєдіяльності: зростає чисельність населення,
пришвидшується темпи економічного поступу.
Усталена вже на той час конфігурація залізниць,
як відомо, спричинила зміни в ієрархії торгових
центрів цього регіону України. Оскільки губернське
місто Житомир дещо втрачає свої позиції, роль
головного торгового центру Волині поступово
переходить до Рівного. Саме тоді набувають по-
ширення постійні заклади торгівлі – магазини та
крамниці, з’являються торговельні фірми (доми),
які займалися гуртово-роздрібними операціями.
У 1912 р. тут розгорнуло діяльність 38 торговель-
них домів із капіталами майже у 300 тис. руб. Один
із них – торговельний дім «А. Роттенберг і Х. Баг»,
який займався торгівлею сукнами, вважався най-
більшим у губернії. До того ж в Рівному набуває
поширення ще й складська торгівля – насамперед
хлібом та лісом. Прискорене зростання Рівного
як важливого торгового центру Волині спонукало
саме тут у 1910 р. відкрити товарну біржу [1, с. 124].
Із розвитком промисловості й торгівлі, а та-
кож комунальної і соціально-культурної сфери
міського господарства виникає необхідність у на-
дійних джерелах кредитування, відтак банківських
установах. У повітовому Рівному на початку ХХ ст.
функціонувало відділення Мінського банку, зго-
дом ця банківська установа увійшла до складу
Азовсько-Донського банку – одного з найбільших
акціонерних комерційних банків Російської імперії.
Однак головною кредитно-фінансовою установою
у пізньоімперській Росії виступав Державний банк,
і Рівне було єдиним повітовим центром Волинської
губернії, в якому, окрім Житомира, було відкри-
те ще й його відділення. При цьому Рівненське
відділення Державного банку здійснювало свої
операції на значно більші суми, ніж Житомирське.
Так, упродовж 1909–1910 рр. надані тут клієнтам
позики більш, ніж утричі перевищувала показники
Житомирського відділення [2, с. 128–129].
Початок ХХ століття в історії Рівного – повітового центру Волинської губернії, позначений позитивними зрушеннями у всіх сферах його життєдіяльності: зростає чисельність населення, пришвидшується темпи економічного поступу. Усталена вже на той час конфігурація залізниць, як відомо, спричинила зміни в ієрархії торгових центрів цього регіону України. Оскільки губернське місто Житомир дещо втрачає свої позиції, роль головного торгового центру Волині поступово переходить до Рівного. Саме тоді набувають поширення постійні заклади торгівлі – магазини та крамниці, з’являються торговельні фірми (доми), які займалися гуртово-роздрібними операціями.
У 1912 р. тут розгорнуло діяльність 38 торговельних домів із капіталами майже у 300 тис. руб. Один із них – торговельний дім «А. Роттенберг і Х. Баг», який займався торгівлею сукнами, вважався найбільшим у губернії. До того ж в Рівному набуває поширення ще й складська торгівля – насамперед хлібом та лісом.
Прискорене зростання Рівного як важливого торгового центру Волині спонукало саме тут у 1910 р. відкрити товарну біржу [1, с. 124]. Із розвитком промисловості й торгівлі, а також комунальної і соціально-культурної сфери міського господарства виникає необхідність у надійних джерелах кредитування, відтак банківських установах.
У повітовому Рівному на початку ХХ ст. функціонувало відділення Мінського банку, згодом ця банківська установа увійшла до складу Азовсько-Донського банку – одного з найбільших акціонерних комерційних банків Російської імперії. Однак головною кредитно-фінансовою установоюу пізньоімперській Росії виступав Державний банк, і Рівне було єдиним повітовим центром Волинської губернії, в якому, окрім Житомира, було відкрите ще й його відділення. При цьому Рівненське відділення Державного банку здійснювало свої операції на значно більші суми, ніж Житомирське. Так, упродовж 1909–1910 рр. надані тут клієнтам позики більш, ніж утричі перевищувала показникиЖитомирського відділення [2, с. 128–129].

 

Прищепа О. До історії спорудження банківської будівлі у вимірі культурного життя Рівного початку ХХ ст. / О. Прищепа // Архітектурна спадщина Волині : зб. наук. праць / Нац. ун-т водного госп-ва та природокористування ; каф. Архітектури та середовищного дизайну ; за наук. ред. П. А. Ричкова. – Рівне : Дятлик М, 2016. – Вип. 5.– С. 160 - 163.  


Завантажити Завантажити