Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Вид на місто. 1916 р.
Пам'ятки. Рівне
Вид на місто. 1916 р.

Інше





Шпанів, Рівненський район, Рівненська область | Друк |
Читальний зал - Історія міст і сіл Волині. Короткі довідки

Шпанів

Рівненський район

Рівненська область

 

Село Шпанів є адміністративно-територіальним центром сільської ради і знаходиться на відстані 7 км від районного та обласного центру, при річці Усті, на мальовничих пагорбах північної межі Волинської височини. Площа населеного пункту становить 459,30 га. Дворів – 727, населення – 2484 особи.

Народне осмислення назви Шпанова різне. То в зв’язку з словом шпанка вишня (тут, мовляв, були гаї шпанки), то в єдності з дієсловом шпанувати «бути волокитником, осередком шпани». Звідси, мовляв, «село шпани».

Вперше згадку про село знаходимо в акті 1562 року, де вказується, «…містечко Шпанів з замком не входить до Рівненського ключа». Акт 1570 року підтверджує право власності на містечко Шпанів за Федором Чапличем. З часом від назви цього маєтку представники роду починають себе іменувати Чапличами-Шпанівськими. У 30-х роках ХVІІ ст. Чапличі залишають своє родове гніздо. У той час в навколишніх лісах діяв каральний загін, якому приписують розорення Шпанівського замку. Тепер про його існування нагадує лише невисокий пагорб, і мало кому спаде на думку, що тут знаходиться підземелля старовинного замку – єдине, що від нього залишилось. Пізніше маєток перейшов до Чолганських, а згодом до Пеплавських, яким він належав майже 100 років. У другій половині ХVІІІ ст. Ян Казимир Стецький з Межирічів Корецьких, будівничий і володар маєтку в Кустині. У кінці ХVІІІ ст. Кароль Стецький побудував у Шпанові палац у стилі класицизму. У 1815 році після одруження з онукою Стецького маєток переходить до Михайла Радзивілла (1778–1850) – литовського князя і одного з ватажків польського повстання проти Росії 1830–1831 роках. Останнім власником маєтку до 1939 року був Януш Радзивілл. В 1815–1830-х роках з ініціативи Михайла Радзивілла, скоріш всього за проектом Генрика Латтара, палац перетворився на велику і гарну резиденцію, посеред прекрасної природи понад мальовничим ставом. У сорокових роках ХІХ ст. Хелена Радзивілова(з роду Пшездецьких) повністю переплановує ландшафти Шпанова: осушує болота, очищає ставки, закладає сади і парки. Довкола палацу був розбитий парк за проектом Дионісія Міклера який займав територію близько 20 гектарів. Поряд на погорбі був ще один парк, закладений в англійському стилі з альтанками та доріжками. А також було побудовано декілька житлових приміщень, серед яких звертає на себе увагу триповерховий флігель у формі латинської літери L. Цей будинок зберігся дотепер, а раніше використовувався Радзивіллами як літня резиденція після пожежі 1870 р., котра майже повністю знищила палац, після якої він уже не відбудовувався.

За царизму у селі була двокласна школа. За часів панування Польщі – семирічка. Навчання було на польській мові, один урок на тиждень – українською. Директором був Петрушка. З другого класу вивчали «Закон Божий»(1938). Навчав українською мовою отець Іван на українській мові. Вчителем був поляк Єжи Єречек. У 1939 році у семирічній школі навчання велося українською мовою. В основному вчителі були зі Східної України, місцеві вчителі: Бордовська Євгенія Павлівна, Чуйкова Зоя Дмитрівна, Семенюк Костянтин Потапович, Семенюк С. С. і Баранов В. О. У 1941 році у школі було тільки 4 класи. У 1943 році школу закрили. У 1942 році багато молоді села пішла в УПА. Більшість з них загинули за волю і незалежність України.

У селі стоїть бароковий костел святих Петра і Павла, закладений у 1726 році з ініціативи київського підстарости Петра Пеплавського. Костел сотні років слугував усипальницею князів Радзивіллів. На території костелу була дзвіниця, зроблена з чотирьох п’ятиметрових швелерів, де зверху на перекладині висіло два дзвони. У 1945 році він був зачинений і згодом перетворився на руїну. Протягом останніх років пам’ятка була відремонтована зусиллями громади Української Православної Церкви і стала православним храмом. 1855 році на кошти князя Радзивілла була збудована кам’яна церква Святої Великомучениці Варвари, яка була збудована на місці старої дерев’яної церкви ХVІ ст. При ній у 1869 році на кошти прихожан побудована дерев’яна дзвіниця.

На північ від Шпанова була невеличка німецька колонія «Териполь», яка у 1914 році припинила своє існування. На кінець ХІХ – початок ХХ ст. у власності князя Фердинанда Радзивілла перебуває фабрика обробітку шкіри, водяний млин, горілчані магазини, винокуренний завод (52 890 відер річної продукції), побудований ним у 1904 році.

Сесією Шпанівської сільської ради від 29 липня 2005 року палацовому комплексу, церкві Святих Петра і Павла, церкві Святої Великомучениці Варвари надано статус пам’яток історії та архітектури місцевого значення. На території Шпанівської сільської ради знаходиться заказник місцевого значення «Урочище Павлівщина» створений рішенням Рівненської облради №584 від 27.05.2005 р. Площа 131 га.

Село має багато іменованих місць. Ось декілька: Містечко (або Окіп) – «головна й старовинна дільниця біля замкового ставу, де було єврейське кладовище Окописько»; Ксьодзівщива – куток в околиці збудованого в 1772 році костела», Лука – «дільниця біля однойменного лугу»; Княжине – «велике поле, належне колись княгині»; Коло форта – «поле в околиці старовинної фортеці» та інші. В Шпанові і сусідніх селах виявлено залишки 16 поселень доби неоліту і три могильники доби бронзи.

У селі є обеліск односельчанам, які загинули на фронтах Другої світової війни.

Культові споруди: Церква Святих Петра і Павла (Українська Православна Церква Київського патріархату); Будинок молитви релігійної громади християн віри Євангельської; Будинок молитви релігійної громади Євангельських християн-баптистів; Церква Святої Великомучениці Варвари (Українська Православна Церква Московського патріархату).

1 жовтня 2012 року Шпанівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. шляхом реорганізації стала навчально-виховним комплексом «загальноосвітній навчальний заклад І–ІІІ ступеня – дошкільний навчальний заклад». У НВК працює 27 педагогів. На базі НВК діє 7 гуртків на безоплатній основі.

Будинок культури був відкритий 17 грудня 1966 року. Працюють такі гуртки: вокальний, хореографічний. В селі є стадіон. Функціонує публічно-шкільна бібліотека, фонд якої становить 11607 документів. У бібліотеці є доступ до мережі Інтернет; створена музейна експозиція «Відкрий для себе рідне село».В селі діє фельдшерсько-акушерський пункт.

У селі знаходиться «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» і парк –

залишок колишнього палацу.

Відомі люди краю: У 1914 році тут народився Станіслав Альбрехт Радзивілл, майбутній дипломат і бізнесмен.

Цилія Гордій Васильович (16.01.1901 – 23.03.1993), був мобілізований в лютому 1944 року. Воював на 3-ому Білоруському фронті, в складі 28-ї гвардійської армії. Брав участь у звільненні Кенігсберга. Нагороди: ордени — «Великої Вітчизняної війни 1 ст.», 2 ордени «Великої Вітчизняної війни 2 ст.»; медалі «За відвагу», «За взяття Кенігсберга», «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні», «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні».

***

Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. – С. 518.

Пура Я. О. Край наш у назвах. Ч. 2 / Я. О. Пура. – Рівне, 1991. – С. 77–78.

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся / О. Цинкаловський. Т. 2 : Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року. – Вінніпег, 1986. – C. 544–545.

Історія та легенди сіл Рівненського району / упоряд. М. Бендюк. – Острог : НУ «Острозька академія», 2012. – C. 107–109.

Войтович В. М. Пересопниця. Рівненський край : історія та культура / В. М. Войтович. – Рівне : В. Войтович, 2011. – С. 474–489.