Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Маннергейм Карл Густав Еміль (1867-1951)
Видатні діячі
Маннергейм Карл Густав Еміль (18...

Інше





Хотин, Рівненський район, Рівненська область | Друк |
Читальний зал - Історія міст і сіл Волині. Короткі довідки

Хотин

Рівненський район

Рівненська область

 

Село належить до Шпанівської сільської ради. Розташоване на березі річки Горині, 11 км від районного центру. Населення – 658 осіб, Площа 0,49 км².

Щодо походження назви села є легенда. Давним-давно сюди на край пагорба причалили гребці, шукаючи притулку від переслідувань пана. Розвели багаття, наловили риби і стали готувати їжу. Один з них пішов оглядати околишні місця. Коли повернувся, почав вихваляти побачене, особливо таємничі печери, яри, заявивши таке: «Ми повинні хотіти тут осісти». Коли розжились, то назвали оселю Хотином за улюбленим словом «хотіти».

Уперше село Хотин (Хотинь) згадується у листі К. Ягеловича від 1457 року, де підтверджено надання «ймення Хотчина» княгині Марії Рівненській. У 1461 році Івашко Дичко Васильович продає село Ровноє (тоді село) князю Семену Васильовичу Несвицькому. Через 20 років князь помирає і залишає після себе дружину Марію і дочку Анастасію, яка ще при житті батька була видана заміж за князя Семена Гольшанського. Князь Несвицький заповів своїй дружині і дочці всі свої маєтки, в тому числі і Хотин. Після смерті чоловіка княгиня Марія поселилася в селі Городок, в Рівному почала будувати замок. Коли замок був закінчений, Марія перенесла туди свою резиденцію і з тих пір стала називатися княгинею Рівненською. У 1503 році Семен Юрійович Гольшанський, староста Луцький, знаменитий полководець, помирає. Його дочка Анна-Тетіанна, яка ще при житті своєї бабусі, княгині Марії Рівненської, вийшла заміж за Костянтина Івановича князя Острозького — гетьмана Великого князівства Литовського. Після 1515 року княгиня Марія передала управління маєтками своїй єдиній внучці — Анні-Тетіанні Острозькій, яка внесла в дім Острозьких свої величезні маєтності, в тому числі і село Хотин. Але князі Острозькі стали володіти цими маєтками тільки після смерті Марії Рівненської у 1518 році. Акт 1518 року стверджує належність Хотина Рівненському замку.

У 1603 році князь Костянтин Костянтинович Острозький, який жив в Острозі, розділив Рівненські маєтки між двома синами — Янушем, каштеляном Краківським, і Александром, воєводою Волинським. При цьому Рівне із замком і всіма селами, які до нього відносилися, дісталися Александру. До Рівного серед маєтків належало село Хотин. 2 грудня 1603 року князь Александр Острозький помирає. 15 травня 1604 року його дружина Анна Костчанка (1575–1635 рр.) стала володаркою всіх маєтків. 1621 рік — Хотин і Ходоси переходять до князів Замойських, 1642 рік — до Концпольських,1720 рік — до Валевських.723 рік — до Любомирських. 7 грудня 1753 року, згідно з Кульбушівською трансакцією, село Хотин надано Станіславу Любомирському, а потім перейшло до Богушів. Після Богушів Хотин переходить до Ожешкових.

На початку ХХ ст. в селі відкрито родовище кембрійських глин і був збудований цегельний завод. У липні 1920 року село Хотин було ареною боїв частин Першої Кінної армії з поляками.

В Хотині та Савичах, у 1921 році, чинили опір польським військам партизанські загони. У 1937 році в Хотині був створений сільськогосподарський кооператив «Добро», який діяв до 1939 року.

З приходом Радянської влади в 1939 році в селі організовується колгосп. У період окупації фашисти вбили першого голову колгоспу Т. М. Ільчука. На фронтах Другої світової війни воювали 32 чоловіка, з них полягли 21.Урядовими нагородами за бойову доблесть відзначені 11 чоловік.

2 лютого 1944 року село було звільнено від фашистів. Згодом організовується колгосп. Хотин стає центром сільської ради, якій підпорядковані села Савичі та Ходоси. У післявоєнні роки в селі Ходоси відкривається сільська бібліотека у приватному будинку. Пізніше будують клуб у селі Хотин, куди переносять бібліотеку. У 1973 році об’єднано Хотинську і Шпанівську сільські ради в одну — Шпанівську.

На краю села Хотин, біля річки Горинь, знаходиться овальне городище, де у кінці 15 ст. стояв замок Марії Рівненської (Несвицької). Поряд насипаний пагорб, на якому знаходився сторожовий маяк (в народі це місце називають «кашкет»). За радянських часів тут встановлений знак «Пам’ятка архітектури», який підтверджує місце знаходження замку. Під городищем збреглася печера (можливо, підземний хід) довжиною 50 метрів і висотою 2 метри, пробита у глині (пам’ятка природи місцевого значення з 1979 року). Неподалік починається підземний хід, шириною біля трьох метрів, який іде через село Великий Олексин у напрямку міста Рівне, через Золотіїв.

Унікальним комплексом Дулібії Рось був головний порт столиці Суренж (Рівне) на річці Горинь. Він розміщувався на місці сучасних сіл Хотин і Ходоси. Самі назви сіл говорять про їх функцію: Хотин (Гатин, гачене місце, порт) та Ходоси (ходи). Давні легенди Хотина та Ходосів розповідають про підземні ходи, в яких предки нинішніх мешканців переховувались від монголо-татар. Ці входи знали поляки за часів Богдана Хмельницького. Є припущення, що поляки засипали їх. Порт займав прилеглі до річки Горинь пагорби у вигляді півмісяця, повернутого кінцями на північ. На цих пагорбах розміщувались охоронні залоги, сторожеві пости, городища, храмовий комплекс, священне джерело. Внизу, в долині річки були збудовані пірси, припортові споруди. Між пагорбами в ярах розміщувались будівельні доки, а в річкових кільцевих старицях та вниз і вверх по руслу стояли сотні, а деколи й тисячі кораблів-чайок. Тогочасний флот Дулібії здатен був перевезти одночасно до 1000 чоловік. У 830–832 роках порт у Хотині був зруйнований.

У 1769 році на кошти поміщика Антонія Богуша та парафіян була збудована мурована церква Зачаття св. Анни із дерев’яною двоярусною дзвіницею.

В 1852 році знайдено в Хотині кілька срібних монет «київського типу», в 1889 році — кілька фунтів римських монет. Серед них розпізнано монети Марка Аврелія.

***

Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. – С. 518.

Пура Я. О. Край наш у назвах. Ч. 2 / Я. О. Пура. – Рівне, 1991. – С. 70–72.

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся / О. Цинкаловський. –

Т. 2 : Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року. – Вінніпег, 1986. – C. 502.

Годованюк О.М. Монастирі та храми Волинського краю / О. М. Годованюк. – К. : Техніка, 2004. – С. 121–123.

Дем'янов В. Велич Дулібії Рось. Суренж. Таємниці Волинської землі / В. Дем'янов, О. Андрєєв. – К. : Корлайн, 2006. – 264 c.

Історія та легенди сіл Рівненського району / упоряд. М. Бендюк. – Острог : Нац. ун-т "Острозька академія", 2012. – C. 98–99.

Войтович В. М. Пересопниця. Рівненський край : історія та культура / В. М. Войтович. – Рівне : В. Войтович, 2011. – С. 462–465.