Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Костел Св. Станіслава. м. Ковель Волинська обл.
Пам'ятки
Костел Св. Станіслава. м. Ковель...




Галерея

Свято-Троїцький чоловічий Межирічський монастир, с. Межиріч Острозький р-н Рівненська обл.
Про обставини і дату спорудження межиріцької церкви Св. Трійці маємо небагато відомостей. Найпоширенішою версією знову-таки є інформація І. Стебельського про те, що вона споруджена нібито сином Василя Красного – князем Іваном Васильовичем, тобто, з огляду на рік його смерті (1466 р.), приблизно в середині XV ст. І практично всі вітчизняні дослідники XIX – початку XX ст. апріорі запозичують таке датування, яке начебто добре пояснює також архітектурну спорідненість межиріцького й острозького храмів.
Важливе значення для уточнення часу спорудження храму має віднайдення документальних свідчень про надання нових фундушів Межиріцькому монастиреві саме князем К. І. Острозьким, датованих 12 березня 1523 р.
Підсумовуючи розбіжності стосовно датування церкви Св. Трійці в Межирічі і зважаючи на важливі зовнішні обставини, пов'язані з майновою консолідацією чи, навпаки, розпорошеністю дому Острозьких у XVI ст., найбільш вірогідним можна вважати будівництво цього храму під патронатом князя Костянтина Івановича в 1520-ті роки, тобто незадовго до його смерті. Можна також досить впевнено стверджувати, що будувалася ця церква як головний монастирський храм, а не як парафіяльний. Дуже ймовірно, що будівництво обох храмів – острозького Богоявленського та межиріцького Троїцького – певною мірою могло навіть збігтися в часі і здійснюватися тим самим майстром, який добре розумівся на особливостях православного храмобудування.
Межиріцька церква Св. Трійці загалом непогано зберегла свою архітектурну автентичність, їх засаднича архітектурна спорідненість добре помітна і відразу кидається у вічі. Бачимо однаковий хрещато-баневий принцип побудови об'ємно-просторової композиції, план основних об'ємів наближений до квадрата, покриття підтримується чотирма внутрішніми опорними стовпами. І тут і там маємо три вівтарні апсиди, які значно нижчі за основний об'єм, дуже схожі зовнішні контрфорси з уступами та подібні форми високих стрілчастих вікон. І головне – в обох храмах аналогічне висотне розкриття, здійснене влаштуванням п'яти бань на схожих восьмигранних підбанниках.
Щоправда, помітні й певні відмінності, які зумовлені насамперед різним статусом споруд. Церква Св. Трійці – дещо скромніша за своїми розмірами, її гранчасті підбанники значно нижчі. Скромнішим є й архітектурне деталювання. Особливо це стосується оформлення вікон, цоколю, карнизів і декоративного членування барабанів. Слід відмітити також виразні сліди пізніших перебудов межиріцького храму, виконаних на початку XVII ст. під час адаптації його до архітектурного комплексу новозаснованого францисканського монастиря. Зокрема, замість лучкових фронтонів закомарного типу, які початково прикривали торці склепінь головної нави та трансепта, в міжбарабанному просторі згодом з'явилися суцільні стіни, перекриті на чотири боки плоским дахом. Через це бані разом з підбанниками втратили свої стрункі пропорції і порівняно з Богоявленською церквою в Острозі виглядають дещо занизькими й важкуватими.
В основу архітектурно-просторової композиції монастиря було покладено чіткий і виразний задум, який передбачав прибудову з обох боків колишньої церкви симетричних двоповерхових об'ємів з чернечими келіями на другому поверсі та допоміжними приміщеннями на першому. На зовнішніх рогах прибудов були влаштовані круглі наріжні башти в три яруси, з яких два нижні відповідали першому та другому поверхам. Третій, горішній ярус мав склепіння еліптичного профілю, які були покриті гострими конусоподібними дашками.
Чоловий фасад колишньої церкви та західні фасади келій були виведені в одну площину й утворювали розлогу архітектурну композицію. Домінантна композиційна роль п’ятибаневогго храму, який зберіг свої визначальні архітектурні риси, підкреслювалася порталом головного входу до храму. В обох монастирських прибудовах були влаштовані автономні входи, теж акцентовані порталами, скромними за розмірами, але дуже вишуканими за деталюванням.
Споруджуючи францисканський монастир, невідомий майстер дуже вдало оперує чіткими ренесансними засобами формотворення в зовнішньому та внутрішньому опорядженні. Особливою довершеністю вирізняються згадані портали келій – північний і південний, які складаються з вдало спропорціонованих баз, канелюрованих пілястр, розвиненого антаблементу та розірваних трикутних фронтонів, поле яких прикрашав князівський герб. На жаль, чіткість архітектурних деталей сьогодні помітно втрачена через недостатню атмосферостійкість пісковику, з якого вони були вирізьблені. Ще більше "запливли" їхні контури після пофарбування пісковику звичайною фарбою під час нещодавніх ремонтних робіт.
Відносно непогано збереглися й окремі фрагменти внутрішнього архітектурного опорядження окремих приміщень чернечих келій, особливо північного крила.
Оборонний кордон складається з чотирьох наріжних башт, вхідної башти-дзвіниці та високого суцільного муру, що утворює в плані неправильну трапецію. Окрім суто утилітарної оборонної функції, монастирські стіни та башти водночас мають ще й важливе естетичне покликання, виступаючи самостійною складовою частиною архітектурного образу всього монастирського ансамблю.
Шестигранні в плані наріжні башти розчленовані по висоті на три яруси активним горизонтальним профілюванням, доповненим місцями геометричним орнаментом, виконаним у техніці сграфіто. Якщо площини стіп першого ярусу мають лише стрільниці для кругового обстрілу, то другий ярус розчленовується на окремі площини завдяки рустуванню зовнішніх ребер.
Спорудження францисканського монастиря в Межирічі (а сюди входили корпуси келій, оборонні мури та башти) навколо існуючої Троїцької церкви було здійснене фактично за один етап протягом 1606-1612 рр. Окрім того, зсередини до монастирських стін згодом прибудовано декілька допоміжних приміщень, а в північно-східній частині монастирської території влаштовано величезний колодязь, який зберігся до нашого часу. Ця межиріцька пам’ятка не раз ставала об’єктом ворожих збройних нападів. У 1850 р. тут ще проживало 20 монахів-францисканців, які мали величезну бібліотеку, чимале господарство. Це була одна з найпомітніших чернечих католицьких осель на теренах Південної Волині. Але з відомих політичних міркувань царська адміністрація в 1856 році зачиняє монастир і передає його в православне відомство.
Тривалий час монастирський храм Св. Трійці був звичайною парафіяльною церквою. Лише в кінці XX ст. цей значно підупалий архітектурний ансамбль знову набув офіційного статусу православного монастиря, що стало початком його поступового відродження, позитивні наслідки якого вже сьогодні досить помітними.

Ричков П. Non omnis moriar : архітектура в культурній праці князів Острозьких : монограф. / П. Ричков ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т водного господарства та природокористування, кафедра архітектури. – Рівне, 2011. – 142 с.

Фото з сайту: http://www.audiovis.nac.gov.pl/
Дата: 20 лютий 2014 09:19
Переглядів: 1367
Завантажень: 0