Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Третій будівельний період спорудження мурованого Луцького замку
Пам'ятки. м.Луцьк
Третій будівельний період споруд...




Галерея

Замкова Богоявленська церква. м. Острог Рівненська область
Близько ста років православний Богоявленський храм був справжньою окрасою не лише замку та міста Острога, але й вважався найпомітнішою церковною новобудовою цілої Волині. Власне, не було рівних йому і на теренах Галичини та Поділля. Деякий час Богоявленський храм навіть був кафедральним собором Луцько-Острозької єпископи.
Про час спорудження храму Богоявлення, на жаль, немає жодних прямих документальних свідчень, що спричинило суттєві розбіжності в дотеперішній історіографії стосовно цього питання. Всі вони зводяться до двох основних версій. Перша версія бере початок від Ігнатія Стебельського, який пов’язує будівництво «мурованого» храму Богоявлення з ім’ям Василя Федоровича (Красного). У подальшому ця версія беззастережно була сприйнята багатьма авторами: у 1847 р. Я. Перлштейном, у 1864 р. Л. Рафальським, у 1876 р. М. Максимовичем, у 1889 р. М. Теодоровичем, у 1896 р. А. Ярушевичем. Проте згодом, з’явилася інша версія більш пізнього датування Богоявленського храму, яка пов’язує його спорудження з ім’ям онука Василя Красного – князя Костянтина Івановича, а це означає, що різниця в часі становить майже сто років. Вперше ця версія набула досить розгорненого обґрунтування у дослідженні краківського мистецтвознавця В. Лущкевича, опублікованому в 1886 р.
Подальша доля Богоявленської церкви була зумовлена тією несприятливою обставиною, що після припинення чоловічої лінії Острозьких замок дістався Анні-Алоїзі. Внаслідок її скандально відомого конфлікту з православним населенням Острога у 1636 році вона розпорядилася зачинити Богоявленську церкву, очевидно, не без спонукання та підтримки єзуїтських отців. Як виявилося згодом, - майже на два з половиною століття. Зрозуміло, що без відповідного використання за прямим призначенням та без дбайливого догляду храм був приречений на поступову, однак невідворотну руйнацію.
У 1886 році російська влада після довгих вагань вирішила нарешті розібрати рештки руйнованих конструкцій (за винятком північної стіни) і спорудити новий храм, який мав би відтворити свого попередника. В цілому відбудовчі роботи були завершені в 1889 році.
Основна умова відбудови церкви була дотримана. Новий Богоявленський храм повністю успадкував об'ємно-планувальну структуру втраченого прототипу – майже квадратну в плані центральну основну частину з чотирма опорними стовпами, до якої зі сходу прилягали три різновеликі, півкруглі апсиди – помітно нижчі від основного об'єму. Були збережені й інші характерні риси: п'ять бань на високих восьмигранних барабанах з видовженими вікнами та "сліпими" арочними нішами, потужні контрфорси з уступами на південній та західній стінах. Єдиним надземним елементом, що залишився від старого храму, стала нижня частина північної стіни з бійницями, яка надавала колишній церкві особливого оборонного характеру і входила в систему зовнішніх замкових укріплень.
Разом з тим проект відбудови (архітектор В. Токарєв) було складено з суттєвими відхиленнями стосовно окремих архітектурних фрагментів старої церкви. Зокрема, були помітно подовжені в східному напрямку всі три апсиди, до головного входу був прибудований надуманий ґанок з "візантійською" стилістикою, дещо змінено пропорції підбанників. А головне, нова церква втратила оригінальне готичне деталювання, яке надавало їй своєрідного художнього присмаку. Це портали обох входів, обрамлення і заповнення віконних отворів зі стрілчастими завершеннями, незвичайне профілювання цокольних і карнизних тяг. Трипелюстковий абрис первісних фронтонів, що закривали торці склепінь центральної пави та трансепту, замінено на спрощені півциркульні.
У підсумку новий Богоявленський храм втратив неповторний шарм дивного симбіозу східної та західної архітектурних традицій. Він перетворився по те, що після "відновлення" ця унікальна пам'ятка культового будівництва Волині фактично припинила своє існування.


Ричков П. Non omnis moriar : архітектура в культурній праці князів Острозьких : монограф. / П. Ричков ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т водного господарства та природокористування, кафедра архітектури. – Рівне, 2011. – С. 84-93.

Фото з сайту: http://www.audiovis.nac.gov.pl/
Дата: 20 лютий 2014 11:10
Переглядів: 1893
Завантажень: 0