Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


м. Баранівка, Новоград-Волинського повіту, Волинської губернії
Етнографія Волині
м. Баранівка, Новоград-Волинсько...




Галерея

Хрестовоздвиженська церква XIX ст., смт Колки Маневицький район Волинська область
Ось уже 190 років око жителів смт Колки, що на Маневиччині, милує місцевий Хрестовоздвиженський храм, який побачив на своєму віку не одне покоління прихожан. Церква вистояла і в роки воєн, і в атеїстичні часи. Як тоді, так і досі залишається оплотом духовності містечка.
Ще 1782-го коштом парафіян у смт Колки з’явилася дерев’яна церква, яка послужила жителям недовго – через 20 років вона згоріла. На її місці спочатку побудували каплицю, а згодом – 1825-го – парафіяни побудували нову церкву. Цього разу – з каменю та ще й із дзвіницею. Тож не дивно, що ніякі лихоліття її не знищили.
На початку свого існування храм жив за рахунок земель, які йому належали: у середині XIX ст. це було майже 4 десятини присадибної землі, ще 62 десятини, що оброблялись, і 7 десятин землі сінокісної. Церковні землі, хоч і не найкращі, давали прибуток 250-300 рублів, церковнослужителі ж отримували платню 222 рублі сріблом і кошти від обробітку землі.
У ті часи до Хрестовоздвиженського храму було приписано Кладовищенську Миколаївську церкву в Колках і Димитріївську – в Рудниках. Цікавим фактом є згадка про те, що в 1840 р. біля храму був встановлений на стовпі образ лицаря з каменю, в повному озброєнні і з хоругвою. Ніхто не знає його походження, дехто вважав, що це святий Флоріан – покровитель вогню, встановлений після однієї з пожеж.
Священик і парафіяни зуміли організувати при Божому храмі церковнопарафіяльну школу, де чимало жителів містечка здобули початкову освіту, закінчивши 3 класи. Є також свідчення про те, що однокласне народне училище, яке з’явилося в Колках у 1872 р., утримувалося коштом церкви та її прихожан, а діяло воно з невеликими перервами аж до Першої світової війни.
На початку нового століття церква переживала не найкращі часи. «Споруда храму дуже постраждала під час війни – у 1916 р. була повністю зруйнована верхня частина храму, але стараннями парафіян і священика відбудована за період 1920-1925 рр. 1916-го, після Брусиловського прориву, у Колках стояла 102-га піхотна дивізія, а протоієрей Кульчинський виконував обов’язки воєнного священика. В церковному ж будинку була лікарня», – розповідає про ті часи протоієрей Олександр Бєлінський.
У міжвоєнний період та в часи Другої світової війни храм залишався діючим. Свідчення про це можна знайти в «Літописі УПА» тих років. Проте священикам доводилося нелегко, зокрема 1939-го у польському концтаборі «Береза-Картузька» опинився о. Євген Кульчинський та його син Юрій. Уникнути смерті їм вдалося лише через те, що наглядачі покинули концтабір, відступаючи перед вояками Червоної армії, тож батько із сином повернулися на Волинь.
Ще одна сумна сторінка історії храму розпочалася в 1962 р., коли його двері були зачинені богоборцями-атеїстами на сім довгих років, поки стараннями парафіян не було отримано дозвіл від влади на його функціонування.
У наш час богослужіння в храмі проводять два священики: протоієрей Олександр Бєлінський та ієрей Михайло Анісімов. Окрім цього, у церкві співає два хори. З 2008 р. триває ремонт храму, кошти на який прихожани збирають усім селищем. Церковні богослужіння прикрашають вісім дзвонів, три з яких вилиті на початку XX ст., а решта – у 90-х.
Завдяки настоятелям активно діє недільна школа для трьох вікових груп та молодіжний клуб «Дорога додому». Вже традиційними стали літні табори, піші та велопаломництва для дітей та молоді, допомога людям похилого віку та привітання ветеранів війни з національними і релігійними святами. «Наші священики роблять усе для того, щоб зацікавити дітей і молодь правильним способом життя. Ми щонеділі збираємось і вивчаємо історію церкви, життя святих, Євангеліє, це укріплює нашу віру, і разом із тим то величезна підтримка. Дуже приємно допомагати людям, це не дає нам зачерствіти душею», – ділиться враженнями староста молодіжного клубу Оксана Наглюк.
За майже дві сотні років Хрестовоздвиженський храм став невід’ємною частиною життя селища, де щонеділі та у великі свята жителі збираються, щоб прославити Бога та знайти душевний спокій.

Літвінчук Т. 200 літ віри / Т. Літвінчук // Волинська газета. – 2015. – 19 берез. – С. 10.

Фото з сайту: http://volga.lutsk.ua/
Дата: 30 березень 2015 16:27
Переглядів: 2110
Завантажень: 0