Авторизація



Опитування

На Вашу думку чи оперативно та змістовно наповнюється на веб-сайті розділ «Новини», чи стає Вам ця інформація у нагоді?
 

Фотогалерея


Спас на престолі. Перша половина XVІI ст., Волинь
Волинська ікона
Спас на престолі. Перша половина...

Інше





Галерея

Почаївська Свято-Успенська лавра, м. Почаїв Тернопільська область
Монастир засновано 1597 р. як фундацію Ганни Гойської біля почаївської мурованої церкви Успіння Богородиці, яка була збудована на початку XVI ст. на місці однойменного дерев’яного храму XIII ст. Ансамбль монастиря сформувався на початку XVII ст. (трапезна, келії, огорожа). У 1649 р. коштом Федора і Євдокії Домашевських зведено Троїцьку муровану церкву. У цей же час укріплено терасу та зведено муровані фортифікації – стіни з п’ятьма наріжними й середстінними баштами.
1713 р. монастир перетворено з православного на уніатський, і в середині XVIII ст. він набув першорядного значення серед василіанських монастирів України. З цим пов’язана радикальна реконструкція комплексу монастиря, меценатом якого став граф М. Потоцький. Протягом 1720-1740 рр. єзуїтський архітектор П. Гіжицький збудував двоповерхові муровані корпуси братських келій з трапезною. Йому ж належала ідея створення нової домінанти ансамблю – двовежового однобаневого собору за взірцем абатства Мельк на Дунаї в Австрії. Собор збудовано в 1771-1784 рр. за проектом архітектора Г. Гофмана за участю львівських архітекторів Ф. Кульчицького, М. Полейовського та майстра-муляра Щепановського. При цьому було зруйновано муровані Успенську і Троїцьку церкви, частину фортифікацій і перебудовано терасу. М. Полейовський виконав шість вівтарів у соборному інтер’єрі, Л. Долинський – живопис іконостаса і 50 малих образів, Л. і В. Бернакевичі – різьбярські роботи, а П. Пренятицький – малювання бані. У 1861 р. старий іконостас замінено новим, а після пожежі 18о9 р. виконано збережений донині стінопис 1876 р. (художники – Г. Боссе, С. Комаров, І. Горбунов, М. Нестеров, С. Верховцев та ін.).
1825 р. споруджено архієрейський корпус. У 1831 р. після ліквідації польського повстання російський уряд передав Почаївський монастир Російській православній церкві. У 1838 р. монастиреві надано найвищого статусу – лаври – четвертої за значенням в імперії після Києво-Печерської, Троїце-Сергієвої та Олександро-Невської. З цим пов’язана нова реконструкція ансамблю. У 1836 р. за проектом архітектора Михайловського зведено Святу браму, а в 1861-1869 рр. за проектом архітектора Раструханова замість невеличкої дзвіниці 1771 р. збудували чотириярусну, загальною висотою 65 м. У 1906-1912 рр. за проектом архітектора О. Щусєва під наглядом архітектора О. Рухлядєва збудовано Троїцький собор у модернізованих формах новгородсько-псковської середньовічної архітектури, що внесло в ансамбль, де переважає барокова стилістика, певну дисгармонію.
Ансамбль, який увінчує високий кам’янистий мис відрогів Кременецьких гір над долиною р. Ікви, виразно домінує в ландшафті в радіусі 10... 15 км. Нині до його складу входять муровані Успенський і Троїцький собори, трапезна, корпуси келій, архієрейський корпус, Свята брама. Терен монастиря обмежує мур 1830-х років, укріплений контрфорсами. У товщі гори під Успенським собором міститься триярусний печерний комплекс ХV-ХVІ ст. з підземними церквами, а також камінь з відбитком ступні Богородиці.
Успенський собор є центром ансамблю. Він поставлений на ділянці, обмеженій раніше зведеними будівлями, в складних інженерних умовах (на триповерхових субструкціях). Має нетрадиційну орієнтацію: головний фасад його звернено на південь, а вівтар – на північ. Собор є однобаневою тринавовою базилікою з трансептом. Середня нава і трансепт набагато ширші й на третину вищі від бічних нав, які є двоярусними (2-й ярус – хори). Всі нави перекриті циліндричними склепіннями. У шелигах склепінь бічних нав – круглі отвори, влаштовані задля кращого освітлення. Підбаневий квадрат має розміри 13x13 м. Позолочена восьмигранна баня з люкарнами на восьмигранному підбаннику увінчується маківкою, що підноситься на висоту 45 м. Симетричний головний фасад акцентований фронтоном на осі й фланкований двома п’ятиярусними чотиригранними вежами, площини стін яких повернені під кутом 45? до поздовжньої осі собору. Перед головним фасадом триповерховий корпус субструкцій утворює широку терасу, вхід на яку з рівня землі влаштовано збоку так, що собор розкривається зі сходів у сильному ракурсі.
Архітектурні форми – у стилістиці рококо: колони й пілястри іонічного ордера, розкріповані антаблементи, лучкові сандрики, картуші, вази та ліпнина з використанням барв (жовтої вохри поле стін, білі деталі, позолочені капітелі) створюють піднесену поліфонічну композицію.
Двоповерховий корпус келій з трапезною скомпоновано за принципом клуатра: замкнений чотирикутник з квадратним внутрішнім двором прилягає до вівтарної частини собору і з’єднаний з ним переходом. Система розпланування – коридорна, з однобічним розташуванням келій. Коридори перекриті хрещатими склепіннями. Екстер’єри вирішені також у бароковій стилістиці: головні фасади членуються пілястрами коринфського ордера, а південний бік західного крила має розвинений бароковий фронтон.
Архієрейський корпус поставлений на схилі рельєфу, через що він має змінну поверховість – від двох поверхів (північний фасад) до чотирьох (південний фасад). Прямокутна в плані будівля секційного розпланування вирішена в строгих класицистичних формах: іонічні пілястри членують стіни по всій висоті, а по осі поздовжнього фасаду височить трикутний фронтон.
Дзвіниця є висотною домінантою ансамблю. Її нижній ярус – тридільний, верхні – четверики, наріжні частини яких акцентовано пучками півколон, а грані прорізано арковими отворами дзвонів. Увінчує дзвіницю позолочена баня з люкарнами й маківкою. Будівля витримана у формах раннього історизму з переважанням барокової стилістики.
Троїцький собор розташований на північний схід від Успенського. Його лапідарний нерозчленований силует не відіграє значної ролі в панорамі ансамблю.
Собор – хрещато-баневий, тринавовий, триапсидний, однобаневий з західним притвором і циліндричною сходовою вежею. Основний об’єм – кубічний, притвор – понижений. З двох боків виділяються портали, увінчані шпилями, в яких – поліхромні мозаїки сакрального змісту, виконані за ескізами М. Реріха. Декор екстер’єру – лапідарний: плоскі лопатки, що членують кожен фасад на три прясла, аркатура, контррельєфні наличники, рельєфні хрести тощо.
Усі споруди Почаївської лаври муровані з цегли на вапняному розчині, на кам’яних підмурках, усі (крім Троїцького собору) всередині і ззовні потиньковані. Дахи та бані по дерев’яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю.
Почаївська лавра є найвизначнішим за мистецькими якостями сакральним ансамблем Західної України.

Вечерський В. В. Почаївська Свято-Успенська лавра / В. В. Вечерський // Пам’ятки архітектури та містобудування України : довідник Державного реєстру національного культурного надбання / за ред. А. П. Мардера, В. В. Вечерського. – К. : Техніка, 2000. – С. 240-242.

Фото з сайту: http://polona.pl/
Дата: 17 квітень 2015 09:22
Переглядів: 524
Завантажень: 0