Культурна спадщина Рівненщини
28 березня об 11:30 в Рівненській обласній універсальній науковій бібліотеці відбудеться лекція «Культурна спадщина Рівненщини». Лектор заходу – заслужений працівник культури, доцент кафедри культурології Маріупольського державного університету Юзеф Мойсейович Нікольченко.
Культурна спадщина кожного народу це не лише сукупність успадкованих сучасниками культурних цінностей від попередніх поколінь. Це джерело життя, з якого черпає кожна нація, кожен народ і без якого неможливий успішний розвиток держави.
На території Рівненщини знаходиться велика кількість пам’яток архітектури як національного, так і місцевого значення.
Запрошуємо усіх охочих!
Адреса: м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6
Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека
4-й поверх, Світлиця
Про історію рівненської фотографії
27 березня о 14 годині в Рівненській обласній універсальній науковій бібліотеці відбудеться бінарна публічна лекція «Перші рівненські фотографії 19 століття» (спікер – краєзнавець Василь Гудзій) та «Хранителі образів старого міста. Вуличні фотографи Рівного 1920–1930-их рр.» (спікер – архівістка Людмила Леонова).
Цікавою та змістовною стане розповідь про історію виникнення фотоательє у місті Рівне в 19 столітті. Дізнаємося чому фотографи вийшли на вулицю, щоби робити світлини рівнян поза салонами. Відкриємо для себе імена та прізвища майстрів фотографічної справи, завдяки яким ми бачимо портрети знаних рівнян та вулиці міста Рівного сторічної давності.
Запрошуємо усіх охочих!
Адреса: м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6
Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека
4-й поверх, відділ краєзнавства
Іван Остапович Виговський – державний, політичний, військовий діяч, гетьман України : 360 років від дня загибелі
27 березня 2024 року виповнюється 360 років від дня загибелі Івана Остаповича Виговського – українського військового, політичного і державного діяча, гетьмана Війська Запорозького, голови козацької держави у Наддніпрянській Україні.
Народився Іван Виговський в сім’ї православного шляхтича Виговського Остапа Гнатовича, родовим маєтком якого був Вигов на Овруччині (нині с. Вигів Коростенського р-ну Житомирської обл). Рік народження Івана Виговського не відомий (ймовірно 1608 р). Він мав братів Данила й Костянтина, які також відіграли значну роль в історії України і сестру, яка вийшла заміж за майбутнього гетьмана Павла Івановича Тетерю-Моржковського. Пройшовши курс навчання в Києво-Могилянській академії Іван Виговський розпочав писарську кар’єру в луцькій замковій канцелярії, де працював протягом 1624–1640 років. Служив юристом у міському суді в Луцьку, згодом – намісник Луцького старости. Брав участь у діяльності Луцького братства, що записаний у списку 1640 р. Військову кар’єру розпочав в елітних частинах війська Речі Посполитої. Потрапивши у полон до татарського війська під час битви під Жовтими Водами, був викуплений Б. Хмельницьким, після чого став його писарем та найближчим соратником. Створив та очолив Генеральну канцелярію – адміністративний та дипломатичний уряд при гетьманові. Брав участь у битвах під Пилявцями, Збаражем, Зборовом, Берестечком, Батогом, Жванцем, Львовом. Розробляв Зборівський, Білоцерківський та Переяславський договори. Після смерті Богдана Хмельницького став регентом при Юрії Хмельницькому. У 1657 р. обраний гетьманом Війська Запорозького. У 1658 р. уклав Гадяцький договір з Річчю Посполитою про федеративний союз. У 1659 р. переміг московську армію у битві під Конотопом. Під тиском козацької опозиції відмовився від гетьманської влади, вступив на службу до польського короля, обіймав уряди на Волині, Поділлі та Київщині. За підозрою у підтримці та сприянні антипольських повстань, 27 березня 1664 р. був арештований, позбавлений всіх прав та розстріляний. Існує декілька версій місця поховання І. Виговського та його дружини – у Скиті Манявському на Івано-Франківщині, у Юсиптицькому монастирі (нині с. Йосиповичі Стрийського р-ну Львівської обл.), у родинному маєтку в с. Руда (Жидачівського р-ну Львівської обл.).
Література
Величко С. Вивід про Виговського : [біографічні сильвети (виводи) про українських гетьманів] / С. Величко // Корені та парості: український генеалогікон / упоряд. В. Шевчук. – Київ : Либідь, 2008. – С. 300–301.
Гуртовий Г. Конотопська битва: Іван Виговський і волинські полковники Гуляницькі / Г. Гуртовий // Волинь – край козацький : історико-краєзн. нариси / Г.Гуртовий. – Вид. 2-ге, доповн., уточнене. – Луцьк : Надстир'я, 2009. – С. 209–218.
Остапюк О. Гетьман Іван Виговський і Любомльщина [Волинської області] / О. Остапюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Любомль в історії України та Волині : матеріали ХХV Волин. обл. іст.-краєзн. конф. : наук. зб. – Луцьк, 2007. – Вип. 25. – С. 44–52.
Станіслав Габрієль Ворцель – польський політичний діяч, письменник, публіцист : 225 років від дня народження
23 березня 2024 року виповнюється 225 років від дня народження Станіслава Габрієля Ворцеля – польського політичного діяча, письменника, публіциста, учасника польського визвольного руху 1830–1831 рр., керівника повстанських військ на Волині.
Народився Станіслав Ворцель 23 березня 1799 р. у Степані на Волині (нині Сарненський район Рівненська область). Батько його, граф, належав до видатних людей свого часу і був прихильником короля, хоча підтримував прогресивні реформи. У 1814–1819 рр. навчався у Кременецькому ліцеї. Тут він був одним з найактивніших членів літературного гуртка. Перший свій твір написав у 1820 р. під псевдонімом Гризомир Тукан. У 1830–1831 pp., коли на Волині вибухнуло повстання поляків проти царизму, С. Ворцель організував невеликий партизанський загін, а пізніше очолив сотні повстанців, які діяли проти царських військ у районах Ковеля (Волинська область), Рафалівки та Володимирця (Рівненська область). Після поразки повстання Ворцель емігрував за кордон. Жив деякий час (з 1832 р.) в Парижі, де його прийняли в Литовське товариство. В Бельгії, виїхавши згодом, працював наборщиком, коректором, співробітником у газеті «Голос народу», де розміщував свої статті. Вигнаний з Бельгії, як колись з Франції, Ворцель оселився у Лондоні, де близько познайомився з О. І. Герценом (російський письменник). Саме Ворцель відіграв велику роль у створенні вільної російської друкарні в Лондоні. С. Ворцель став праобразом десятків і сотень кращих синів польського народу. Помер Станіслав Ворцель 3 лютого 1857 р. в м. Лондон (Велика Британія).
Література
Бухало Г. Станіслав Ворцель (до 170-річчя від дня народження) / Г. Бухало // Укр. іст. журн. – 1969. – № 3. – С. 139–140.
Павлюк В. Станіслав Ворцель: політична діяльність в еміграції / В. Павлюк // Літопис Волині : всеукр. наук. часоп. / Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки ; голов. ред. С. Радчук. – Луцьк, 2008. – Ч. 4. – С. 62–66.
Степань у графів Ворцелів // Волинське Полісся. Степанський край: історія та культура / упоряд. В. М. Войтович. – Рівне : Формат А, 2020. – Кн. 1 : Степань моя мила : дослідження, спогади, документи. – С. 59–64.
Пономарьова Т. Ворцелі зі Степаня : научное издание / Т. Пономарьова // Західне Полісся: історія та культура : матер. краєзн. конф., присвячених 35-річчю утворення Сарненського іст.-етногр. музею та 100-річчю від дня народження письменника Бориса Шведа. – Рівне : Зень. О., 2009. – Вип. 3. – С. 34–40.
Нові надходження
Костюк Л. В. Обряд «зальотів» (сватання) на Південній Волині кінця ХІХ – середина ХХ століття
Костюк Л. В. Обряд «зальотів» (сватання) на Південній Волині кінця ХІХ – середина ХХ століття / Л. В. Костюк // Сучасний рух науки: тези доп. VII Міжнародної практичної інтернет-конференції, 6-7 черв. 2019 р. – Дніпро, 2019. – С. 839–843.
Анотація: На сьогоднішній день обряди та традиції зальотів (сватання) нареченої Південної Волині трохи призабуті, все частіше обмежуються урочистою вечерею зі знайомством з батьками, на якому пара і оголошує про своє рішення одружитися. А раніше сватання нареченої було одним з найяскравіших звичаїв, і саме після зальотів (сватання) було зрозуміло, відбудеться весілля, чи ні.
Джерело: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Бондарчук Я. Острозька слов'яно-греко-латинська академія – як осередок національного та духовного формування особистості
Бондарчук Я. Острозька слов'яно-греко-латинська академія – як осередок національного та духовного формування особистості / Я. Бондарчук // Етнічна історія народів Європи. – 2005. – Вип. 19. – С. 44–50.
Анотація: Успішне виховання молоді на засадах християнської моралі в Острозькій слов’яно-греко-латинській академії – основний осередок духовності в Україні кінця XVI – першої половини XVII століття. Традиційно у працях науковців минулого та сучасності Острозька академія досліджувалась як визначний центр освіти, який виховав цілу плеяду відомих політичних та культурних діячів. Проте виховання просвітників було підпорядковано в академії меті ще вищого порядку – розвитку духовності нашої нації, духовному самоусвідомленню українців.
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Бондарчук Я. Боротьба К.-В. Острозького з Берестейською унією 1596
Бондарчук Я. Боротьба К.-В. Острозького з Берестейською унією 1596 року / Я. Бондарчук // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»] : зб. наук. пр. – Острог : Остроз. акад., 2008. – С. 37–45. – (Серія «Філософія» ; вип. 4)
Анотація: Досліджено значення князя К.-В. Острозького, як державного та політичного діяча і поводиря нації в період боротьби православної церкви з Берестейською унією. Розкрито подальші дії князя після Берестейського собору, які були спрямовані на зміцнення і захист православної церкви.
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Ткачук В. Роль національно-церковного руху православних українців Західної Волині міжвоєнного періоду (1920–1930-ті pp.) у формуванні модерної української нації
Ткачук В. Роль національно-церковного руху православних українців Західної Волині міжвоєнного періоду (1920–1930-ті pp.) у формуванні модерної української нації / В. Ткачук // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія : Історія. – Тернопіль : ТНПУ, 2010. – Вип. 2. – С. 91–100.
Анотація: У статті висвітлюється питання розгортання національно-церковного руху в православній церкві міжвоєнної Польщі. Зокрема, проаналізовано основні його етапи, що ілюструють поступові якісні зміни у ствердженні національної ідентичності православних волинян та дають можливість простежити тенденції консолідації представників української нації у межах міжвоєнної Польської держави.
Джерело: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка