Презентація історичного дослідження локації «Єврейка» під назвою «Цвинтарна гора на Кавказі»: історія простору трьох кладовищ поблизу вулиці Литовської у м. Рівному

22 липня, о 17:00, у конференц-залі готелю «Оптіма» відбудеться презентація історичного дослідження локації «Єврейка» під назвою «Цвинтарна гора на Кавказі»: історія простору трьох кладовищ поблизу вулиці Литовської у м. Рівному. Автор – Петро Долганов, кандидат історичних наук, член редколегії вебсайту Міжнародного часопису «Україна Модерна», науковий співробітник Центру сучасної історії імені Миколи Гаєвого (Український католицький університет).

Дослідження присвячене вивченню історії простору, який рівняни сьогодні неофіційно називають «Єврейка». Йдеться про територію, на якій розміщувалися православне кладовище Успенської церкви (також відоме як Омелянівське), юдейське кладовище, інфекційне кладовище, а також прилеглі до цього простору вулиці.

Під час презентації Ви дізнаєтеся більше про:

 *  походження та історичну трансформацію цього простору;

 *  тодішнє життя мешканців навколишніх вулиць і кварталів;

 *  значення локації в роки Другої світової війни та в повоєнний період;

 *  історію виникнення неофіційного топоніма «єврейка».

Організатори:

Рівненська міська рада, Re_HERIT, Агенція економічного розвитку PPV, ГО «Рівненська єврейська громада», Центр міської історії / Center for Urban History

Харлампович Костянтин Васильович – історик, краєзнавець, фахівець з історії церкви та освіти : 155 років від дня народження

18 липня 2025 року виповнюється 155 років від дня народження Костянтина Васильовича Харламповича – краєзнавця, українського дослідника історії церкви та освіти Волині

Народився Костянтин Харлампович 18 липня 1870 року у селі Рогачі Берестейському повіті Гродненської губернії (нині – Мілейчицький гмін Сем’ятицький повіт Підляське воєводство Республіка Польща) у сім’ї місцевого священника. Закінчив Литовську духовну семінарію в м. Вільно (нині м. Вільнюс). В 1894 р. закінчив Петербурзьку духовну академію. З 1895 р. викладач у Казанській духовній семінарії, а з 1900 – у Казанському університеті. В 1899 р. одержав звання магістра богослов’я, а 1914 – доктора церковної історії. З 1916 р. член-кореспондент Російської Академії Наук, а з 1919 – академік Української Академії Наук. У 1924 р. був арештований – як голова Музейної комісії вимагав, щоб реквізовані у церкви коштовності передавалися до музеїв, а пам’ятки історії охоронялися. У січні 1925 р. без суду засланий до Казахстану за «зберігання контрреволюційної літератури». Там продовжував наукову працю. Після звільнення 1928 р. переїхав в Україну, оселився у Ніжині. У 1929 р. був позбавлений звання дійсного члена Всеукраїнської Академії Наук. Однак продовжував наукову працю у структурах академії, зокрема в Історичній секції керованій Михайлом Грушевським, Комісії соціально-економічної історії та Педагогічній комісії ВУАН. З 1930 р. жив у Києві в далеких родичів, брав участь у створенні Комісії для досліджень з історії Близького Сходу та Візантії ВУАН. Заради заробітку коректував у Держвидаві журнали «Історик-марксист», «Економіст-марксист». Безоплатно комплектував бібліотеку Науково-дослідного інституту педагогіки, сподіваючись на посаду бібліотекаря. Помер у Києві 21 березня 1932 р. За справою 1924 реабілітований 2003 р.

Автор близько 250 праць з історії православної церкви, історії освіти та культури, краєзнавства. Автор праць з історії української Церкви та духовного шкільництва XVI–XVII ст., зокрема «Западнорусские православные школы XVII века» (1898), «Западно-русские церковные братства и их просветительная деятельность в конце XVI и XVII ст.» (1899), велика джерельно-дослідницька праця «Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь» (І т., 1914), «Polski wplyw na szkolnictwo ruskie w 16 і 17 st.» (1924), «Нарис з історії грецької колонії 17–18 ст. в Ніжині» (ЗІФВ ВУ АН, XXIV, 1929) та ін. Був співробітником журналів «Киевская старина», «Волынские Епархиальные Ведомости» та «Україна».

Література

Історія освіти оживає на Волині: у Радивилові створюють інтерактивну експозицію в етнопарку «Ладомирія»

У Радивилові триває реалізація важливого культурно-освітнього проєкту – створення експозиції «Шкільництво та книгописання на Волині у XI–XIX століттях».

Ідея проєкту полягає в тому, щоб показати історію освіти на Волині «через людське життя» – побут вчителя, вигляд шкільного класу, процес створення книги. В експозиції відвідувачі зможуть побачити:

*  автентичний шкільний клас XIX століття;

*  кімнату вчителя з предметами епохи;

*  скрипторій із письмовими бюро, чорнилом, пером і пергаментом – як у середньовічних монастирях.

Локація знаходитиметься в етнопарку «Ладомирія» і є не лише туристичною принадою, а й новим потужним ресурсом для навчання й популяризації історії рідного краю. Це перша в Україні подібна локація, яка об’єднає локальну історію освіти з європейськими просвітницькими традиціями. Експозиція стане взірцевою освітньою платформою, на базі якої школи області зможуть проводити виїзні уроки – відповідно до затвердженого МОН курсу «Культурно-історичні традиції української повсякденності».

Проєкт реалізовується за підтримки Українського культурного фонду.

Джерела: